Вже, майже тиждень ніяк не стихне справжня «істерика» в українському публічному інформаційному просторі, на тему гіпотетичного «нападу Білорусі». Більше того, нового імпульсу цей «двіж» отримав після порівняно нещодавньої заяви нашого МЗС, стосовно «концентрації білоруських військ» на нашому кордоні.
Пише у колонці на Главком координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець.
Далі пряма мова.
Отже, як на мене, у зв'язку з цим, має сенс подивитись, що ж там відбувається насправді і які такі «орди військ» зібрав Кремль під нашим кордоном з боку Білорусі. На даний час, противник (збройні сили республіки Білорусь, РБ), а також російське командування, розгорнули на території РБ 2 (два), таких собі, «оперативно-тактичні угрупування військ (сил)» проти України.
Я непросто використав, у цьому випадку, лапки. Як на мене, статус «оперативно-тактичне угрупування» (ОТУ) тут, м'яко кажучи, виглядає занадто гучно для цих угрупувань. На мій погляд, їм цілком достатньо буде терміну «тактична група» (за бажанням, можна ще додати – «зведена»).
Тож, подивимось на ці зловісні «білорусько-російські ОТУ», розгорнуті саме на території Білорусі.
1. ОТУ «Вікінг» (достатньо дивна назва, для формально лукашенківських військ, адже – де він, а де вікінги, ну то таке), його КП\ПУ розгорнутий у районі селища Зябровка (Гомельська обл.), має у своєму складі:
- 339-й окремий мотострілецький батальйон (омсб) 120-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Головні сили (2 роти + КСП) розгорнуті у районі авіабази (ну як, авіабази, скоріше – польового аеродрому) «Мозир», ще одна рота – у районі села Терехівка. Коротше кажучи, батальйон частково розтягнули вздовж кордону.
- 355-й окремий танковий батальйон (отб) цієї ж 120-ї омсбр, також поротно розтягнутий, як й 339-й омсб. Одна танкова рота батальйону придана «на підсилення» 339-му омсб й також знаходиться у районі Мозирського аеродрому, дві інших розгорнуті у районі селищ Климівка та Калініна.
- Зведена тактична група 51-ї артилерійської бригади (абр), приблизно до дивізіону, розгорнута південніше міста Гомель, ймовірно має у своєму складі вогневі підрозділи на 152-мм артсистемах (АС) типу – 2С5 «Гіацинт-С» та 2А65 «Мста-Б».
- Реактивна артилерійська батарея (реабатр) зі складу 336-ї реактивної артилерійської бригади (скоріш за все, на 301-мм реактивних системах залпового вогню типу «Полонез, до 4-6 ПУ). Розгорнута у районі тієї ж Зябровки.
- Ну й, звісно, «мобільний компонент» – до 2-х рот 383-го десантно-штурмового батальйону (дшб) зі складу 38-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ці також тиняються у районі Зябровки.
- В якості «передових сил», у складу «ОТУ Вікінг» використовується 33-й окремий загін спеціального призначення (СпП), також «типа розгорнутий» у районі Зябровки, але насправді, більше часу проводить безпосередньо в районі українсько-білоруського державного кордону.
2. ОТУ «Волат» КП\ПУ розгорнутий у районі міста Мозир має у своєму складі:
- Розгорнутий повним складом 357-й парашутно-десантний батальйон зі складу 103-ї окремої повітряно-десантної бригади (район міста Мозир – південно-західніше та південніше).
- 382-й десантно-штурмовий батальйон (дшб) 38-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), розтягнутий також, як і його «колеги» – підрозділи розгорнуті у районах Великий Боков, Валавськ, Мозир.
- Ну й 2 (два) зведених тактичних загонів (до батальйону кожний) 5-ї окремої бригади СпП. Один розгорнутий у районі села Іваново (це, Брестська область), інший – у районі села Приболовичі (Гомельська обл.).
Загальні кількісні покажчики цієї білоруської «армії вторгнення» на даний момент – такі:
- особового складу – явно до 3-х тисяч «голів»;
- танків – до 30-ти одиниць (можливо, навіть, менше);
- бойових броньованих машин (ББМ) – десь 130-140 одиниць);
- артилерійські системи (АС), включно зі 120-мм мінометами – до 60-62 одиниць;
- реактивних систем залпового вогню (рахуючи, як зведений дивізіон 51-ї абр, так й реабатр 336-ї реабр), десь 9-10 одиниць.
Тепер, власне, про самих песиголовців, які розміщені на території республіки Білорусь. Їх, загалом, десь до 1000 «тушок» (без урахування «вагнерів») і їх контингент є достатньо специфічний:
Оперативна група «офіцерів» ЛенВО (читай УВ «Північ») – від 40-а до 44-х «голів». Типа для «взаємодії», насправді – контролюють дії білоруських військових, щоб вони відбувались виключно у ключі рішень російського генштабу й загалом, кремля, а також, щоб останні «не пригнули» у найвідповідальніший момент. За певними ознаками, мають «дуже широкі повноваження», щодо прийняття рішень безпосередньо «по місцю».
Ланка оперативно-тактичної авіації Повітряно-космічні сили Російської Федерації (на АБ «Барановичі») – до 4-х винищувачів типу Су-30СМ із пілотами + відповідна кількість інженерно-технічного складу.
Зведена тактична група сил ППО – зі складу 1530-го та 1533-го зенітних ракетних полків (зрп) зі складу, відповідно – 25-ї та 93-ї дивізій ППО 11-ї армії ВПС та ППО ПКС РФ прикривають – АБ «Барановичі», а також «польові аеродроми» у районі Мозир та Зябровка, ну й розміщенні у цих районах ПТД, райони зосередження, склади й т.д. військ противника. Мають на озброєнні, приблизно до 6-7-и одиниць зенітних ракетно-гарматних комплексів типу «Панцирь-С1» та до 18-и одиниць мобільних елементів зенітних ракетних систем С-300\400 (включаючи ПУ та обладнання управління й забезпечення бойової стрільби).
Оперативна група на радіотехнічному вузлі АБ «Барановичі», а також на вузлі дальнього зв'язку ПКС РФ (Вілейка). Ну й десь до 350-400 колишніх «вагнерів» вештається також на території Білорусі. Частина з них зображує з себе «інструкторсько-методичний склад», інші зведені в окремі тактичні підрозділи «на утриманні» білоруського бюджету.
Тож, спробуємо виокремити певні загальні риси, притаманні нинішній ситуації із гіпотетичним білоруським вторгненням на територію України й сформулювати певні висновки.
На даний час, для його здійснення на практиці, білоруське військове командування має у розгорнутому стані – 1 мотострілецький батальйон, 1 танковий батальйон, 2 десантно-штурмових батальйону, 1 парашутно-десантний батальйон, 1 зведений артилерійський дивізіон, 1 реактивну артилерійську батарею. Ну й до цього можна додати, десь 2 загону «передових диверсантів» + зведену роту «глибинної розвідки».
У добовій готовності до розгортання перебувають ще – 1 мотострілецький батальйон (78-й мсб зі складу 6-ї омсбр), 1 десантно-штурмовий батальйон (381-й дшб зі складу 38-ї одшбр), 1 артилерійський дивізіон (змішаний артилерійський дивізіон 38-ї одшбр), 1 парашутно-десантний батальйон (317-й пдб зі складу 103-ї опдбр).
Таким чином, кремлівські стратегії на білоруському напрямку (або Поліський операційний напрямок), мають у розгорнутому стані, або у дуже близькому до нього – до 13-и формувань рівня «батальйон/дивізіон».
Більшу частину цих тактичних груп складає саме «мобільний» компонент білоруського війська. Адже, це – переважно батальйони 38-ї окремої десантно-штурмової та 103-ї окремої повітряно-десантної бригад. Перша задіяна майже у повному складі, друга – принаймні двома «штатними» батальйонами.
Додавши сюди більшу частину 5-ї обр СпП (не менше 2-х зведених тактичних загонів) й усвідомивши той факт, що до складу «першого ешелону» гіпотетичного білоруського вторгнення входять лише 2 мотострілецьких батальйону та 1 танковий (з 13-и розгорнутих у його складі), загальний малюнок стає достатньо «випуклим та рельєфним».
Зважаючи на вищезазначене, варто сказати, що якщо «якесь вторгнення» з боку Білорусі й заплановане, то воно, явно, повинно відбуватися у вигляді мобільних (рейдових) дій обмеженого масштабу у тактичній зоні і ймовірно – виключно у прикордонні. Принаймні, так виглядає на даний момент.
Інакше, кількість «важких» (мотострілецьких та танкових) батальйонів, здатних прориватися у глибину бойових порядків противника, долаючи підготовлену систему оборони противника, й там закріплюватись з метою утримання захопленого, у складі вже розгорнутих військ (сил) противника на Гомельському та Мозирському напрямках була б зовсім іншою.
Окрім цього, ще більш «випуклим» цей малюнок робить реальний розподіл та структуризація всього цього угрупування, безпосередньо, по операційним напрямкам. Очевидно, у цьому сенсі, основні зусилля командування противника (й відповідно його війська\сили) зосередженні переважно у Гомельській області (це Чернігівський, Прип'ятський та Овруцький напрямки) на Ковельському та Сарненському напрямках розгорнуті сили й засоби у набагато меншій кількості.
Також, зовсім не випадково на даний момент у Білорусі знаходяться «взаємодіячі-контролери» саме зі штабу ЛенВО (УВ «Північ»), а не зі штабу «штатного» Московського воєнного округу, у зону відповідальності якого, власне, й входить загальний »Західний (Білоруський) стратегічний напрямок» у мирний час. Адже, на даний момент саме війська цього округу (а не МВО), у вигляді угрупування військ (УВ) «Північ», розгорнуті у Брянській, Курській та Бєлгородській областях, тобто на напрямках, які безпосередньо примикають до території Білорусі.
Отже, зважаюче на все це, впевнено та одностайно стверджувати, що найближчим часом, противник у жодному разі не спробує кудись «вдертися» з боку Білорусі (нехай, навіть, у пару прикордонних хуторів), особливо, зважаючи на загальну (стратегічну) ситуацію у війні, я б, все ж-таки, не взявся. Хоча, звісно, за всіма формальними ознаками, це й виглядає, як – ну дуже малоймовірний «хід» противника.
Як на мене, якісь «асиметричні» дії обмеженого масштабу та рівня, саме прикордонного характеру, з боку противника – цілком можливі. Саме тому, уважно відстежувати зміни у кількості та структурі сил та засобів противника, зосереджених та розгорнутих на цьому напрямку, а особливо, їх активність у прикордонній смузі – таки варто.