Бойові дії під Авдіївкою, Вугледаром, Селидове, Торецьком та іншими містами наочно демонструють, як за більше ніж два роки повномасштабної війни, російські генерали змінили свою тактику захоплення міст.
Раніше будь-яке місто вони штурмували в лоб. Як наслідок, втягувалися в довготривалі вуличні бої, які коштували їм чималих втрат. Проте тепер вони основні зусилля здебільшого зосереджують на флангах, намагаючись обрізати шляхи сполучення та взяти міста в оточення чи напівоточення. Останнє їм найбільше вигідно — шляхи постачання перекриті, тому гарнізон не отримує підкріплень, а евакуація поранених відсутня.
Продовжувати бої в місті в таких умовах особливого сенсу немає. Втім, відступати прийдеться полями та посадками. Наслідком неминуче стануть величезні втрати оборонців при відступі, оскільки противник домінує в повітрі та має перевагу в артилерії.
При цьому в самих містах ворог зазвичай веде стримувальні дії. Постійно турбує гарнізон діями малих груп та обстрілами й бомбардуваннями з землі та повітря. Зазвичай не застосовуючи для того якихось надзусиль.
Подібна тактика вже створює чимало проблем для ЗСУ. Ефективно протидіяти їй можна мобільною обороною та контрударами по флангах противника. Утім, як показує практика, для цього у нас немає сил. Залишається стаціонарна оборона, з усіма її плюсами та мінусами.
Автор статті: Роман Пономаренко
джерело
Читати також:
