Неспровокована широкомасштабна воєнна агресія Росії проти України 24 лютого змусила країни всього світу переглянути як свої геополітичні та безпекові стратегії, підходи до власної та колективної оборони, так і питання забезпечення продовольством.
Майже чотири місяці агресії Російської Федерації проти України поставили світ перед новою загрозою — серйозною глобальною продовольчою кризою, спричиненою неможливістю вивезення в першу чергу зернових та інших продуктів харчування з України звичними морськими торгівельними шляхами.
Днями Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш попередив про можливу світову кризу, пов’язану з «безпрецедентним глобальним голодом». На початку року від нестачі продовольства вже страждало щонайменше 276 млн людей по всій планеті. Нинішня ситуація може збільшити цю цифру в десятки разів.
«Якщо ми не діятимемо зараз, небезпечна ситуація може обернутися катастрофою», — попередив Гутерріш.
Генеральний секретар ООН, який в кінці квітня відвідав Москву - мав на меті вмовити президента Путіна припинити війну, відкрити гуманітарні коридори з Маріуполя та, як вказують джерела знайомі з ходом перемовин, піднімав питання про вивезення продовольства. Але марно…
За планом ООН, який також активно підтримує Туреччина, з портів України, зокрема з Одеси, які нині заміновані українськими військовими через російську загрозу, будуть відкриті коридори безпеки для руху торгових суден з продовольством. Цей план також передбачає створення зон безпеки для огляду кораблів та супровід їх коридорами безпеки українськими допоміжними суднами.
Головне застереження з боку України — план має бути реалізований таким чином, щоб розмінування не відкрило Росії шлях до нападу на Одесу. В Києві впевнені, що Москва не полишає наміру окупувати Одесу і тим більше не вірять у жодні її обіцянки, які Росія вже неодноразово порушувала одразу після того як давала.
У Москві ж заявляють, що жодних перешкод вивозу зерна з України не створюють, а продовольча криза та роль України у забезпеченні світу зерном надумана. Але в це точно не вірять, наприклад, в Катарі, який імпортує з України 64% пшениці чи Лівані з показником 80%, або Тунісі (53%) чи Єгипті (більше 30%). Не надуманою загрозу продовольчої кризи через неможливість отримання українського зерна бачать в Індії та Пакистані, населення яких складає 1,7 млрд людей, і які половину всього обсягу пшениці імпортують з України. Або ж на Сейшелах, де залежать від експорту української пшениці на 100%.
Українці пам’ятають штучні голодомори, які створювала радянська влада проти українців для придушення супротиву режиму та примусовій колективізації у 30-х роках минулого століття. Тоді в результаті штучного голоду, який в Україні та інших країнах світу офіційно визнано геноцидом, було знищено від 4 до більше 10 млн людей. Нині Росія заблокувала 22 млн тонн продовольства в українських портах та погрожує голодомором усьому світові, відверто брешучи про відсутність такої загрози.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський днями повідомив, що Україні треба вивезти 18 млн тонн старого врожаю. Новий урожай очікується на рівні 60 млн тонн, внутрішнє споживання приблизно 20 млн тонн, тому є і далі буде потреба експортувати сумарно 58 млн тонн продовольства.
«Росіяни імітують, демонструючи як вони вболівають за продовольчу безпеку та виступають за недопущення голоду, але їхні дії повністю протилежні словам», — вважає міністр Сольський.
Від самого початку війни Росії проти України, Туреччина взяла на себе роль активного посередника для припинення війни та досягнення миру. 10 березня в Анталії відбулася перша і на разі єдина зустріч міністрів закордонних справ України та Росії Дмитра Кулеби та Сергія Лаврова, після якої український міністр не приховував свого розчарування. За столом переговорів від російського міністра звучали ті самі наративи про «спецоперацію» (у Москві досі не вважають напад на Україну війною), про боротьбу проти неонацистів та інші байки… Кулеба ж навпаки був налаштований не вислуховувати російськи пропагандистські наративи, а вирішувати питання конкретно, бо мав на це повноваження.
«Міністр закордонних справ Росії не мав повноважень приймати будь-які самостійні рішення та вказав на те, що він приїхав в Анталію «послухати» українську сторону. В ході зустрічі Лавров керувався відомими кліше замість серйозної предметної розмови», констатував Кулеба після зустрічі з Лавровим.
Але безрезультатна через позицію Росії зустріч в Анталії не дала підстав Анкарі скласти руки та припинити спроби знову зібрати Україну та Росію за столом переговорів. Після нових спроб зібрати Україну та Росію за столом переговорів і активної телефонної дипломатії президента Ердогана, українська та турецька делегації зустрілися 29 березня в Стамбулі (до цього вони зустрічалися 7 березня у Брестській області Білорусі).
Після очної зустрічі в Стамбулі було досягнуто мінімального прогресу, але після розкриття масштабів воєнних злочинів та звірств російських військових у Київській області, переговорний процес зійшов на нівець. Кілька днів тому радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк повідомив, що переговорний процес з Російською Федерацією на паузі, але працює його гуманітарна підсекція. Її робота повʼязана з обміном полоненими, гуманітарними коридорами, евакуацією українських громадян із зони воєнних дій.
Після двох спроб Анкара знову не полишає своїх зусиль — нині активно взялася за вирішення питання вивозу зерна з портів України. Президент Ердоган неодноразово заявляв про готовність провести переговори для вирішення технічних питань у форматі Туреччина, ООН, Україна та Росія в Стамбулі, де також готові створити моніторинговий центр по контролю за вивозом зерна. Тоді як у Росії зацей час пропонували вивозити зерно через знищений Маріуполь чи через територію Білорусі в країни Балтії. України такі варіанти агресора не приймає.
8 червня питання «зернових коридорів» міністр іноземних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу обговорював в Анкарі з російським колегою Сергієм Лавровим. Останній стояв на тому, що частка України в світовому постачанні зерна є незначною, а проблеми з вивозом зерна з України «не існує». Чавушоглу назвав реальні цифри українського зернового експорту, висловився за те, що коридори мають бути відкриті з гарантіями безпеки для обох сторін, а також про те, що мати можливість вивозити зерно має не лише Україна, а й Росія. Останній в цьому заважають західні санкції, хоча російський експорт продовольства в країни, які санкції не підтримують, не лише триває, а й зростає.
Критичності ситуації надають два інші питання. Перше — це час і він не на користь ні України, ні всього світу. За кілька тижнів в Україні почнуться жнива і новий врожай потрібно буде складати на зберігання. Але зерносховища, які вцілили, заповнені. Аби їх звільнити зерно потрібно вивезти і швидко зробити це можна лише морем. Альтернативні, вже налагоджені шляхи залізницею чи автотранспортом, діють, але не дають потрібного об’єму. Вирішенню питання намагаються зарадити багато країн.
«Ми усвідомлюємо те, що питання зернової кризи є невідкладним, воно має бути вирішене протягом наступного місяця. Велика Британія запропонувала експертну підтримку для вирішення цієї кризи», — повідомила після зустрічі з турецьким колегою в Анкарі 23 червня очільниця британського МЗС Ліз Трасс.
Минають дні, але до конкретного рішення ще, здається, далеко. Час грає лиш на руку Росії, яка намагається всіма силами примусити Україну до поступок. І влаштування «голодомору» світового масштабу цьому, у баченні Москви, лиш сприяє. Як розповіли в Києві, росіяни намагаються підбурити Африку, Близький Схід, частково Азію проти України. Це як раз ті регіони, що страждають від нестачі українського зерна найбільше. У деяких з країн вже натякали Києву на те, що війна завдає страждань народові та руйнувань Україні, тому варто домовлятися з росією будь-якою ціною.
В Україні варіант «будь-якої ціни» відкидають, бо точно знають до чого призводить умиротворення агресора. Нинішня війна Росії проти України тому є доказом.
Другий несприятливий фактор — незацікавленість Москви у експорті українського продовольства. Росія успішно продовжує експортувати власне зерно та анонсує рекордний врожай у цьому році. А також активно вивозить зерно, крадене на тимчасово окупованих територіях України. Придумана росіянами схема проста. З окупованих територій Херсонської, Запорізької областей зерно вивозить в окупований Крим, а звідти кораблями в Сирію, Ліван, Єгипет, а також Туреччину, яка паралельно працює над відкриттям легальних «зернових коридорів».
За різними даними Росія вже вивезла з України більше 500 тисяч тонн краденого в Україні зерна. По підробленим документам виглядає ніби зерно має російське походження. Доведення походження, створення правових механізмів припинення цього незаконного трафіку потребує часу. Україна вже активно над цим працює та закликає країни світу не купувати крадене.
Як порахували в Міністерстві сільського господарства США, у січні цього році Україна мала на світовому продовольчому ринку наступні показники: 12% світового експорту пшениці, 16% кукурудзи, 18% ячменю та 19% ріпаку. І ще варто нагадати про те, що Україна постачає на світовий ринок 48% олій, з них близько 42% соняшникової.
У світовому списку експортерів пшениці Україна на п’ятому місці, друга між експортерів ячменю і третя за постачанням кукурудзи.
До 24 лютого Україна експортувала до 90% сільськогосподарської продукції морем. Лише з порту Одеси, який зараз розглядають основним для вивозу пшениці щомісяця експортувалося до 6 млн тонн пшениці.
Колись Україну називали «житницею Європи», вказуючи на те, що Європейський континент отримував українське «золото», яке завдяки кліматичним умовам та високій якості ґрунтів, має й відповідну високу якість. Нині ж, як виявилося, України за роки незалежності стала «житницею всього світу», і блокування Росією вивозу продовольства загрожує не лише Європі, а й віддаленим від України за тисячі кілометрів країнам, неминучим голодом.
Ігор Карпов, Київ
