Стаття присвячена історії розвитку нарукавної емблеми 4-ї окремої танкової бригади, яка була сформована після початку повномасштабного вторгнення рф — у березні 2022 року.
Характерною особливістю розвитку Збройних Сил України з моменту початку російської агресії у 2014 р. є істотне зростання кількості військових частин. Цей процес стосується більшості родів військ. Наприклад, станом на 2014 р. Україна мала дві окремі танкові бригади — 1-шу та 17-ту1. Натомість рік 2024-й вона зустріла вже з п’ятьма бригадами: до 1-ї та 17-ї додалися 3-тя, 4-та і 5-та.
Усі танкові бригади мають нарукавні емблеми нового зразка, затверджені начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем або Головнокомандувачем (ГК) ЗС України2. В абсолютній більшості випадків сюжети емблем пов’язані із середньовічним лицарством Західної Європи. Йдеться, зокрема, про широке використання зображень обладунків3. На цьому тлі виділяється 4-та окрема танкова бригада (ОТБр). Її нарукавна емблема становить особливий інтерес як з точки зору сюжету, так і з огляду на останні тенденції у сфері символіки військових частин ЗСУ.
Насамперед необхідно зауважити, що частин під назвою “4-та окрема танкова бригада” було дві. 4-та ОТБр першого формування існувала в період з кінця 2017 р. по 2020 р. Вона мала нарукавну емблему, розроблену не пізніше 17 вересня 2019 р. Щит стандартної форми прикрашав трикутник вістрям донизу, на тлі якого емблема танкових військ (латна рукавиця з перначем) і номер бригади. Від трикутника розбігалися стрілки, що відображали тактичні значки, якими на мапах позначають напрямки руху танкових підрозділів. Така емблема не могла бути офіційно затвердженою, оскільки нинішні правила розробки не допускають написів. Виняток становлять лише девізи, розміщені над щитами. Хай там як, однаковий номер різних бригад надалі вводив в оману дослідників, перш за все автора цієї статті.
Датою створення 4-ї ОТБр другого формування є 8 березня 2022 р. За деякими даними, вона постала з нуля зусиллями трьох офіцерів 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Військовики частини проходили навчання в Іспанії на території тренувального табору Сан-Грегоріо. Наскільки можна судити з доступних джерел, саме 4-та ОТБр першою отримала танки “Леопард”.
Нарукавна емблема бригади, розроблена власними силами, з’явилася на одностроях її військовиків не пізніше 6 липня 2022 р. У чорному щиті зі золотим кантом за допомогою білих ліній зобразили голову дуже сердитого носорога (мал. 1). Що саме вплинуло на вибір такого символу, хто конкретно подав відповідну пропозицію – всі ці обставини ще належить з’ясувати. Так чи інакше, емблема вийшла напрочуд вдалою. Адже носоріг – велика, потужна й товстошкіра тварина, якій у дорослому віці ніхто, крім людини, не загрожує. То чим не уособлення танка? Тим більше, що на теренах України носороги теж водилися, щоправда, дуже давно.
Мал. 1
Описана вище нарукавна емблема мала чималу кількість різновидів. Зображення голови носорога могли доповнювати номер і назва бригади, девіз латиною (“FUROR ARMA MINISTRAT”) або українською, написи на кшталт “СЛАВА УКРАЇНІ” чи “ЛУПИМО ОРКІВ”. В українській версії девіз подавався як “ЛЮТЬ КЕРУЄ ЗБРОЄЮ” або “ЛЮТЬ РУХАЄ ЗБРОЄЮ”. Очевидно, “канонічним” варіантом слід вважати той, на якому щит без написів, а девіз латиною розташовано на декоративно-інформаційній стрічці над щитом. Принаймні, саме так виглядала емблема на рукаві командира 4-ї ОТБр під час вручення Бойового Прапора 14 жовтня 2022 р. Цікаво, що на основі нарукавної емблеми розробили ще й власний беретний знак. Його носіння зафіксували світлини, зроблені під час передачі бригаді танків “Леопард” 24 лютого 2023 р.
Здавалося б, таку вдалу символіку залишалося тільки узаконити. На жаль, цього не сталося.
13 серпня 2023 р. на Телеграм-каналі Міністерства оборони України повідомили про затвердження нарукавної емблеми 4-ї ОТБр. Вона не мала нічого спільного з розробкою колективу частини. Відповідний малюнок створили у Центральному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України (ЦУ РСМЗ). А 26 липня 2023 р. його було затверджено ГК. Замість носорога чорний щит зі золотим кантом прикрасила “золота вогнедишна голова лева з чотирма червоними язиками полум’я” (мал. 2). Згідно з описом, вона мала вказувати на специфіку діяльності бригади.
Мал. 2 та 3
Офіційна емблема викликала неабияке розчарування. Мало того, що відмовилися від значно ліпшої ідеї, так ще й вогонь з пащі лева асоціювався радше із перегаром. У коментарях на Фейсбуку було подано інформацію про те, що 4-й ОТБр, виявляється, планували присвоїти ім’я Предслава Лянцкоронського. Він користувався гербом Задора – якраз із головою лева, що дихає вогнем (мал. 3)4. Однак навіть якщо такий намір дійсно мав місце, очевидно, що спочатку належало дочекатися президентського указу, а вже потім малювати емблему. Тим більше, що з того часу жодного почесного найменування бригада так і не отримала. Але мова навіть не про те.
По-перше, відмова від символіки, яка вже прижилася в частині, є не просто виявом кричущої неповаги до військового колективу. Це нерозуміння самих основ військового виховання. Ба більше – з такими підходами Україна і надалі залишатиметься країною без традицій. Річ у тім, що традиція – це передання, а не повсякчасне перезаснування. Слід розуміти, посадовці ЦУ РСМЗ з усією серйозністю вважають, що справжні традиції започатковують саме вони.
По-друге, емблема з вогнедишним звіром підійшла б скоріше бригаді реактивної артилерії, ніж танкових військ. Про яку таку “специфіку діяльності військової частини” йдеться в описі, хотілося б знати?
По-третє, якщо емблему дійсно створювали на основі майбутнього найменування, то вкотре наступили на ті ж граблі з родовою геральдикою. Ми не припинимо повторювати: сучасні бригади та полки – це не підрозділи надвірних військ гетьманів. Тож самих лише гербових фігур недостатньо, а колір щита за родом військ нічого не вирішує. Хоча б тому, що у приглушеному вигляді його не видно. Крім того, герб Задора, подібно до інших польських гербів, використовувало багато родів, не пов’язаних між собою.
На захист авторів емблеми стали палкі прихильники нововведень. Коментуючи дописи вони стверджували, що носоріг, мовляв, “мультяшний”. А значить – відмова від нього є правильним рішенням. Проте стиль виконання зображень на нарукавних емблемах не визначено жодним нормативним документом. Якщо питання виглядало принциповим, співробітники ЦУ РСМЗ могли зберегти саму ідею, але переробити малюнок. Зрештою, саме так вони вчинили з 3-ю ОТБр. Нарукавну емблему, створену в частині, прикрашав срібний лицарський шолом. У ЦУ РСМЗ змінили зовнішній вигляд шолома та зробили його золотим. Доопрацьований таким чином малюнок 23 квітня 2022 р. був затверджений ГК. Отож, підходи до символіки 3-ї та 4-ї ОТБр чомусь виявилися прямо протилежними.
Читати також:
Цейхгауз, а не стрілки: нарукавна емблема Командування Сил логістики Збройних Сил України
Військовикам 4-ї ОТБр емблема з вогнедишним левом рішучо не сподобалася. Та хіба можна щось вдіяти після появи підпису ГК на малюнку? Як виявилося – можна.
У своїх публікаціях ми неодноразово говорили про шкідливість монополії ЦУ РСМЗ на розробку малюнків5. Проте замість того, щоб надати право розробки також військовим частинам, утворили ще одну “геральдичну” структуру. Спільною директивою Міністерства оборони України та ГК від 29 березня 2023 р. до складу Управління стратегічних комунікацій (СтратКом) Апарату ГК6 з 1 травня 2023 р. ввели кілька нових відділів. Серед них був відділ воєнної символіки. В результаті монополію ЦУ РСМЗ змінило фактичне двовладдя. Разом із тим, з’явилася можливість апелювати до вищого керівництва ЗС України через орган, підпорядкований ГК. І такою можливістю командування 4-ї ОТБр скористалося.
27 жовтня 2023 р. ТВО командира бригади підполковник П. Черевко звернувся до СтратКому (через відділ воєнної символіки). До листа додавалася нарукавна емблема, створена в частині – “Білий носоріг” (так у тексті). Зазначалося, що це “символ витривалості й непереможності, неприборканої сили й люті притаманної танковим військам”. Нарукавну емблему із зображенням носорога, ухвалену командуванням бригади, з ентузіазмом і захопленням сприйняли усі без винятку військовики. Натомість нарукавну емблему з левом було прийнято без належного обґрунтування, консультації та погодження з особовим складом 4-ї ОТБр.
“Цей знак не має жодного відношення до історії та традицій частини. Більше того, цей “Лев” дуже схожий на логотип пивного бренду “Львівське”, що є недоречним і образливим для воїнів-танкістів та вже названий у мережі Інтернет, як “Лев з перегаром” – наголосив підполковник П. Черевко.
За його словами, заміна нарукавної емблеми викликає негативні тенденції в моральному стані особового складу бригади, позаяк “Білий носоріг” став “тою потрібною та важливою ланкою у ланцюгу, який формує готовність особового складу до виконання поставлених завдань”. Як наслідок, у середовищі військовиків побутує думка, що така несправедлива заміна є неповагою до їхніх подвигів. Тож ТВО командира частини від імені усього особового складу просив клопотання перед вищим командуванням щодо скасування нарукавної емблеми із зображенням лева та затвердження нарукавної емблеми, на якій зображений “Білий носоріг”.
Читати також:
На відміну від ЦУ РСМЗ, СтратКом до думки колективу 4-ї ОТБр поставився з розумінням. Не пізніше 14 листопада 2023 р. у відділі воєнної символіки розробили новий малюнок нарукавної емблеми, який 21 листопада 2023 р. погодив командир 4-ї ОТБр полковник І. Остимчук. Після цього, 23 грудня 2023 р. малюнок затвердив ГК. У чорному полі щита зі золотим кантом розмістили “зображення голови срібного носорога в обладунках” (мал. 4). Відповідно до опису, чорний колір є символом танкових військ як роду військ Сухопутних військ ЗС України. Своєю чергою, голова носорога в обладунках “символізує неприборкану силу, лють, стійкість та зброю готову до бою”. Неважко помітити, що новий малюнок враховує традиції частини, а стиль його виконання вже не назвеш “мультяшним”. Питання викликають хіба що обладунки, які носорогу явно ні до чого. Втім, загалом позитивного враження про емблему вони не псують.
Мал. 4
Виготовлення та носіння нарукавної емблеми за малюнком, затвердженим 23 грудня 2023 р., розпочалося не пізніше лютого 2024 р.
Таким чином, історія нарукавної емблеми 4-ї ОТБр показує, наскільки суперечливим є сучасний етап розвитку символіки військових частин ЗС України. По-перше, відсутній єдиний підхід до напрацювань самих частин. Під час розробки офіційних малюнків в одних випадках їх враховують, в інших – ні. По-друге, виникають конфлікти, спричинені відвертим нехтуванням позицією військових колективів з боку посадових осіб ЦУ РСМЗ. Адже далеко не в усіх частинах готові погодитися з емблемою, спущеною зверху. По-третє, двовладдя, яке утворилося внаслідок появи відділу воєнної символіки СтратКому, має як негативні, так і позитивні сторони. Принаймні, у випадку 4-ї ОТБр саме воно дозволило частині добитися затвердження нарукавної емблеми, яка хоча б на рівні ідеї відповідає уподобанням її військовиків. Безумовно, це дуже важливий прецедент. Не виключено, що аналогічним шляхом підуть також інші військові організми.
_______________
Примітки:
1 Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2022). – Львів, 2022. – С. 155–156.
2 До 27 березня 2020 р. малюнки нарукавних емблем затверджував начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України. Після розподілу цієї посади на дві, їх став затверджувати Головнокомандувач ЗС України.
3 Хорошунов М. Безногий лицар на шлику або нова нарукавна емблема 17-ї окремої танкової бригади // Знак. – 2020. – Ч. 81. – С. 12–13; Чмир М. Святіші за Папу: “лицарські” мотиви в сучасній нарукавній емблематиці військових частин Збройних Сил України // Collectsion. – 2021. – № 15. – С. 31–32.
4 Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский Гербовник. – Санкт-Петербург, 1914. – Табл. XXIV.
5 Див.: Чмир М. Срібний “Курч” проти чорного лицаря: нарукавна емблема 54-ї окремої механізованої бригади // Знак. – 2020. – Ч. 82. – С. 7–8; Його ж. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади // Знак. – 2021. – Ч. 83. – С. 10–11; Його ж. Перначі на шахівницях: нарукавні емблеми Командування та регіональних управлінь Сил територіальної оборони Збройних Сил України // Знак. – 2022. – Ч. 88. – С. 7–10.
6 З 30 листопада 2023 р. СтратКом включено до складу Генерального штабу ЗС України.
Використані джерела: Знак. – 2024. – Ч. 94. – С. 8–10.
