У другій половині XX століття при виборі засобів ведення розвідки французька армія віддавала перевагу колісним бронемашинам з досить потужним озброєнням. Вершиною розвитку цього класу бронетехніки став «колісний танк» AMX-10RC. Ця машина не лише досі широко використовується в армії Франції, а й стала зразком для наслідування у багатьох інших країнах.
Після Другої світової війни формування бронетанкового озброєння французької армії відбувалося під впливом ряду факторів. Одним з них була наявність великих колоніальних володінь. Природні умови цих колоній накладали свій відбиток на вимоги до бронетехніки. Зокрема, для просторів Сахеля оптимальними були колісні бронемашини з великим запасом ходу. З іншого боку, дуже бажаним було потужне озброєння – в колоніальних війнах такі машини могли виявитися ефективним і дешевим замінником традиційних танків.
Уже в 1948 році з'явився чотиривісний бронеавтомобіль Panhard EBR, озброєний 75-мм гарматою (з 1963 року - 90-мм гарматою) і розтиражований в 1200 примірниках. Машина користувалася популярністю у військових, оскільки поєднувала високу вогневу потужність і великий запас ходу з простотою обслуговування. Однак закладені в EBR технічні рішення відповідали рівню Другої світової війни. До кінця 60-х років ця машина морально застаріла, і їй була потрібна адекватна заміна.
Спроба уніфікації
У вересні 1970 року в конструкторському бюро Atelier de Construction d'lssy-les-Moulineaux почалася розробка нової бронемашини, покликаної замінити EBR. Машина отримала позначення AMX-10R, яке «натякало», що вона стане розвитком БМП АМХ-10Р, але на колесах (R – Roues, тобто «колісна»).
Конструкторам була поставлена задача домогтися максимальної уніфікації з АМХ-10Р, доведення якої завершувалося в той час, і вони постаралися зробити все, що в їх силах. Природно, просто переставити корпус з гусениць на колеса було неможливо, проте цілий ряд вузлів і технічних рішень перейняли від АМХ-10Р. Найцікавішим запозиченням став планетарний механізм повороту – AMX-10R повертала по-танковому завдяки різниці швидкостей обертання коліс правого і лівого бортів. Завдяки цьому машина має унікальну серед колісних бронемашин маневреність – вона може розгортатися на місці. Крім того, застосований спосіб повороту дозволив зменшити розмір колісних ніш а, отже, збільшити корисний об'єм кузова. З іншого боку, AMX-10R погано вписується в повороти, що позначається на маршової швидкості. Тому, хоча максимальна швидкість досягає 85 км/год, безпечною швидкістю для водіїв середньої кваліфікації вважаються 60 км/год.
Від AMX-10P взяли і двигун – восьмициліндровий V-подібний дизель RVI HS-115 потужністю 280 к.с. при 3000 об/хв А ось трансмісію допрацювали - коробка передач колісної машини має чотири швидкості вперед і чотири назад, тобто, забезпечує рух заднім ходом з такою ж швидкістю, як і переднім. Правда, реалізувати цю можливість на практиці важко: на французькій машині відсутній кормовий пост управління.
Замовник хотів, щоб нова машина могла вражати сучасні танки з дистанції не менше 1200 м. Це зумовило вибір основного озброєння – 105-мм гармати. Вперше настільки потужну зброю збиралися встановити на колісній бронемашині. З іншого боку, машина повинна була стати плаваючою, що накладало обмеження по масі. Тому корпус і башту виготовили з алюмінієвого сплаву. Товщина броні досить скромна – вона захищає максимум від 12,7-мм куль.
Перший прототип нової колісної бронемашини був представлений на виставці в Саторі вже в червні 1971 року. Правда, через неготовність озброєння він був виконаний у варіанті бронетранспортера AMX-10RP (P – Personel). Через два роки був готовий перший прототип з баштою ТК 105 – AMX-10RC (C – Canon). Французи побудували три такі машини, випробування яких завершилися в листопаді 1977 року. У наприкінці 1979 року перші серійні AMX-10RC надійшли до стройової частини – 2-й гусарський полк.
Конструкція
Тривісна колісна повнопривідна бронемашина AMX-10RC має «танкове» компонування: попереду розташоване відділення управління з робочим місцем водія, за ним – бойове відділення з тримісною баштою, а в кормі машини – моторно-трансмісійне відділення. Доступ до робочого місця водія здійснюється через одностулковий круглий люк, в якому встановлено три перископи (середній можна замінити приладом нічного бачення ОВ-31А). У башті розміщуються навідник (праворуч від гармати), командир (за ним) і заряджальний (зліва від гармати). У командира і заряджального є люки, що відкриваються назад, навідник користується люком командира. Командир має шість перископів, встановлених по колу командирської башточки, у навідника і заряджального по три перископи. Крім того, що заряджальний виконує функції радиста, обслуговуючи УКХ радіостанцію TRC-571.
Про силову установку вже говорилося вище. Відзначимо лише, що з 1983 року замість HS-115 почали встановлювати шестициліндровий дизель «Бодуен» 6F11 SRX – більш потужний (300 к.с. замість 280) і економічний (запас ходу зріс з 800 до 1000 км). Процес заміни двигунів завершився до 1995 року.
AMX-10RC має гідропневматичну підвіску фірми «Месьє», що дозволяє водієві регулювати кліренс. Мінімальна величина кліренсу – 210 мм, при русі по дорогах виставляється величина 350 мм, по пересіченій місцевості – 470 мм. Є і четвертий режим – 600 мм – використовується при подоланні водних перешкод (збільшення кліренсу полегшує вихід з води). Крім того, гідропневматична підвіска дозволяє розширити діапазон кутів вертикального наведення гармати: у звичайних умовах він становить від -8 до + 20º, а зі зміною кліренсу – від -20 до + 40º. Розмір пневматиків AMX-10RС – 14,00 × 20.
Машина плаває. Рух на плаву забезпечують два водомети. Є відкидний прозорий хвильовідбиваючий щиток, а також дві помпи для випомповування води (в моторно-трансмісійному та бойовому відділеннях).
Озброєння
Основним озброєнням машини є 105-мм нарізна гармата F2 з напівавтоматичним затвором. Довжина ствола складає 47 калібрів. Гармату забезпечено термоізоляційним кожухом і двокамерним дульним гальмом. Приводи наведення електрогідравлічні. Серйозним недоліком є відсутність системи стабілізації зброї.
Спочатку до боєкомплекту входили унітарні постріли зі снарядами чотирьох типів:
- OCC 105 F3 – кумулятивний снаряд масою 5,7 кг, здатний пробити 350-мм вертикальну бронеплиту;
- OE 105 F3 – осколково-фугасний снаряд, що важить 7,2 кг;
- OFUM 105 F3 – димовий;
- BSCC 105 F3 – навчальний.
У 1987 році в боєкомплект ввели підкаліберний бронебійний снаряд OFL 105 F3 масою 3,8 кг і початковою швидкістю 1400 м/с. Він здатний пробити 365 мм гомогенної сталевої броні, встановленої під кутом 60˚ (кумулятивний снаряд при таких же умовах пробиває лише 150 мм броні). Завдяки цьому AMX-10RС може ефективно боротися з танками Т-55 і Т-62. Боєкомплект, що возить БРМ становить 38 снарядів (як правило, 10 підкаліберних, 9 кумулятивних і 19 осколково-фугасних). 12 з них знаходяться в башті, інші – в корпусі машини.
Допоміжне озброєння представлено 7,62-мм кулеметами AAN F1. Один з них спарений з гарматою, другий (опціонально) встановлюється на башті, у люка заряджального. Боєкомплект кулеметів – 4200 патронів.
AMX-10RС стала першим французьким зразком бронетехніки, який отримав систему управління вогнем (другим був танк АМХ-30В2). СУВ «Сафран» М401 COTAC (COnduite de Tir Automatic pour Char), сполучена з лазерним далекоміром APX M550 (діапазон виміру дальності 4000-10000 м, точність 5 м), забезпечує ведення вогню по рухомих цілях при будь-якому положенні башти, а також автоматичний розрахунок поправок. Час розрахунку даних для стрільби становить 1,5 секунди. Хоча гармата не стабілізована, приводи її наведення дозволяють автоматично наводити гармату за даними СУВ.
Навідник має приціл М504 з десятикратним збільшенням, командир – стабілізований приціл М389 з поворотною головкою і змінним збільшенням (дво- і восьмиразовим). М389 дозволяє реалізувати режим «мисливець-вбивця», тобто командир може вказувати цілі навіднику. Нічний приціл спочатку був представлений телекамерою DIVT-13 з пасивним приладом нічного бачення (дальність дії в місячну ніч – 1200 м). Зображення з камери виводилося на монітори TMV-563 командира і навідника. У 1990-1991 роках DIVT-13 замінили тепловізійною камерою DIVT-16 «Кастор» (дальність дії – 4000 м) з виведенням зображення на ті ж монітори. Подальша еволюція тепловізорів привела до послідовного впровадження на AMX-10RС камер DIVT-18 і DIVT-19.
Варіанти
AMX-10RC виявився єдиним представником сімейства, що серійно випускався. Проте, на його базі було створено кілька дослідних зразків, що відрізнялися призначенням і складом озброєння.
У 80-і роки в Єгипті та Іраку випробовувався прототип AMX-10RAC, на якому замість башти ТК 105 встановлювалася башта TS 90 (від БРМ ERC-90 «Саге») з 90-мм гарматою. Однак замовлень на цей варіант не було.
Більш радикальним переробленням базового варіанту був бронетранспортер AMX-10RTT (Routes Transporteur de Troupes). У цій машині двигун перенесли в передню частину корпусу (праворуч від водія), а в задній обладнали десантний відсік на десять піхотинців. Екіпаж БТР складався з трьох осіб, а озброєння було представлено 12,7-мм кулеметом М2НВ на установці CIBI.
У 1987 році цей прототип переробили в БМП, встановивши башту «Драгар» з 25-мм гарматою М811 і 7,62-мм кулеметом. Також на базі AMX-10RTT розробили БРЕМ з підйомним краном в кормовій частині корпусу.
У 1984 році демонструвався прототип зенітної самохідної установки AMX-10RAA з баштою SABRE (спільної розробки фірм «Томсон-CSF» і SAMM). У вежі встановлювалися дві 30-мм автоматичні гармати, а також радари виявлення і супроводження повітряних цілей.
Нарешті, цілий ряд прототипів і проєктів відрізнялися іншими типами основного озброєння. В кінці 80-х років для легких з'єднань армії США пропонувався варіант з баштою фірми «Тексас Инструментс» і 105-мм нізкоімпульсною гарматою «Рейнметалл» Rh-105-20 SLR, що використовує стандартні боєприпаси НАТО (французька гармата F2 використовувала боєприпаси вітчизняного стандарту). Цей проєкт залишився лише на папері. У 1987 році побудували прототип з «рейнметалловською» гарматою, але з французької баштою. А в 1994 році на виставці «Євросаторі» представили прототип з баштою TML 105 і 105-мм гарматою G2 зі стволом довжиною 51 калібр. Цей варіант отримав нову СУВ SAVAN 15 з цифровим балістичним обчислювачем, панорамний командирський приціл VIGY 15 та інше оновлене обладнання. Однак покупців на «тюнінгований» AMX-10RC не знайшлося.
Служба
Армія Франції до 1987 року отримала 325 одиниць AMX-10RC (в 1995 році – ще 12 машин, виготовлених замість поставлених в Катар). Вони склали основу бронекавалерійських полків – корпусних, а також входили до складу Сил швидкого реагування. В останніх в середині 80-х років сформували дві дивізії, укомплектовані колісною бронетехнікою – 6-ю легку бронетанкову (в російськомовних публікаціях зазвичай іменується бронекавалерійською) і 9-ю піхотну марін. Кожна з них включала два бронекавалерійські полки (по три ескадрони – 36 AMX-10RC) і два мотопіхотні (на БТР VAB), а також артполк і частини підтримки та забезпечення. Корпусні полки могли мати чотириескадронний склад (48 AMX-10RC).
Бойовий дебют AMX-10RC відбувся під час операції «Манта» в Чаді (серпень 1983 – листопад 1984 років). У ній взяли участь машини з 31-ї окремої бригади – попередниці 6-ї легкої бронетанкової дивізії. Ця дивізія в повному складі (включаючи два полки AMX-10RС – 72 машини) була основою французького контингенту під час операції «Даге» – французької частини «Бурі в пустелі». В Іраку AMX-10RС діяли саме в тих умовах, для яких були створені – в пустельній місцевості. Машини відмінно зарекомендували себе в ролі рухомого протитанкового резерву. Великий запас ходу і надійне шасі дозволяли здійснювати тривалі марші.
У 90-ті роки АМХ-10RС активно брали участь в миротворчих операціях на Балканах. До того періоду відноситься модернізація, спрямована на посилення захищеності. Машини отримали комплекти навісної броні. В результаті маса AMX-10RС зросла з 15,8 до 16,6 т, і вона втратила можливість плавати.
А у 2005-2010 роках 256 машини пройшли доопрацювання до стандарту AMX-10RCR (Rénové). Ці зразки отримали бойову інформаційну систему SIT-VI, яка забезпечувала обмін інформацією з іншими машинами та органами управління, засоби самооборони (включаючи інфрачервону станцію придушення LIRE і гранатометну систему «Галиксом»), оновлені засоби зв'язку і нову тепловізійну камеру. В черговий раз посилили бронювання, довівши масу машини до 17,2 т (з установкою комплексу протимінного та протифугасного захисту SEPAR маса зростає навіть до 22 т).
AMX-10RС / RCR застосовувалися французькими військами в Афганістані, з 2013 року є в Малі. З 2020 року на заміну їм почали надходити нові бронемашини EBRC «Ягуар» (башта Т40, призначена для «Ягуара», випробовувалася на шасі AMX-10RCR). Проте, станом на початок 2020 року ці машини залишалися на озброєнні семи полків, причому в п'яти з них вони є основним бойовим засобом - це 1-й полк спагі та 1-й іноземний кавалерійський полк 6-ї легкої бронетанкової бригади, танковий полк марін та 1-й піхотний полк марін 9-ї піхотної бригади марін, а також 3-й гусарський полк франко-німецької бригади. Всі ці полки мають по три-чотири ескадрони AMX-10RCR, а також підрозділи з іншими бронемашинами (VBL, VAB). В 4-му єгерському полку (27-я гірськопіхотна бригада) і 1-м гусарському парашутному полку (11-я парашутна бригада) є по кілька AMX-10RCR, що слугують засобом посилення для більш легких бронемашин ERC-90.
Експорт AMX-10RС в порівнянні з більш легкими французькими бронемашинами сімейства AML був незначний. 108 машин цього типу продали в Марокко. Перша партія з 80 машин (постачання почалося в 1981 році) була придбана за кошти Саудівської Аравії, друга (28 одиниць, поставлених в 1991-1992 роках) фінансувалася з власного бюджету. Другим і останнім експортним клієнтом став Катар, який отримав 12 AMX-10RС зі складу збройних сил Франції.
AMX-10RС вийшла вельми вдалою машиною, яка відповідає концепції «збройної розвідки» – тобто негайного знищення виявлених цілей. Французькі конструктори на практиці підтвердили можливість реалізувати концепції «колісного танка», який не поступається традиційним танкам в озброєнні та СУВ. В результаті AMX-10RС стала «джерелом натхнення» для багатьох закордонних фахівців – наприклад китайських конструкторів, які проєктували свої «колісні танки», а також італійців, які створили бронемашину В1 «Чентауро».
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) бронемашини АМХ-10RC
|
Характеристики |
AMX-10RC |
AMX-10RСR |
|---|---|---|
Бойова маса, тонн | 15,8 | 17,2 |
Екіпаж, осіб | 4 | 4 |
Озброєння (боєкомплект) | 1 х 105-мм гармата (38 снарядів), 1-2 х 7,62-мм кулемети (4200 патронів) |
|
Розміри: |
|
|
Довжина по корпусу (гарматі), мм | 6240 (9150) | 6240 (9150) |
Висота, мм | 2560 | 2560 |
Ширина, мм | 2780 | 2950 |
Кліренс, мм | 210-600 | 210-600 |
Потужність двигуна, к.с. | 280 | 300 |
Максимальна швидкість по шосе (на плаву), км/год | 85 (7) | 85 (–) |
Запас ходу, км | 800 |
|
Література:
- armstrade.sipri.org
- army-guide.com
- chars-francais.net
- tanks-encyclopedia.com
- topwar.ru
- weaponsystems.net
- zonwar.ru
Використані джерела:
warspot.ru
