Відокремлення окремих підрозділів у складі бригад чи полків за допомогою спеціальних ідентифікаторів – цікава ініціатива, яка має право на життя. Особливо, якщо ми говоримо про окремі підрозділи механізованих бригад, які сьогодні рясніють від усіляких нарукавників.
Про це розповідалось у першій частині матеріалу (див. – перша частина).
Однак, що робити з іншими специфічними з’єднаннями, які входять до складу ЗС України? Для підрозділів, які до них входять також можна передбачити власні ідентифікатори...
Наприклад, окремі ракетні дивізіони 19-ї ракетної бригади можна виділити за допомогою стилізованих ракет. Нагадаємо, що така ракета є на кінцівці хвоста скорпіона, зображеного на нарукавній емблемі бригади. Одна ракета вказуватиме на перший дивізіон, дві – на другий, три – на третій.
Для окремих батальйонів окремої інженерної бригади (полку) можна також розробити власні ідентифікатори. Наприклад, для окремих понтонно-мостових батальйонів можна використати зображення моста. Якщо ж ми говоримо про понтонно-мостові батальйони 808-го окремого понтонно-мостового полку – для них також можна використати зображення мосту з відповідними цифрами на споруді.
Для інженерно-саперних батальйонів, які входять до складу окремих полків оперативного забезпечення можна передбачити ідентифікатор з зображенням трикутника та літери “М”. Червоний трикутник та напис на ньому “MINES” – загальноприйнятий символ, який вказує на небезпечні заміновані ділянки. Для інженерно-дорожніх батальйонів – поєднання зображень вежі накладеної на зображення дорожнього полотна. Для інженерно-технічних батальйонів – поєднання зображень вежі накладеної на фрагмент шестерні, який вказуватиме на технічну специфіку підрозділу.
Окремі автомобільні батальйони у складі автомобільної бригади, а також автомобільні підрозділи у складі механізованих з’єднань чи центрів забезпечення, могли б позначати зображення колеса. Кількість коліс відповідає номеру автомобільного батальйону.
Власні ідентифікатори можна створити і для лінійних танкових батальйонів у танкових бригадах. Позначати їх зображеннями одного, двох чи трьох танків, мабуть, було б зайвим. Краще зобразити на прямокутнику стилізовані танкові траки з порядковим номером підрозділу.
Принцип використання цифр для позначення конкретного підрозділу можна застосувати і для дивізіонів окремої артилерійської бригади. В цьому випадку вони будуть розміщені на тлі ядер, накладених на схрещені гарматні стволи. Це стосується і реактивних підрозділів.
На ідентифікаторах самохідних артилерійських дивізіонів стволи та ядра доповнює ходова частина самохідної артилерійської установки.
Власний ідентифікатор може мати і протитанковий артилерійський дивізіон, який також входить до складу артилерійської бригади. Основою для нього може послужити нарукавна емблема, розроблена свого часу для протитанкістів 79-ї окремої артилерійської бригади. На ній було зображення танка, пронизане мечем. А для дивізіону артилерійської розвідки, логічно застосувати просте поєднання гарматних стволів і кажана.
Передбачити персональні ідентифікатори можна і для підрозділів Сил спеціальних операцій. Зокрема, для полків та центрів, які структурно складаються із окремих загонів (або їх аналогів). Приміром, для позначення першого загону, можна використати одне зображення двозуба Святослава, що одночасно присутнє на беретному знаку ССО та є емблемою на комір. Для другого та третього загонів – два та три двозуба відповідно.
Для десантно-штурмових військ, у якості персонального ідентифікатора, можна використати елементи, присутні у офіційній символіці цього окремого роду військ. Зокрема, лінійні десантно-штурмові батальйони могло б відрізняти зображення розкритого парашуту. Кількість парашутів відповідає номеру батальйону. Крім того, до складу десантно-штурмових бригад також входять окремі батальйони з персональними номерами (наприклад, 13-й чи 90-й). У цьому випадку композицію можна не змінювати, а лише додати відповідний номер на купол парашуту.
Серед інших підрозділів, які входять до складу Сухопутних військ, можна виділити окремі батальйони у складі полків зв’язку. Для цього достатньо поєднати цифри порядкових номерів зі схрещеними блискавками.
Окремі мотопіхотні батальйони, які в минулому були батальйонами територіальної оборони, можуть відрізняти схрещені козацькі шаблі та гренада. На корпусі гренади – номер батальйону. Цікаво, що поєднання козацьких щабель з гербами свого часу вже використовували деякі батальйони територіальної оборони: Львівський, Волинський, Чернівецький.
Звичайно, не варто забувати про берегові частини Військово-Морських Сил, чиї військовики носять сухопутний польовий однострій. Наприклад, окремі артилерійські дивізіони можуть відрізняти гарматний ствол і якір. При цьому кількість якорів буде вказувати на номер дивізіону.
Запропонована вище концепція – не еталонна, однак обґрунтована. Адже на сьогоднішній день, поряд з офіційно затвердженими нарукавними емблемами, сформувався цілий пласт нарукавників, які відображають специфіку окремих підрозділів. Тож замість того, щоб вдаватися до заборон та покарань, необхідно запропонувати дієву альтернативу, яка підкреслила б унікальність окремих підрозділів та частин.
Максим ХОРОШУНОВ (Київ)
спеціально для Ukrainian Military Pages
