Що відчуваєш, коли збиваєш Су-34 з повним боєкомплектом бомб, які він збирається скинути на нашу піхоту? — Відчуття радості і задоволення.
Розповідь про це у публікації Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України.
Олександр — один з найкращих воїнів протиповітряної оборони повітряного командування «Захід». Він — підполковник, командир зенітного ракетного дивізіону. З першого дня російської повномасштабної агресії демонструє вражаючу результативність та сміливість у боях за небо. Починав воювати на зенітному ракетному комплексі «Бук М1».
Зранку 25 лютого його бойовий розрахунок уразив свою першу ціль – російський вертоліт, який наближався до Гостомельського аеропорту.
— Після оборони аеропорту ми отримали завдання вирушити в район Києва і захищати небо столиці від ворожої авіації. Вже під час маршу зробили зупинку і знищили російський літак. Працювали в різних районах навколо столиці: від Василькова до Святошина. Біля Святошина збили ще два вертольоти, — розповідає Олександр. — Потім зайняли позиції за 10 кілометрів від лінії бойового зіткнення і звідти прикривали наші війська.
Впродовж першого найважчого місяця війни під час оборони Київської області його бойовий розрахунок самохідної вогневої установки знищив двадцять ворожих цілей. Це літаки, вертольоти та безпілотні літальні апарати окупантів.
— Одного разу вночі знищили два Су-34 лише за одну годину. Що відчуваєш, коли збиваєш Су-34 з повним боєкомплектом бомб, які він збирається скинути на нашу піхоту? Відчуття радості і задоволення. І ще спокою. Я дуже спокійно на все реагував. І спокійно виконував бойову роботу, — згадує Олександр. — Не варто тривожитися і створювати нервозну обстановку навколо. І ще треба завжди остерігатися. Недооцінка ризиків — перший крок до поразки. Крайньою знищеною ціллю під час нашого перебування в Київській області став російський вертоліт Мі-28. Як ми перемагали в протиповітряних боях? Завдяки витримці, хитрості та холодному розрахунку. Перебували у засідці, не виявляли себе, включались у роботу тільки тоді, коли отримували інформацію, що ціль опинилася в зоні нашого ураження. Після цього у нас було близько 30 секунд, аби виявити, захопити і знищити її та якомога швидше залишити свою позицію. Бо відразу ж по нас ворожі літаки випускали протирадіолокаційні ракети. Тоді ми також дізналися, що найкращі ліки від всіх хвороб — адреналін в твоїй крові від всього, що відбувається навколо. Перший місяць великої війни ми все робили на адреналіні. При температурі повітря мінус 15 градусів з мокрими ногами добами сиділи у холодній самохідній вогневій установці з перервами на відпочинок у промерзлому бліндажі. Розвести вогнище і демаскувати себе ми не могли. І ніхто не хворів. Навіть не кашляв.
Згодом підрозділ Олександра передислокували на південь країни в Одеську область. Тут зенітники знищили десять крилатих ракет та ударних БпЛА росіян. Після виконання місії на півдні його дивізіон вирушив за кордон. У навчальному центрі в Німеччині ракетники у стислі терміни опанували новий зенітний ракетний комплекс і повернулися на Батьківщину.
— На цьому комплексі ми вже знищили 45 повітряних цілей. Це за пів року. Поки що…, — каже Олександр. — Найбільш результативний протиповітряний бій — сім знищених крилатих ракет за один ворожий ракетно-авіаційний удар. Таких випадків у нас було два. На одну ціль витрачаємо одну ракету. Тобто ефективність стовідсоткова. Нам вдавалося навіть знищити шість ворожих ракет п’ятьма нашими. Російська ракета вибухнула від ураження нашою ракетою і своїми уламками знищила ще одну крилату ракету.
Загалом на рахунку Олександра — 75 знищених ворожих цілей. За свою бойову роботу він нагороджений Орденами Богдана Хмельницького третього, другого і першого ступенів, Орденом «За мужність» третього ступеню та медаллю «За оборону України».
Читати також: