Міністерство оборони розпочало публічне обговорення Стратегії залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України на період до 2027 року.
«Одним із головних пріоритетів на сьогодні є розвиток людського капіталу. Це ключ до перемоги та запорука успіху. Нова Стратегія стане інструментом для підвищення престижу служби, всебічного розвитку та посилення мотивації наших захисників. Вона запроваджує комплексний та інноваційний підхід, враховуючи сучасні реалії», — наголосила заступниця міністра оборони Наталія Калмикова.
Проєкт наказу розміщено на офіційному вебсайті Міністерства оборони України. Зауваження та пропозиції приймаються протягом 15 робочих днів з дня оприлюднення оголошення на електронну адресу S.hreshchyshyn@mil.ua, Грещишин Станіслав Васильович.
Варто зазначити, що проєкт Стратегії має багато спільного з Концепцією військової кадрової політики Міноборони на період до 2025 року, яку 14 вересня 2021 року затвердив тодішній міністр оборони Андрій Таран.
Майже без змін у документ перенесли впровадження в ЗСУ нової системи грошового забезпечення на американський манір, обов'язкову ротацію на посадах в межах військового звання та військово-облікової спеціальності, прив'язку кар'єри до терміну перебування у військових званнях (принцип «зростай або йди) і т.ін.
І саме згідно з «Концепцією Тарана» у ЗСУ наразі створюють центри рекрутингу, і ще мають створити командування та пункти рекрутингу.
Далі коротко пройдемося по проєкту Стратегії, а самі цікаві моменти розглянемо в окремих публікаціях на Ukrainian Military Pages.
Основною метою Міноборони називається формування оборонної свідомості в суспільстві, підвищення престижу військової служби та створення сприятливих умов для професійного зростання захисників України. Особлива увага приділяється забезпеченню гендерної рівності, посиленню кадрової безпеки, впровадженню інноваційних підходів до управління персоналом, реалізації ефективної та справедливої ветеранської політики після військової служби.
Опис основних проблем, що обумовили прийняття Стратегії
Втрати людських ресурсів через російсько-українську війну негативно впливають на чисельність військового резерву як на теперішній час, так і в довгостроковій перспективі. У 2030 році найбільшою когортою у мобілізаційному потенціалі країни будуть люди 45-54 років.
Цей виклик потребує інноваційних підходів і використання досвіду країн, що перебувають або перебували раніше в стані війни, для залучення необхідної кількості осіб чоловічої та жіночої статі до сил оборони України
В процесі опору ядерній державі-агресору в наймасштабнішому збройному конфлікті на території Європи з часів Другої світової війни, наші Захисники та Захисниці постійно відчувають на собі наслідки невирішених системних проблем, що притаманні складовим сил оборони України з моменту набуття незалежності. Ці системні проблеми, а також проблеми, які виникли в процесі широкомасштабної збройної агресії, негативно впливають на комплектування сил оборони та мотивацію громадян до проходження служби.
Основними причинами зазначених проблем є:
- низький рівень національно-патріотичного виховання та військово-професійної орієнтації громадян, недостатня кількість загальнодержавних інформаційних кампаній, спрямованих на популяризацію військової служби та мотивацію до виконання конституційного обов’язку щодо захисту України;
- відсутність на державному рівні ефективного механізму реалізації державної політики у сфері військово-патріотичного виховання, формування активної громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості;
- нескоординованість дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо утвердження позитивного іміджу та престижу військової служби в суспільстві, а також нівелювання спроб цілеспрямованого інформаційного впливу держави-агресора та її агентів щодо дискредитації військовослужбовців та сил оборони України в цілому;
- недосконалість нормативно-правових актів у сфері проходження військової служби усіма категоріями військовослужбовців, соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей;
- недостатній рівень інформаційної взаємодії та інтеграції Реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр) з відповідними державними реєстрами, базами даних інших державних органів, що не сприяє оперативності та якості попереднього відбору призовників, військовозобов’язаних і резервістів в умовах проведення загальної мобілізації, під час відбору на військову службу за контрактом, а також подальшого оновлення їх персональних даних та статусу;
- низький рівень автоматизації та цифровізації процесів обліку та управління персоналом;
- наявність корупційних ризиків в роботі ТЦ, а також ВЛК під час проведення заходів мобілізації, пов’язаних з недосконалістю системи військового обліку та процедури визначення придатності громадян за станом здоров’я;
- недосконалість системи комплектування, здійснення відбору та добору кандидатів на посади у сили оборони без урахування їх досвіду, здібностей, освіти й фаху, мотивації та бажання проходити службу за обраною військово-обліковою спеціальністю;
- недостатня зорієнтованість існуючої системи управління персоналом на забезпечення прозорості та доброчесності процедур підбору, розстановки, призначення військовослужбовців на посади та присвоєння їм чергових військових звань;
- наявність непоодиноких випадків необ’єктивного прийняття кадрових рішень окремими командирами щодо просування по службі, переміщення та призначення на посади підлеглих військовослужбовців;
- неінтегрованість системи військової освіти із системою управління кар’єрою;
- в системі управління кар’єрою не повною мірою враховуються зміни в системі професійної військової освіти та підготовки персоналу сил оборони України в частині реалізації принципу “Освіта впродовж військової кар’єри”;
- недостатня практична готовність випускників військових навчальних закладів та навчальних центрів до виконання обов’язків за призначенням, зміст військової освіти не повною мірою забезпечує врахування набутого бойового досвіду застосування військ (сил) для вдосконалення навченості та ефективного виконання завдань за призначенням;
- недосконалість системи мовної підготовки не забезпечує достатній рівень володіння іноземними мовами персоналом для досягнення взаємосумісності сил оборони України з державами – членами НАТО;
- недостатня роль особистості командира-лідера у формуванні свідомості підлеглих та культури взаємовідносин між начальниками і підлеглими, не налагодженість на достатньому рівні внутрішньої комунікації між командирами та підпорядкованим особовим складом у військових колективах;
- відсутність дієвих зрушень щодо впровадження у військових частинах (підрозділах) та органах військового управління нового стилю керівництва і управління на основі взаємоповаги між начальниками та підлеглими, а також змін у ментальності (способу мислення) військовослужбовців відповідно до європейських морально-етичних цінностей;
- декларативний характер частини пільг, соціальних і правових гарантій військовослужбовців та членів їх сімей;
- невідповідність структури грошового забезпечення військовослужбовців принципам та підходам провідних держав – членів НАТО, не конкурентоспроможність рівня грошового забезпечення військовослужбовців на ринку праці України, відсутність механізмів грошових надбавок за постійне підвищення кваліфікації та саморозвиток, що не стимулює до кар’єрного зростання та підвищення професійної майстерності;
- недосконалість системи забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, недостатня кількість соціально-побутових об’єктів інфраструктури військових містечок, неефективна система грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом житла;
- високий середній вік військовослужбовців, що проходять службу по мобілізації;
- відсутність прозорого механізму визначення придатності до військової служби за станом здоров’я;
- недосконалість системи підготовки з надання домедичної та медичної допомоги, відсутність моніторингу якості підготовки;
- відсутність чіткої взаємодії та розподілення ролей між цивільною та військовою медициною, дублювання функцій, що призводить до надмірних фінансових витрат та неефективного застосування медичного персоналу;
- недостатність спроможностей військової медицини щодо збереження і зміцнення здоров’я особового складу та осіб, звільнених з військової служби, організації реабілітації, відновлення та повернення до строю (відновлення працездатності) особового складу після захворювань, хвороб, поранень, травм, контузій, каліцтв, отриманих під час виконання бойових (спеціальних) завдань;
- недосконалість системи охорони здоров’я військовослужбовців та членів їх сімей;
- відсутність механізму забезпечення безперервної медичної допомоги військовослужбовцям під час проходження служби;
- необхідність розбудови системи для проведення реінтеграційних заходів із військовослужбовцями, які повернулися з примусової ізоляції (полону);
- недосконалість психологічного відновлення персоналу під час бойової (службової) діяльності, поновлення та збереження його психічного здоров’я і психологічної готовності та стійкості;
- відсутність системи забезпечення безпеки сімей військовослужбовців в умовах воєнного стану;
- неспроможність існуючої системи соціальної та професійної адаптації військовослужбовців до цивільного життя повною мірою забезпечити задекларовані в законодавстві України права військовослужбовців щодо дотримання цих гарантій, невідповідність цієї системи принципам, прийнятим у збройних силах держав – членів НАТО.
Усі ці та інші причини відчутно впливають на ефективність та якість виконання завдань із захисту нашої держави та мотивацію громадян України активно долучатися до виконання свого конституційного обов’язку щодо оборони України.
Ураховуючи наведене, подальше підвищення спроможностей сил оборони України щодо довготривалого виконання завдань за призначенням в умовах сучасних викликів і загроз потребує впровадження нових, трансформованих за принципами НАТО, підходів щодо залучення, розвитку та утримання вмотивованого, професійного і навченого персоналу в силах оборони України.
Візія, мета та строки реалізації Стратегії
Сили оборони України укомплектовані у необхідній для оборони держави кількості підготовленим та вмотивованим персоналом, спроможні забезпечити суверенітет і територіальну цілісність держави за рахунок ефективно діючої системи залучення, розвитку та утримання людського капіталу, мають спроможність доукомплектування відповідно до загроз і завдань.
Цілісна та узгоджена система залучення, розвитку та утримання людського капіталу сил оборони України дозволяє ефективно реалізовувати весь потенціал людського капіталу в умовах воєнного стану, у післявоєнний період та в мирний час дотримуючись засадничих євроатлантичних принципів прозорості, справедливості, меритократичності, людиноцентричності, доброчесності, поваги до гідності та життя людини. Всі складові системи здійснюють розвиток у кожної особистості стійкої мотивації до військової служби, самореалізацію такої особистості в силах оборони України та забезпечують ефективне функціонування підготовки та залучення громадян до військової служби, управління кар’єрою, що інтегрована з професійною військовою освітою та новою системою грошового забезпечення, а також реінтеграцію військовослужбовців у цивільне життя, реалізацію ветеранської політики та забезпечення їхньої продуктивної ролі в суспільстві.
Для створення цілісної та узгодженої системи залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України в умовах воєнного стану, у післявоєнний період та в мирний час передбачається:
- оновити військову кадрову політику шляхом формування та реалізації політики залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України;
- забезпечити утвердження української національної та громадянської ідентичності, формування у громадян оборонної свідомості та мотиваційної готовності до збройного захисту держави;
- удосконалити систему підготовки громадян до оборони Вітчизни шляхом подальшого запровадження базової військової служби, базової загальновійськової підготовки громадян у закладах вищої освіти та підтримання фахових військових компетентностей впродовж життя;
- удосконалити та цифровізувати систему обліку людських ресурсів та персоналу сил оборони України, автоматизувати процес управління персоналом;
- удосконалити систему проведення мобілізації;
- здійснити комплектування сил оборони України за рахунок впровадження дієвих та ефективних систем рекрутингу та комплектування;
- підвищити мотивацію громадян до тривалого проходження військової служби на професійній основі за рахунок удосконалення систем управління військовою кар’єрою, військової освіти та підготовки, охорони фізичного та ментального здоров’я, гарантування соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, гендерної рівності у всіх аспектах проходження військової служби;
- удосконалити існуючу систему управління персоналом шляхом її трансформації у систему кадрового менеджменту відповідно до принципів та підходів держав – членів НАТО;
- створити організаційну (корпоративну) культуру, що базується на принципах довіри, впевненості, відкритості та взаємної поваги;
- запровадити систему підготовки та набуття офіцерським та сержантським складом компетентностей лідера;
- запровадити нову систему переходу військовослужбовців від військової кар’єри до цивільного життя;
- запровадити дієву ветеранську політику, підвищити ефективність залучення цивільного персоналу до сил оборони України;
- налагодити процес залучення ветеранів війни на державну службу (роботу) до державних органів, в тому числі до центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, органів військового управління сил оборони України, органів місцевого самоврядування;
- сформувати у суспільстві сприйняття загиблих (померлих) військовослужбовців як героїв, підвищити соціальний статус членів їх родин;
- розробити нормативно-правовий акт вищої юридичної сили (Кодекс військової служби), який поєднає в собі питання правового регулювання відносин між державою і громадянами України стосовно виконання ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, визначення загальних засад проходження військової служби в Україні; військового обліку та підготовки до служби, направлення для проходження базової військової служби; залучення на службу; проходження військової служби та служби у військовому резерві, виконання військового обов’язку в запасі, правового і соціального захисту.
Очікування:
складових сил оборони України, як роботодавця, від персоналу:
вмотивований та підготовлений персонал, що поділяє та підтримує ключові цінності та принципи сил оборони України, готовий до виконання завдань за призначенням.
персоналу від складових сил оборони України, як роботодавця:
сили оборони України це престижний та привабливий роботодавець на ринку праці, що забезпечує підтримку прагнень щодо дотримання прав і свобод, можливостей професійного розвитку, прозорості кар’єри, гарантій з боку держави як під час служби, так і після її завершення.
Стратегію передбачається реалізувати до 2027 року.
Читати також:
