Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 р. повернуло на порядок денний питання колективних нагород. Як пам’ятаємо, у 2015 р. спроба встановити президентську відзнаку — Стрічку до Бойового Прапора “За мужність та відвагу” не мала успіху [1]. Річ у тім, що закон “Про державні нагороди України” передбачає нагородження винятково фізичних осіб.
Навесні 2022 р. вихід знайшли у запровадженні нового виду нагород під назвою “почесні відзнаки”. Формально почесні відзнаки не є державними нагородами, тож ними можна нагороджувати колективи. Першою стала почесна відзнака “Місто-герой України”, встановлена Указом Президента України від 6 березня 2022 р. № 111. Її поява дала змогу нарешті вирішити проблему нагороди для військових частин. Так, президентським указом від 5 травня 2022 р. № 310 було встановлено почесну відзнаку “За мужність та відвагу”. Матеріальним виразом відзнаки є стрічка до Бойового Прапора військової частини (з’єднання).
Тож не дивно, що невдовзі колективні нагороди почали встановлювати інші посадові особи [2]. У цій статті мова піде про відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України (ГК) “За участь в обороні України”, яка також має вигляд стрічки до Бойового Прапора. Відзнаку встановлено наказом ГК від 5 травня 2022 р. № 129. Ним затверджено Положення про вручення відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України “За участь в обороні України”, опис та два ескізи. Судячи з підписів ТВО командувача Сухопутних військ ЗС України на додатках до наказу, датованих 3 травня 2022 р., його проект готували в Командуванні Сухопутних військ. Очевидно, саме воно виступило ініціатором встановлення відзнаки.
Почати доведеться з правових аспектів. У преамбулі наказу зазначається, що його видано відповідно до Указу Президента України від 27 березня 2020 р. № 123 “Питання Головнокомандувача Збройних Сил України”. Однак у переліку повноважень ГК, визначених цим Указом, немає жодного слова про колективні відзнаки. У абзаці 15 пункту 1 сказано, що найвища посадова особа у ЗС України “встановлює в установленому порядку почесні нагрудні знаки Головнокомандувача Збройних Сил України та нагороджує ними військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та інших осіб”. Отож, ГК надано право відзначати власними нагородами лише конкретних осіб. Ці нагороди мають назву “почесні нагрудні знаки” (а не “відзнаки”), тому можуть носитися тільки на грудях. Відтак посилання на Указ від 27 березня 2020 р. № 123 щонайменше некоректне.
Читати також:
Ще більше питань викликає Положення про вручення відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України “За участь в обороні України”. У пункті 1 документа читаємо, що він “визначає порядок представлення до нагородження військових частин (підрозділів), установ Збройних Сил України, а також інших складових сил оборони, вручення відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України “За участь в обороні України”. Якщо Положення регламентує як порядок представлення до відзнаки, так і її вручення, то чому ж воно називається Положенням про вручення? Очевидно, що в такому разі його назва мала б починатися словами “Положення про відзнаку” і далі за текстом.
Привертає увагу словосполучення “а також інших складових сил оборони”. Відповідно до статті 1 закону “Про національну безпеку України” сили оборони – це ЗС України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави. Виходить, що відзнакою можуть нагородити військову частину Національної гвардії, Державної прикордонної служби тощо. Втім, крім пункту 1, інші складові сил оборони більше ніде не згадуються. Тож механізм нагородження частин, які не належать до Збройних Сил, відсутній.
Читати також:
Пункт 3 Положення містить нагородну дефініцію. Зокрема, відзнакою нагороджуються “військові частини (підрозділи), установи Збройних Сил України за виняткові заслуги продемонстровані в бойових діях проти озброєного противника України, високу професійну майстерність особового складу військової частини (підрозділу), а також вшанування героїзму проявленого у бойових діях за територіальну цілісність та незалежність України”. Як випливає з наведеного формулювання, виняткові заслуги цінуються вище за героїзм. Що ж до високої професійної майстерності, то її можуть виявляти і в мирний час. В цілому, нагородна дефініція видається нам недостатньо продуманою. Нарешті, після слів “заслуги” та “героїзму” явно бракує коми. Складається враження, що проект Положення не читали ані юристи, ані коректори.
Згідно з пунктом 5 Положення, підставою для нагородження відзнакою є “відповідне рішення Головнокомандувача на підставі клопотання командувача виду, роду військ (сил) Збройних Сил України”. Гаразд, а в який спосіб має бути оформлене це рішення? І взагалі – воно письмове, чи допускається усне? Краще було встановити, що нагородження здійснюється наказом ГК на підставі клопотання командувача. У пункті 2 окремо зазначено, що нагородження відзнакою проводиться з нагоди державних, військово-професійних свят та в інших випадках за рішенням ГК.
Пункт 6 Положення визначає порядок вручення відзнаки. Її може вручити ГК, командувач “роду, виду військ (сил)” ЗС України, командувач оперативного командування. Вручення має відбуватися в обстановці урочистості та гласності. Формулювання “роду, виду військ (сил)” вельми дивне. Річ у тім, що у ЗС України немає видів військ – є види Збройних Сил, окремі роди військ (сил) і просто роди військ, які входять до складу видів. Можливо, виконавець просто переплутав слова.
Відповідно до пункту 4 Положення відзнака має вигляд “стрічки до Бойового Прапора військової частини (підрозділу) в гербових кольорах міст та/або їх історичної символіки, або в кольорах емблем стратегічних напрямків оборони та інше”. При цьому у пункті 7 говориться, що представникам військової частини (підрозділу, установи) ЗС України “вручається відзнака у вигляді односторонньої стрічки до Бойового Прапора військової частини”. Як бачимо, опис стрічки розділили між двома пунктами. Більше того, опис існує також в якості окремого додатка до наказу. Безумовно, вартувало або дати докладний опис у пункті 4 Положення, або не згадувати у Положенні деталі зовнішнього вигляду стрічки. Та це ще пів біди. По-перше, Бойові прапори частин Збройних Сил та інших військових формувань засновує Президент. Хіба є правомірним доповнювати їх відзнаками інших посадових осіб? По-друге, Бойового Прапора підрозділу… не існує! Бойовий Прапор вручається бригадам, полкам, окремим батальйонам, дивізіонам, авіаескадрильям, військовим навчальним закладам і навчальним військовим частинам. Про це можна довідатися з додатку 2 до Статуту внутрішньої служби. До речі, згаданий статут затверджений Законом України. Натомість підрозділами є відділення, взвод, рота, неокремий батальйон. Таким структурним одиницям Бойові прапори не належать. То куди ж чіпляти стрічку?
Вище ми вже згадували, що опис відзнаки затверджено як окремий додаток до наказу. Його перше речення повторює пункт 4 Положення з деякими доповненнями. Зазначається, зокрема, що стрічка одностороння, і що вона прикріплюється до трубки верхівки древка Бойового Прапора. Далі йде трохи конкретики. “Назва міста (напрямок) та інше, рік оборони чорними літерами зображені на центральній осі стрічки” – ось так дослівно звучить друге речення. Як можна щось зображувати за допомогою літер? І чому літери чорні? Гербові щити більшості українських міст забарвлені кольорами, а не металами. Тобто вони сині, червоні, зелені, рідше – чорні або пурпурові. Прикро, що розробники не взяли до уваги той факт, що на синьому тлі чорні літери буде видно погано, а на чорному – не видно взагалі.
Читати також:
На кінці стрічки “емблема Головнокомандувача Збройних Сил України – золоті булави на щиті синього кольору”. Хотілося б дізнатися, яким нормативно-правовим актом встановлена ця емблема? Звісно, існує нарукавна емблема у вигляді щита зі схрещеними булавами [3]. Однак, по-перше, вона належить як ГК, так і Міністру оборони, а по-друге, її щит кольору хакі, а не синій.
Торець стрічки, згідно з описом, прикрашає золотава бахрома, протилежний кінець завершується кільцем жовтого металу для кріплення до трубки верхівки древка. Розмір стрічки: 250х12 см.
Позаяк стрічка може засвідчувати оборону конкретного міста або загального напрямку, до наказу додано два ескізи. На першому стрічка, яка має нести назву міста (мал. 1), на другому – стрічка з назвою напрямку (мал. 2). Власне, можна було запросто обмежитися одним малюнком.
Першим відзнаку ГК “За участь в обороні України” отримав Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба(ХНУПС). Відповідне рішення було прийняте 3 червня 2022 р., а 6 липня стрічку вручив заступник ГК генерал-лейтенант Є. Мойсюк. Варто підкреслити, що це суперечило пункту 6 Положення про відзнаку. Стрічка, вручена ХНУПС, жовтого кольору з чорним облямуванням і літерами напису “ХАРКІВ 2022” (мал. 3). Цікаво, що на згадку про подію було виготовлено також декілька примірників стрічки зменшеного розміру (бл. 34 см завдовжки) у подарункових футлярах (мал. 4). Як відомо, поле щита харківського міського герба зелене, у ньому скошені навхрест ріг достатку і кадуцей [4]. За ідеєю, стрічка мала б бути зеленою, а не жовтою. Поза всяким сумнівом, під час розробки спиралися на т.зв. “історичний герб” Харкова: у золотому полі чорний напнутий лук зі стрілою. Очевидно, саме тому опис відзнаки допускає використання кольорів “історичної символіки” міст. Це дозволяє розробникам ігнорувати офіційні символи й керуватися виключно власними уявленнями.
У подальшому рішенням ГК від 12 грудня 2022 р. № 55530/С відзнаки удостоїли 14-у, 72-у та 92-у окремі механізовані бригади (ОМБр), а рішенням від 21 грудня 2022 р. № 57390/С – 93-ю ОМБр. Інформацію про кольори відповідних стрічок ми наразі не посідаємо.
Таким чином, відзнака ГК “За участь в обороні України” виглядає вельми суперечливим явищем. Адже найвища посадова особа у ЗС України наразі не наділена правом нагороджувати колективи. Положення про вручення відзнаки опрацьовано на неналежному рівні, та ще й з граматичними помилками. Матеріальний вираз відзнаки – стрічка до Бойового Прапора – не враховує як чинне законодавство, так і особливості української муніципальної геральдики. Звісно, ГК не мусить заглиблюватися в юридичні та геральдичні тонкощі. Шкода лише, що хтось, схоже, прагне скористатися величезним авторитетом генерала В. Залужного для просування розробок, які викликають цілу низку зауважень. І відзнака “За участь в обороні України” – далеко не єдиний приклад.
____________________________Примітки:
Надруковано: Знак. – 2023. – Ч. 89. – С. 13–15.
Читати також:
Почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗС України, як явище у нагородній справі України
