В Україні давно назріли істотні зміни у підходах до розвитку ЗСУ. Для України з її неоднорідним суспільством, соціальною нерівністю та специфічно підтримуваним патріотизмом, необхідна реалістична програма створення професійної армії та її добровільного резерву.
Про це заявив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак після припущення нового міністра оборони України Олексія Резнікова про можливість скасування призову, пише Оборонно-промисловий кур'єр.
За словами експерта, ЦДАКР вітатиме відмову Міноборони від призову, і це може стати першим кроком до створення професійних ЗСУ.
Бадрак зазначив, що головним аргументом збереження змішаної системи комплектування ЗСУ для військового керівництва завжди було забезпечення формування резерву на випадок розгортання Росією масштабної війни проти України. Але, продовжив він, сьогодні стає все більш очевидним, що неможливо підходити до створення та розвитку армії за старими критеріями – і характер загроз змінився, і змінилися форми й методи ведення воєн, і розвиток нових технологій вимагає суттєвих змін підходів військового будівництва.
Він переконаний, що на утримання особового складу щорічно витрачається занадто багато ресурсів, в результаті чого оборонні витрати незбалансовані, і Україна витрачає не переозброєння щорічно не більше одного млрд доларів, що, наприклад, у 3-4 рази менше, ніж сусідня Польща, яка до того ж має вдвічі меншу армію (123 тис. військовослужбовців). Так неможливо забезпечити належну обороноздатність держави, вважає керівник ЦДАКР.
Валентин Бадрак навів наступні аргументи: «Важливо згадати, що ЗСУ залишаються переважно робітничо-селянською немотивованою армією, куди, крім переконаних патріотів, ідуть переважно молоді люди з так званих депресивних регіонів, де є проблеми з роботою. Але й вони, розібравшись, часто тікають. Отже, бракує і контрактників, і молодших офіцерів – перший і найвагоміший показник падіння престижу служби в армії. Але головне: відтік контрактників не дасть змоги наблизитися до професійної армії – такої, де понад 50% служать три – п’ять років. У військовослужбовців немає стимулу служити в армії, в ЗСУ залишається високий рівень небойових втрат. Крім того, призов до армії є лобовим місцем соціальної нерівності, бо заможні родини відкуповують своїх дітей від призову. Українське суспільство неоднорідне, тому нам точно у повному обсязі не придасться досвід Ізраїлю або Швейцарії. При цьому не можна допустити, щоб у ЗСУ з’явилися немотивовані люди. Нарешті ЗСУ в нинішньому вигляді досягли піку можливостей – подальше зростання оборонного потенціалу можливе лише за кардинальних змін».
Експерт також згадав, що влітку 2021 року аналітичний центр Cedos оприлюднив досить цікаві дані власного дослідження. Зокрема, 65% військовослужбовців Збройних сил України звільняються після закінчення першого контракту. При цьому платники податків витрачають шалені кошти для підготовки військовослужбовців. Наприклад, на підготовку військовослужбовця найпростішої облікової спеціальності «стрілець» упродовж контракту (тривалістю три роки) держава витрачає щонайменше 1 млн 615 тисяч гривень. Хіба не аргумент на користь професійної армії? Та хіба не свідчення, що нині там немає й натяку на розвиток – плинність контрактного складу така висока, що до армії в молодих людей ставлення переважно як до тимчасової роботи.
Водночас варто зауважити, що подібні проблеми притаманні не лише ЗС України (де 90% особового складу контрактники) – не продовжують службу за другим контрактом і більшість солдатів армії США, а до пенсії служать всього 18% американських контрактників.
Як відомо, 4 листопада новопризначений міністр оборони Олексій Резніков заявив, що наразі обговорює доречність скасування призову на військову службу. Про це він повідомив журналістам в кулуарах Верховної Ради України.