Після фактичного зникнення нашого флоту, внаслідок окупації Криму, пройшло майже сім років. Що вдалося зробити для відновлення морської могутності України за цей час?
Про плани розвитку Військово-Морських Сил України, в інтерв'ю «Флоту-2017» розповів експерт Центру оборонних стратегій, колишній заступник начальника штабу ВМСУ, капітан 1-го рангу запасу Андрій Риженко.
— Після початку окупації Криму ми провели велику роботу по флоту. У 2018 році ми створили Стратегію ВМС-2035, визначивши здатності України захистити себе на морі, з урахуванням того, які у нас будуть ресурси. Трикутник «завдання-спроможності-ресурси» існує завжди, а ресурсів не вистачає навіть у США і Великобританії. Зараз на розвиток флоту у нас є близько $100 млн на рік. Згідно з Доктриною проведення морських операцій НАТО, ми виділили пакети можливостей, і поділили їх за пріоритетами, кожен етап терміном до 5 років.
Найважливіше, що потрібно зараз, на першому етапі – це система спостереження на море, що складається з РЛС, БПЛА та інформації, що надходить від кораблів і літаків, які перебувають у морі. Другий пріоритет і етап – недопущення противника до певного рубежу, протидія висадці десанту. Його забезпечують кораблі, літаки, морська піхота, берегова артилерія і ракетні комплекси. Для цього потрібні ракети, морські міни та засоби РЕБ. Станом на 2014 рік, у нас не було нічого, а зараз в ВМСУ сформована найбільша в Збройних Силах артилерійська бригада, уздовж Чорного та Азовського морів розташовані 152-мм артдивізіони. Третій пріоритет – контроль моря, портів і важливих морських об'єктів таких, наприклад, як острів Зміїний, контроль над районами економічної діяльності та забезпечення безпеки судноплавства.
Коли ми визначили пріоритети на кожен з етапів, то почали думати, як це реалізувати з наявними у нас фінансуванням. До речі, 10 років тому коштів на потреби ВМСУ виділялося у 20 разів менше.
— Які кораблі потрібні Україні?
— Згідно з названими вище завданнями, ми визначили 3 типи платформ, які нам потрібні. Перша – це катери Island, завдання яких – патрулювання в прибережній зоні, збір інформації та протимінні операції. Тобто це наші «очі та вуха» на море, їх повинно бути 7 одиниць, це дозволить тримати в море 2-3 катери, адже зараз їх там взагалі немає. Річ у тім, що катера «Гюрза» (МБАК – UMP.), які у нас є, за своїми морехідними якостями, не можуть виходити в море на тривалий період. На відміну від Island, які можуть перебувати у важливих для нас районах моря до 7 діб.
Друга платформа – це багатоцільові амфібійно-ударні катери Mark VI, «морські вовки», які реагують на дії морської піхоти та ССО противника на узбережжі та охороняють його, швидко доставляючи наші сили. Зараз час реакції на інцидент, скажімо, на острові Зміїний становить добу - це все через застарілі повільні кораблі.
Третя платформа – ракетні катери, які нам будує Великобританія. Їх завдання – швидко вийти в море, розвернутися і завдати удару по кораблях противника, які планують висадку десанту.
— Які ресурси нам потрібні для подальшого будівництва флоту?
— Витрати на створення скелета «москітного флоту» складають приблизно $ 1 млрд на 5 років. Крім того, у нас фактично немає баз, а треба розмістити близько 30 суден. На це в наступні 5 років необхідно приблизно 10 млрд грн. У березні 2020 почалася реалізація плану щодо флоту, але все це затягується, кораблів на морі у нас зараз дуже обмежена кількість, і це питання треба вирішувати швидко.
Після перемовин з нашими американськими партнерами ми домовилися, що вони нададуть нам мінімум 5 катерів Island і 12 Mark VI як військову допомогу (2 з них вже закладені в США і мають бути у нас в 2021 році (термін будівництва за контрактом – до грудня 2022 року – UMP.)), а інші продадуть. Великобританія ж погодилася надати нам кредит на будівництво ракетних катерів, а також баз в Бердянську та Очакові. Це було офіційно зафіксовано в недавно підписаному Меморандумі. До речі, зброю Україна повинна купувати самостійно, вона за рахунок допомоги не поставляється.
— «Москітний флот» – це добре, але це ж не виключає того, що у ВМСУ повинні бути кораблі більшого класу?
— Була ідея добудови нашого корвета «Володимир Великий», з моменту закладки якого на ЧСЗ пройшло вже 10 років. До речі, на заводі все розпродано, він банкрут, навіть печатка знищена. Тобто, поки добудувати не виходить, зате вирішили купити турецькі корвети проєкту Ada. Це хороші корвети, але є 3 застереження.
По-перше, корвет в 5-6 разів дорожче ракетного катера. Він коштує близько $350 млн і несе 8 крилатих ракет, як і катер. Але катер коштує $ 60 млн. До того ж у північній частині Чорного моря (яка для нас в пріоритеті на найближчу п'ятирічку – це десь 100 на 150 морських миль), корабель класу «корвет» не потрібен. У цих районах він не потрібен, як і протичовновий засіб, адже там невеликі глибини для підводних човнів ЧФ РФ. Однак, рішення прийнято і зараз практично всі гроші, які потрібні для ВМСУ, йдуть на корвет, а це 3 млрд грн.
По-друге, не виконавши завдань першого етапу Стратегії розвитку флоту, тобто не забезпечивши захист від безпосередньої агресії з моря, ми відразу стрибаємо в наступний етап, тобто замахуємося на роботу в морі на великих відстанях.
По-третє, зараз немає бази для корвета. Вона повинна розташовуватися близько до району потенційних операцій (Очаків тут не підходить) і відповідним чином обладнана. Корвет корабель, звичайно, хороший, на нього можна було б запрошувати іноземців, проводити паради, але він не виконує насущних завдань. Словом, до корвета треба було б приступати після 2025 року, на 2-3 етапі впровадження Стратегії, набравшись досвіду і розширивши можливості завдяки створенню скелета «москітного флоту», в тому числі і на українських підприємствах.
— А як щодо фрегата, про який говорилося в повідомленні британської оборонної корпорації Babcook?
— Думаю, що мова йде про апгрейд проєкту 58250, представником якого є недобудований «Володимир Великий», до рівня вимог НАТО. Адже в ході проєктування постійно переглядалася, наприклад, озброєння корабля – воно повинно було бути то російське, то західне, то радянське. Згідно з натовською класифікацією, корвет і фрегат відрізняються не розмірами, а можливостями, тобто фрегат може вести боротьбу відразу у 2 напрямках – повітряному і протичовновому. Однак, бойова інформаційна система для цього корабля може коштувати десятки мільйонів євро, треба розуміти, чи можемо ми собі це дозволити. До того ж 8 ракет, які перебувають на фрегаті, обійдуться державі в 5-6 разів дорожче, ніж такі ж ракети на ракетному катері.
— У підписаному з Британією Меморандумі йшлося ще й про закупівлю тральщиків.
— Так, мова йде про постачання 2 тральщиків, вони коштують $100 млн. Але це кораблі, які діють в тому числі на значній відстані від баз, а нам це зараз не потрібно. До речі, всі згадані кораблі, які потрібні нам для них потрібен відповідний персонал, а люди за 10 тис. грн служити не будуть. Їм і житло треба, і забезпечення, і підготовка.
— Який стан справ з «щитом», який має забезпечити нам крилата ракета «Нептун»?
— Раніше кораблі створювалися під готову ракету, а зараз у нас немає готового ні берегового, ні морського варіанту «Нептуна», останнього не буде найближчі кілька років точно. «Нептун», до речі, був розроблений на основі радянської Х-35, відомої в Росії, вона у них застосовується в комплексі «Бал». Однак концептуально це ракета 80-х років, тобто вона не володіє фактором несподіваності.
Ми поки могли б закупити американо-норвезьку ракету NSM для ракетних катерів і корветів, вона може бути і в береговому, і в повітряному виконанні. Це дуже хороший варіант для асиметричної відповіді агресору. NSM дуже важко виявити в повітрі, на відміну від «Нептуна», у неї прогресивні алгоритми пошуку цілі та підриву бойової частини. До речі, в Польщі і Румунії питаннями закупівлі цієї ракети займалися безпосередньо президенти і міністри оборони, адже це питання передачі високих технологій.
— А як щодо підводних човнів, або дронів – потрібні вони нашому флоту?
— Є надмалі підводні човни спецпризначення, які в десятки разів менше звичайних, але це перспектива для наших Сил спецоперацій. Є і підводні безпілотники, це вже майбутнє, які стоять в сотні разів дешевше корабля. Ці апарати збирають інформацію і на поверхні, і під водою, і ця розвідка обходиться значно дешевше державі, адже доба в морі «Гетьмана Сагайдачного» коштує $100 тис., А вихід дрона на розвідку обійдеться, скажімо, в $500. Вони можуть виконувати і протимінні, і ударні завдання, але тут потрібна кооперація з західними країнами. Дрони – це ефективно, сучасно і економно, тому вони нам обов'язково потрібні.
Денис Непомнящий