У грудні 1991 року на озброєння сухопутних військ Італії прийняли бойову машину з важким озброєнням (БМВО) В1 «Чентауро». Успішний досвід експлуатації «колісного танка» спонукав конструкторів створити на його основі БМП, реалізувавши цим концепцію легкого механізованого з'єднання. Підсумком стала поява бойової машини піхоти «Фреччіа».
Італійський «колісний танк» В1 «Чентауро», прийнятий на озброєння наприкінці 1991 року, вже наступного року дебютував на полі бою у миротворчій операції у Сомалі. У складних природно-кліматичних умовах «Кентаври» пройшли близько 8000 км (за іншими даними — навіть 11 000) без серйозних поломок. Відмінна репутація бойової машини, отримана вже в перші місяці служби, спонукала керівництво фірм-розробників («Івеко-Фіат» та «ОТО Мелара») спробувати розширити сімейство, запропонувавши потенційним покупцям колісну БМП, уніфіковану основними вузлами з «Чентауро».
Концепція
БМП, що отримала назву «Фреччіа» (Freccia — «Стріла»), спочатку розроблялася як приватна ініціатива, без фінансування з боку держави. Проте італійські військові взяли активну участь у розробці вимог до нової БМП. Основними були такі:
- бойова маса, що не перевищує 28 т;
- озброєння, що відповідає гусеничній БМП «Дардо» (25-мм гармата, 7,62-мм кулемет та ПТРК);
- наявність системи керування вогнем з панорамним оглядово-прицільним приладом для командира;
- сталевий бронекорпус, що захищає у передній проєкції від 25-мм снарядів;
- можливість монтажу на корпусі та вежі панелей додаткового бронювання;
- місткість десантного відділення — 8 осіб;
- уніфікація з «Чентауро» щодо силової установки, системи керування та ходової частини;
- пристосованість до подальших модернізацій.
Дискусія щодо обладнання БМП одно- або двомісною баштою вирішилася на ранній стадії розробки на користь останньої. Також невдовзі відмовилися від двостулкових дверей десантного відділення, застосувавши рампу з гідроприводом. У первісному варіанті десант розміщувався на поздовжніх лавах обличчям до борту і мав амбразури в бортах (і в кормі) для ведення вогню з особистої зброї. У ході детальнішого опрацювання проєкту для піхотинців передбачили індивідуальні сидіння, розташовані вздовж бортів, а від стрілецьких амбразур відмовилися.
Перші малюнки БМП «Фреччіа» були опубліковані в 1995 році, а наступного року почалися випробування прототипу (ще зі старим компонуванням десантного відділення та амбразурами в бортах). Роботи велися неспішно. У 1999 році було оголошено про майбутню побудову ще трьох прототипів, останній з яких був готовий лише за шість років. На той час вже було ухвалено рішення про закупівлю колісних БМП для сухопутних військ Італії. «Фреччіа» отримала армійське позначення VBM (Veicolo Blindato Medio — «Середня броньована машина»). Передбачалася закупівля загалом 650 таких машин, але поки що замовлено менше половини від цього числа.
Конструкція
«Фреччіа» є чотиривісною броньованою машиною, що не плаває, з традиційним для БМП компонуванням. У передній частині ліворуч розташоване відділення керування з робочим місцем водія, а праворуч — моторно-трансмісійне відділення. За ними знаходиться бойове відділення із двомісною баштою, а далі в корму – десантне.
БМП обладнана баштою HITFIST 25 Plus виробництва«ОТО Мелара». У ній встановлена 25-мм гармата «Ерлікон» КВА-B03 з готовим до стрільби боєкомплектом 220 снарядів (135 осколково-запальних і 85 підкаліберних бронебійних; зустрічаються й інші цифри — 125 і 75 снарядів). З гарматою спарений 7,62-мм кулемет MG3 (готовий до стрільби боєкомплект — 700 набоїв). Діапазон кутів вертикального наведення гармати та спареного кулемета становить від −10 до +60º. Зброя стабілізована у двох площинах. Над люком командира можливе встановлення другого кулемета MG3.
На бортах башти можливий монтаж двох пускових установок ПТУР. Спочатку для «Фреччіа» передбачався комплекс «Тоу», але 2005 року зробили вибір на користь ізраїльського «Спайка». На БМП можуть застосовуватися дві модифікації ракет цього комплексу — MR та LR (дальність пуску 2500 та 4000 м відповідно).
На БМП «Фреччіа» застосовано систему управління вогнем виробництва концерну «Леонардо». Навідник (що знаходиться праворуч від зброї) має у своєму розпорядженні приціл LOTHAR (Land Optronic Thermal Aiming Resource) зі стабілізованою у двох площинах лінією прицілювання, що включає телевізійну і тепловізійну камери, а також лазерний далекомір.
Дальність виявлення цілі за допомогою тепловізора сягає 14 км, розпізнавання — 7 км, ідентифікації — 3 км, межа вимірювання далекоміра — 10 км. Діапазон кутів спостереження у вертикальній площині становить від -20 до +60 º. Командир БМП, що знаходиться ліворуч від гармати, використовує оглядово-прицільну головку «Янус», стабілізовану у двох площинах і включає телекамеру, тепловізор та лазерний далекомір. На монітор командира може виводитися зображення як з «Януса», так і з прицілу навідника. По периметру люка командира встановлено вісім перископів.
Система управління вогнем включає датчики кута підвищення гармати, положення башти, нахилу корпусу БМП (в поздовжній і поперечній площинах), а також цифровий балістичний обчислювач. Вогонь з гармати і кулемету можуть вести як навідник, і командир, а пуск ПТКР — лише навідник.
БМП обладнана радіостанцією, встановленою в задній частині башти, цифровим танковим переговорним пристроєм, системою керування SICCONA C2, інерційною та супутниковою навігаційними системами.
Корпус БМП виготовлений зі сталевих листів броні, а башта — з алюмінієвих (в обох випадках із протиуламковим підбоєм). У передній проєкції броня корпусу захищає від 30 мм снарядів, у бічній — від 14,5-мм куль. Корпус здатний витримати влучення осколків 155-мм снаряда (при підриві на дистанції не менше 10 м від машини) та підрив на міні з масою тротилу 6 кг. Додатковим засобом, що підвищує виживання БМП на полі бою, є вісім 80 мм димових гранатометів, встановлених з боків башти.
«Фреччіа» обладнана шестициліндровим V-подібним дизельним двигуном рідинного охолодження «Івеко» МТСА 8262 V6 робочим об'ємом 12,9 л та потужністю 550 к.с. при 2300 об/хв. Трансмісія ZF 5HP-1500 включає гідрокінетичну головну передачу, зчеплення, що блокується, і планетарну автоматичну коробку передач (п'ять швидкостей вперед і дві назад). Протектовані паливні баки вміщують 520 л пального.
Підвіска коліс — гідропневматична. Керованими є дві передні осі. Пневматики розміром 14.00R20 XZL/XML мають вкладки «ранфлет». Є централізована система регулювання тиску у пневматиках.
Модифікації
Базовий варіант БМП позначається Combat, а модифікація, озброєна ПТКР — Combat Controcarro. Остання використовується не у лінійних ротах, а у ротах вогневої підтримки. Варіант з ПТКР відрізняється від лінійного не лише наявністю пускових установок для ракет, а й зміненим розташуванням димових гранатометів, а також боєукладкою в корпусі на вісім ПТКР. Пропонувався (але не знайшов покупця) і варіант бронетранспортера місткістю 13 осіб (3 члени екіпажу та 10 десантників), озброєний дистанційно керованим кулеметним модулем HITROLE.
Самохідний міномет АМС позбавлений башти. В його бойовому відділенні, що закривається зверху великим двостулковим люком, встановлений 120-мм міномет французького виробництва TDA 2R2M. Дульнозарядна зброя забезпечена напівавтоматичною системою заряджання, що забезпечує скорострільність до 10 постр./хв. Міномет має круговий горизонтальний обстріл, а кут вертикального наведення становить від +45 до +85º. Мінімальна дальність стрільби міномета — 1100 м, максимальна (із застосуванням активно-реактивних мін) — 13000 м. Боєкомплект, що возиться, становить 40 хв. Допоміжна зброя представлена 12,7-мм кулеметом М2НВ на установці, що дистанційно керується (кут горизонтального наведення 360º, вертикального — від −20 до +70º). Вісім димових гранатометів встановлені бортами корпусу. Екіпаж АМС складається з п'яти осіб (водій, командир, навідник і два зарядні).
Навесні 2012 року було представлено броньовану розвідувальну машину Explorer, причому відразу у двох варіантах. Explorer EF позиціювалася як машина дальньої розвідки. На бортах штатної башти HITFIST вона несла контейнери з двома безпілотними літальними апаратами «Хорус», а в десантному відсіку було обладнано місця операторів БПЛА. Explorer EN призначалася для ближньої розвідки та транспортувала в десантному відсіку дистанційно керовані роботи: гусеничний TRP-2 та колісний TRP-3.
Командно-штабна машина АСР також пропонувалася у двох варіантах — CN та TN. Перша з них ближча до «класичної» КШМ — вона не має башти та озброєна лише кулеметом MG3 на турелі (або М2НВ на установці HITROLE, що дистанційно керується. Усередині корпусу обладнано шість робочих місць для офіцерів управління та операторів зв'язку. Варіант TN має башту HITFIST, В обох варіантах передбачений додатковий дизель-генератор для забезпечення електроживлення на стоянці.
БРЕМ на базі «Фреччіа» має екіпаж із чотирьох осіб (водій, командир та два механіки). Машина обладнана бульдозерним відвалом, гідравлічним краном, двома лебідками — головною (тягове зусилля — 30 тс, довжина троса — 100 м) та допоміжною, а також дизель-генератором потужністю 5 кВт та необхідним інструментом.
Виробництво та служба
Як зазначалося, армія Італії визначила свої потреби у 650 БМП «Фреччіа» (і машин з їхньої основі). Проте, як кажуть, якби бажання збігалися з можливостями… У 2006 році Міністерство оборони замовило першу партію з 249 машин: 190 у базовому варіанті, 36 Combat Controcarro, 21 самохідний міномет та лише дві КШМ. Постачання цієї партії почалися в лютому 2009 року і завершилися у 2017 році.
Згідно з планами, «Фреччіа» мали скласти основу озброєння двох середніх механізованих бригад. Основною організаційною одиницею був полк (в італійській армії він складається з одного батальйону), що складається з трьох механізованих рот (по 14 БМП) та маневреної роти підтримки (з самохідними мінометами та БМП з ПТУР). Обсяг першого замовлення дозволив переозброїти чотири полки, три з яких входять до механізованої бригади «Пінероло» зі штабом у Барі (на півдні Апеннінського півострова на узбережжі Адріатики): 7-й полк берсальєрів, 9-й піхотний полк «Барі» та 82-й піхотний полк «Торіно». Четверта частина — 3-й полк берсальєрів — дислокована в Теуладі на півдні Сардинії і входить до складу механізованої бригади Сассарі.
Вже в лютому 2010 року два десятки «Фреччій» вирушили до Афганістану. Колісні БМП зарекомендували себе вельми непогано, і Міністерство оборони почало шукати можливість переозброїти такими машинами другу бригаду — «Аоста» (дислокована на Сицилії, штаб знаходиться у Мессіні). Однак коштів на закупівлю додаткової партії БМП не було, і довелося викручуватися: частину машин бригади «Пінероло» відправили на Сицилію, укомплектувавши таким чином один із полків бригади «Аоста» — 6 берсальєрів (за деякими повідомленнями, БМП отримали лише дві з трьох механізованих рот цієї частини).
Тим часом з'явився новий, більш досконалий варіант колісного танка — Чентауро II. На його базі спроєктували БМП «Фреччіа» EVO, озброєну 30-мм гарматою Mk 44 «Бушмастер» у безлюдній башті HITFIST OWS-30. Планами передбачалася закупівля 381 такої машини, у тому числі 261 БМП (а також самохідних мінометів та КШМ) для бригади «Аоста» та 120 БРМ для кавалерійських полків (де вони мають служити разом із «Чентауро II»). Однак у грудні 2019 року було вирішено продовжити закупівлю «Фреччіа» у «старому» виконанні. Планується придбання 81 машини: 5 Combat, 36 Combat Controcarro, 26 КШМ та 14 самохідних мінометів. Це дозволить продовжити переозброєння бригади «Аоста», доукомплектувавши 6-й полк берсальєрів і розпочавши постачання нових БМП у два інші полки — 5-й піхотний «Аоста» та 62-й піхотний «Сицилія».
Фірми-розробники намагалися просувати свою колісну БМП на закордонні ринки, демонструючи її в Катарі, ОАЕ, Омані та Австралії. Але поки що єдиним закордонним покупцем машин сімейства «Фреччіа» є Іспанія. Вона придбала чотири машини у варіанті БРМ, які надійшли до полку «Лузітанія», що експлуатує «Чентауро».
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) БМП VBM «Фреччіа»
| Бойова маса, тонн | 28 |
| Екіпаж + десант, осіб | 3+8 |
| Озброєння | 25-мм гармата (220 снарядів), 7,62-мм кулемет (700 набоїв), опціонально — 2 ПУ ПТКР «Спайк MR/LR» (8 ПТУР) |
| Розміри: | |
| Довжина, мм | 7990 |
| Висота, мм | 2670 |
| Ширина, мм | 2990 |
| Кліренс, мм | 400 |
| Потужність двигуна, к.с. | 550 |
| Макс. швидкість по шосе, км/год | 110 |
| Запас ходу, км | 800 |
| Долаємі перешкоди: | |
| Ширина рову, м | 2 |
| Висота стінки, м | 0,6 |
| Глибина броду (без підготовки), м | 1,5 |
| Підйом, град | 40 |
Література:
- Nita M. Kołowy wóz bojowy Freccia. Nowa Technika Wojskowa, 2021, №9
- analisidifesa.it
- army-technology.com
- iveco-otomelara.com
- tanks-encyclopedia.coml
Використані джерела:
warspot.ru
