В затяжній війні, яку ми маємо зараз, питання мотивації солдата стає одним з ключових. Подивимося в цьому ключі на нинішніх російських та українських солдатів.
Пише на своєму каналі у Telegram воєнний історик та аналітик, офіцер 12-ї бригади «Азов» Національної гвардії України Роман Пономаренко.
Роман Пономаренко
Я вже розповідав про російську зомбі-тактику просочування та накопичення. Щоночі, один за одним, ніби зомбі, вони пробираються в наші тили, користуючись відсутністю суцільної лінії фронту. Більшість їх знищують дорогою, але ті, хто пробираються, ховаються в будівлях та посадках, і створюють нашим військам чималі проблеми. На знищення одного-єдиного ворожого піхотинця, що засів десь в посадці, витрачається величезний ресурс. І з боку росіян це не професійні, добре підготовлені військові, а ледве навчені і демотивовані контрактники. Що змушує їх йти вперед?
Відразу скажу, що ідейних «борців з нацизмом» у їхній армії меншість. Нинішні контрактники мало вірять в офіційні тези російської пропаганди – захист Росії, боротьба з нацистами та НАТО, «діди воювали» тощо. Їхні замполіти в бойових частинах не накачують солдатів патріотизмом, та і взагалі ніякої подібної роботи не здійснюють.
Глибоке побратимство в їхніх підрозділах відсутнє – високі втрати та текучка кадрів не дають його розбудувати. Звісно, існують подібні мікро-колективи, спаяні безперервними боями, але на загальному фоні їх меншість.
Те, що умовно можна назвати бойовим духом сучасного російського контрактника ґрунтується на двох основах:
1.Максимально жорстка дисципліна. В їхній парадигмі у них більше шансів вижити, йдучи на штурм чи на просочування, ніж відмовся від того і зіштовхнутися з неминучою карою. Історій, як росіяни публічно страчують своїх відмовників (яких потім офіційно подають, що вони загинули на полі бою) вистачає. Тобто солдати противника йдуть вперед, бо більше бояться того, що їх чекає позаду, ніж те, що спереду.
2.Інстинкт виживання – коли ти опиняєшся в бою, то або воюєш і намагаєшся вижити, або гинеш. Тут вже працюють інстинкти.
Це основне. Проте є ще один фактор, який умовно можна назвати «світло в кінці тунелю». В новинах регулярно з’являються повідомлення, що в Росії той чи інший учасник СВО повернувся до дому і когось вбив, або зґвалтував. Фасад цієї новини приховує її сутність – якщо ти вижив, то після закінчення терміну контракту маєш можливість легально залишити лави армії та повернутися до дому. При цьому в багатьох регіонах РФ створені соціальні ліфти для ветеранів та їхніх родин. В сумі на виході маємо непоганий матеріальний стимул піти воювати в Україну.
По росіянам на тому власно й все. Наступний допис присвячу українцям.
