Прийнятий закон визначає засади створення та функціювання національної системи захисту об’єктів, що є важливими для економіки, національної безпеки та оборони України.
Він має врегулювати функціонування та захист критичної інфраструктури у мирний час. Особливості захисту в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, особливого періоду регулюються законами «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» та «Про оборону України». При цьому чомусь не згадується закон «Про основи національного спротиву», що визначає одним з завдань Сил тероборони участь в охороні та обороні критично важливих об’єктів інфраструктури.
Кабінет Міністрів України має забезпечити проведення державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури України, організувати та забезпечити необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури, а також визначити уповноважений орган з питань захисту критичної інфраструктури України.
Також створять секторальні та функціональні органи захисту критичної інфраструктури.
Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюватиметься в порядку, встановленому Урядом. Щодо банків та інших об'єктів фінансових послуг порядок визначатиме Нацбанк.
Установлюються такі категорії критичності об’єктів критичної інфраструктури:
- I категорія критичності — особливо важливі об’єкти, які мають загальнодержавне значення, значний вплив на інші об’єкти критичної інфраструктури та порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації державного значення;
- III категорія критичності — життєво важливі об’єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації регіонального значення;
- IIII категорія критичності — важливі об’єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації місцевого значення;
- IIV категорія критичності — необхідні об’єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації локального значення.
Передбачається створити Реєстр об’єктів критичної інфраструктури, доступ до якого буде відкритим, загальнодоступним та безоплатним, крім інформації з обмеженим доступом. Розпорядник має забезпечити цілодобовий доступ до Реєстру на своєму офіційному вебсайті.
На кожний об'єкт критичної інфраструктури складатимуть паспорт безпеки, для виявлення можливих загроз та потенційних негативних наслідків, їх запобігання та попередження.
На державному рівні мають розробити Національний план захисту та забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, який затверджується Кабінетом Міністрів.
На секторальному (галузевому) та регіональному рівнях органи державної влади мають розробити і затвердити галузеві, регіональні плани та програми з протидії загрозам, включаючи аварійні плани, плани реагування на кризові ситуації, плани взаємодії, плани відновлення об’єктів критичної інфраструктури, плани проведення навчань та тренувань.
Національна поліція, Національна гвардія, Служба безпеки, Збройні Сили, Державна служба з питань надзвичайних ситуацій та інші складові сектору безпеки і оборони у межах компетенції здійснюватимуть планування відповідних заходів із захисту критичної інфраструктури.
Місцеві органи виконавчої влади (військово-цивільні адміністрації — у разі утворення), органи місцевого самоврядування забезпечуватимуть розроблення, затвердження і виконання місцевих програм підвищення стійкості територіальних громад до кризових ситуацій, викликаних припиненням надання чи погіршенням якості важливих для їх життєдіяльності послуг або припиненням здійснення життєво важливих функцій. Такі програми мають включати заходи із забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, взаємодії суб’єктів національної системи її захисту, а також відновлення функціонування об’єктів.
Зауважимо, що територіальна оборона (яка включає цивільну та військову складову) у тексті закону взагалі ніяк не згадується, навіть у питаннях взаємодії національної системи захисту критичної інфраструктури з іншими системами захисту у сфері національної безпеки.
Водночас визначається взаємодія з державними системами запобігання, реагування і припинення терористичних актів; захисту інформаційних ресурсів; кібербезпеки; цивільного захисту; фізичного захисту з питань охорони і оборони важливих державних об’єктів, захищеності та охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів.