Коли Україна готувалася до свого великого контрнаступу цієї весни, воєначальники на Заході знали, що українські війська не мають ані необхідної підготовки, ані достатнього арсеналу озброєнь — від снарядів до бойових літаків, — необхідних для витіснення російських сил. Проте вони сподівалися, що українська мужність і винахідливість переможуть.
Але цього не сталося, пише Деніел Майклз у статті Ukraine’s Lack of Weaponry and Training Risks Stalemate in Fight With Russia для The Wall Street Journal, яку в українському перекладі публікує Оборонно-промисловий кур'єр.
Величезні заміновані території, міцні укріплення та перевага росіян у повітрі стримують ЗСУ. Власне, український наступ ризикує зайти в глухий кут, «випаливши» багато життів та зброї.
Оскільки зараз наступ здається дедалі більше буксує і ймовірність великомасштабного прориву українських військ цього року неухильно знижується, перед Вашингтоном та його союзниками постає тривожна перспектива довшої війни — і, як наслідок, нових витрат, пише журналіст. Він зазначає, що перед нинішнім президентом США Джо Байденом, який іде на вибори 2024 року, стоїть складне завдання: збалансувати допомогу Україні з вимогами своєї виборчої кампанії.
Читати також:
Нерішучість США дедалі більше суперечить настроям європейських лідерів, серед яких останніми місяцями зростає впевненість у тому, що для забезпечення безпеки континенту перемога України (і поразка Росії) має бути повною.
Однак, Європа не має достатніх ресурсів для того, щоб забезпечити українцям перемогу. На думку західних дипломатів, європейські лідери також навряд чи значно посилять підтримку Києва, якщо відчуватимуть подальше ослаблення такої підтримки Вашингтоном.
Те, що «напрямок вітру» у трансатлантичній співпраці змінився засвідчило і напруження між українським президентом Зеленським та адміністрацією Байдена під час саміту НАТО у Вільнюсі. Повільні темпи просування ЗСУ переконали багатьох на Заході, що українці потребують кращої підготовки до складних військових маневрів, а також набагато більше зброї.
Втім, у російського війська також є свої проблеми — низький моральний дух, виснаження, перебої із постачанням, внутрішні міжусобиці у російському керівництві. Але людей, щоб «закрити» сотні кілометрів фронту, а також повітряних сил цілком вистачає, щоб утримувати українські сили в окопах.
Порівняно з минулим роком ситуація на фронті різко змінилася. Минулого року Україна використала високомобільну, децентралізовану оборону проти великих, але громіздких сухопутних російських військ, і змогла зупинити їхнє просування під Києвом, а потім змусила їх залишити Харків та Херсон. Водночас Москва мало використовувала свої потужні військово-повітряні сили. «Тепер Україна перейшла у наступ на позиції російських військ, які за кілька місяців встигли збудувати потужну оборону, — пише WSJ. — Згідно з західною військовою доктриною, щоб атакувати супротивника, що окопався, необхідно як мінімум втричі перевищувати його за чисельністю і використовувати добре скоординоване поєднання повітряних і наземних сил».
Занепокоєння викликає і відсутність у ЗСУ переваги в небі. На думку західних військових, без цього складні наступальні операції просто неможливі. Жодна західна армія не почне наступальної операції на укріплені рубежі супротивника, не маючи повної переваги в небі, кажуть вони. WSJ нагадує, що у червні в інтерв’ю виданню президент Зеленський визнав перевагу Росії в небі та підкреслив, що без потужного озброєння «загине величезна кількість військових». «Ми б хотіли мати певні речі, але ми не можемо чекати місяцями», — поскаржився він тоді.
Українці сподівалися намацати дірки в російській системі укріплень, спрямувати туди головні ударні сили й спровокувати ту паніку, завдяки якій минулого року росіяни виявляли «жести доброї волі» та тікали з окупованих територій. Але щільність, з якою замінована уся лінія фронту, значно уповільнила просування ЗСУ, і поставила їх під численні удари російських ракет, літаків та гелікоптерів.
Про нестачу авіації та засобів ППО, потрібних для успіху українського наступу, американські аналітики казали ще на початку цього року, нагадує видання, посилаючись на виток секретних матеріалів Пентагону, оприлюднених Джеком Тейшейрою. Київ не має достатньої кількості засобів ППО — таких, як американські батареї Patriot або мобільні німецькі системи Gepard, — щоб розмістити їх поблизу лінії фронту. Нестача засобів ППО на полі бою забезпечила Росії перевагу у повітрі на більшій частині фронту. Попри те, що українські пілоти нарешті отримали зелене світло від Вашингтону навчанню на F-16, необхідного дозволу на постачання цих літаків до ЗСУ адміністрація США поки що так і не дала.
Створення бази для їх експлуатації займе місяці, і, на думку аналітиків, українські F-16 за сприятливого збігу обставин з’являться в небі не раніше наступного року. Але навіть як Україна отримає літаки, залишається незрозумілим, скільки саме винищувачів, в якій модифікації, з яким бортовим обладнанням та озброєнням, як саме здійснюватиметься процес їх технічного обслуговування та ремонту та який ступінь інтеграції з рештою військ вони будуть мати.
«На війні немає срібної кулі, — нагадує WSJ слова голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі. — Результат битв та війн залежить від дуже, дуже багатьох перемінних».
