До Верховної Ради України подано законопроєкт № 5829 «Про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» щодо вдосконалення системи державних нагород України».
Автори законопроєкту вважають, що недосконалість наявного закону створює умови для зловживань на всіх рівнях, нівелює реальні заслуги громадян та їх суспільну оцінку, а в підсумку — завдає шкоди іміджу держави загалом.
Чинні норми Закону «Про державні нагороди України», перша редакція якого ухвалена ще в березні 2000 року, потребують кардинального перегляду — відповідно до викликів сьогодення і майбутнього.
Законопроєктом пропонуються нові норми, які відсутні в чинному законі, але є вкрай необхідними. Зокрема, пропонується законодавчо закріпити низку антикорупційних норм:
- Відомості про нагороджених будуть вноситися у відкритий Державний реєстр нагороджених (за винятком нагороджених указами Президента України з обмеженим доступом). У цьому реєстрі зазначатимуться прізвище, ім’я та по батькові нагородженого, первинна організація (особа), яка ініціювала нагородження, та відповідальна особа, яка затвердила представлення. Ця новація зробить систему державних нагород України прозорою, а отже — найдемократичнішою у світі.
- Пропонується заборонити нагородження депутатів усіх рівнів та високопоставлених чиновників під час перебування їх на посаді. Аналогічні норми діють і в інших країнах, наприклад, у Франції та Вірменії.
- Наступне нагородження має бути не раніше, ніж за три роки після попереднього та саме за нові заслуги (за винятком нагородження за виявлені особисту мужність і героїзм).
- З правових норм нагородного законодавства прибираються зручні для зловживань формулювання, такі, наприклад, «як правило».
- Малюнки знаків державних нагород та, що важливо, їх зразки-еталони затверджуються на підставі результатів конкурсів.
- Під час виготовлення ювілейних та пам’ятних нагород скасовується монополія монетного двору НБУ, що має привести до істотної економії бюджетних коштів.
- Нагорода вручається особисто нагородженому в обстановці урочистій та широкої гласності із залученням ЗМІ (виключення — вручення нагороди в районі ведення бойових дій або за указами Президента України з обмеженим доступом). Така новація унеможливлює немотивовані нагородження, нагородження з корисних або суто політичних підстав.
Цікавою новелою, яку пропонується запровадити законопроєктом, є впорядкування та спрощення механізму позбавлення державних нагород за негідний вчинок. Це є особливо актуальним в умовах нинішнього збройного протистояння України, коли чимало раніше нагороджених — в тому числі, й званням Герой України — перейшли на бік країни-агресора Російської Федерації.
У разі прийняття законопроєкту буде істотно посилено покарання за неправомірне носіння державних нагород. Держава повинна захистити своїх героїв, посиливши покарання за «вкрадену доблесть» — носіння чужих нагород та користування незаслуженими привілеями.
Пропонується також відмовитися від радянських стандартів і перейти на європейську практику нагородження. Зокрема, відмовитися від звання «Герой». Звання Герой — винахід СРСР, де героями фактично призначала тодішня правляча верхівка. Натомість у країнах Європи геройські вчинки відзначають без присвоєння якихось звань — для цього вистачає класичних орденів, хрестів та медалей. Винятками є лише Росія, Білорусь та поки що Україна.
Ми глибоко шануємо справжніх Героїв України, насамперед тих, хто отримав це звання під час АТО-ООС. Ніхто не відбере в них належні їм відзнаки, пільги та привілеї. Однак мусимо нарешті розірвати зв’язок з СРСР та його спадкоємцем — країною-агресором. Тож нехай це буде не звання, а орден, як в абсолютній більшості європейських держав. Відтак передбачається замінити звання Герой України та орден Свободи єдиним орденом — орден Золотого Тризуба, який має стати гідною відзнакою для громадян України за здійснення визначного геройського вчинку або за визначне досягнення. Справді, що ще могло б дати ім’я найвищому ордену, як не довершений у своїй лаконічності національний символ, за яким Україну впізнають у світі!
Рудиментам радянської ментальності, таким як почесні звання «Народний...» та «Заслужений...» теж не місце в сучасній нагородній системі України. Вони існують з листопада 1992 року, але буквально з першого дня Незалежності України є найбільш суперечливою державною нагородою, оскільки є продовженням радянських традицій у сфері державного нагородження. Вони, по суті, поділяють громадян України — за професійною ознакою — на гідних та не гідних. Саме тому цілком логічною видається заміна назв на дві інші: «Гордість професії» та «Гордість нації».
Законопроєктом передбачено і зміну статусу деяких нагород. Наприклад, орден Богдана Хмельницького стане першим бойовим орденом України. Ордену Богдана Хмельницького судилося стати першим орденом сучасної України. На жаль, політична доцільність, як це в нас часто буває, перемогла здоровий глузд — десятки тисяч орденів вручили ветеранам на згадку про участь у Другій світовій війні, що дуже підірвало його значущість. Тож настав час повернути йому належні престиж і статус. Оновлений орден стане суто бойовою нагородою за видатне військове лідерство під час бойових дій, антитерористичних та миротворчих операцій. Коло потенційних лицарів буде обмежене командирами військових з’єднань, частин, підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань.
А орден короля Данила Галицького І—ІІІ ступенів має стати оцінкою гідної повсякденної праці вояків, правоохоронців та держслужбовців — нагородою для відзначення військовослужбовців та поліцейських, державних службовців та інших осіб, котрі склали присягу, посадових осіб місцевого самоврядування за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння українському народу.
Запропоновано ввести новий вид нагороди — Хрест «За подвиг з ризиком для життя». Це також із досвіду європейських країн, де поряд з орденом та медаллю встановлено такий вид нагороди. Зовні схожі на ордени, хрести мають більш «демократичний» характер і краще відзначають конкретні вчинки. Ідеться, зокрема, про подвиги на полі бою та вияви громадянської мужності. Для України хрест як вид нагороди не є новацією — хрести засновували ще за часів УНР. Бойові нагороди УПА також мали статус хрестів. Відомо, що в сучасній Україні немає державних відзнак суто за бойові подвиги. Навіть звання Героя можна отримати за будь-який геройський вчинок, не обов’язково під час бою.
Отож потрібна унікальна за статусом та оригінальна за зовнішнім виглядом бойова нагорода. Такою нагородою має стати хрест «Честь і слава». Ним планується відзначати за героїчний вчинок із ризиком для життя під час бойових дій, антитерористичних та миротворчих операцій. Звісно, місце для подвигу є і в мирному житті. Боротьба зі злочинністю, ліквідація надзвичайних ситуацій, інші надзвичайні обставини, відкривають широке поле для мужніх вчинків.
Безумовно, для їх відзначення потрібна окрема нагорода — хрест «Гідність та честь». Якщо завгодно, це наші аналоги британських Хреста Вікторії та Хреста Георга. Ознакою високого престижу хрестів може стати особливий порядок носіння — перед усіма іншими нагородами. У разі якщо особа, відзначена хрестом, здійснить ще один подвиг, можливе повторне нагородження.
Реформування системи орденів та запровадження хрестів зумовлюють потребу в упорядкуванні і медалей. Нині кількість медалей значно менша, ніж кількість орденів, що створює жахливу диспропорцію в системі нагород. Також це призводить до масових нагороджень орденами, що знижує престиж останніх. Виходом із ситуації, що склалася, може бути впровадження «орденських медалей» та внесення змін до нагородних наявних дефініцій: «За військову службу Україні» та «Захиснику Вітчизни». Адже в нинішніх умовах важливо посилити їх значення, як суто військових нагород. Крім того, необхідно запобігти втраті хрестами свого престижу й перетворення їх на масові відзнаки. Для цього варто заздалегідь подбати про нагороди нижчого рівня. Адже обставини й ситуації, в яких здійснено мужній вчинок, можуть істотно різнитися.
Отже, медаллю «За військову службу Україні» передбачається відзначати за мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені під час бойових дій, антитерористичних та миротворчих операцій в умовах небезпеки для життя. Своєю чергоюу, медаль «Захиснику Вітчизни» планується як нагорода за зразкову військову службу під час бойових дій, антитерористичних та миротворчих операцій.
Потребує коригування і нагородна дефініція медалі «За врятоване життя». Нині вона є дещо розмитою: нагороду можна отримати не лише за врятування людини, але також за активну благодійну та гуманістичну діяльність. Тож пропонується, щоб медаллю відзначали винятково за врятування життя людини, запобігання нещасним випадкам з людьми.
Звісно, досконалість не має меж, тож автори й ініціатори законопроєкту відкриті для конструктивного діалогу. Внесення правок та доповнень є цілком прийнятною практикою на будь-якій стадії розгляду законопроєкту. Тож зробимо український Закон «Про державні нагороди України» кращим спільними зусиллями, разом!
Олександр СОПОВ,
директор ВТО «Орден», автор 10 знаків державних нагород України, заслужений працівник промисловості України;
Максим ЦАРЕНКО,
історик, член Українського геральдичного товариства;
Микола ЧМИР,
кандидат історичних наук, член Українського геральдичного товариства, член Комісії державних нагород та геральдики.
Використані джерела:
Голос України
