Днями в оперативних командуваннях завершився етап конкурсу на найкращий взвод тероборони, чотири-взоди переможці згодом зустрінуться на рівненському полігоні.
Про те, як це було, зокрема як на гончарівському полігоні пройшла першість ОК «Північ», де змагалися взводи семи бригад, на своїй сторніці у Facebook розповів один з резервістів київського 130-го батальйону територіальної оборони.
Далі пряма мова.
Розкажу вам про наші навчально-змагальні збори.
Це мої особисті враження, тому для мене саме НАВЧАЛЬНО-змагальні.
По-перше це дуже корисна справа. Ми отримали важливий досвід. На мою думку подібні заходи для ТрО необхідно проводити на регулярній основі. Саме з виїздом на полігон у польові умови. Тренування щосуботи ефективні, але ти відриваєшся від комфортних умов всього на світловий день.
Отже.
Вчасно, ранком, першого липня всі зібралися на точці збору. Автобус прибув відповідного розміру на взвод та майно. Шикування, перевірка наявності особового складу, завантаження, рушили.
Полігон зустрів гостинно, відразу розмістив у підготовлені намети. На диво нас не перевіряли на наявність алкогольних напоїв та «занадто великих» ножів, як це було у 2019. Це і добре, ми не вживаємо на службі, а недовіра мене особисто дратує.
Польовий табір розплановано дуже логічно та обладнано всім необхідним. Це я вам як архітектор кажу. Відстані між наметами дозволяють під'їхати автобусу для розвантаження, а санвузли розміщенні досить далеко на схід від табору, щоби не тхнуло, а якби і тхнуло, то «то не ми», то зі сходу)))
Столова відпрацювала на відмінно, їжа гаряча, проста, смачна, вчасно подана. Навіть дочекалися нас зі змагань у 23:30 і все було ще тепле та у достатній кількості. Баки у душових регулярно наповнювалися, оголошення про час готовності душових проводилися регулярно, відтак проблем з помитися я не мав.
В таборі було розміщено не тільки взводи ТрО а і інші військові підрозділи, людей було багато, отже всі служби відмінно виконали свої обов'язки.
Коротко про інцидент з нашими дівчатами. Напередодні виїзду прийшов наказ дівчат з собою не брати, оскільки на полігоні немає відповідних умов. Відразу скажу умови на полігоні були, дівчат там було повно, крім того наші посестри знали куди та навіщо їдуть, готувалися з нами на рівних та поблажок собі не просили. Ми звісно обурилися. Я вважаю це неповагою до жінок військовослужбовців. В перший день на шикуванні було сказано, що в строю є дівчата, що у нас гендерна рівність і знижок для жінок не буде, ми тихенько офігєлі від цих слів, бо наших не пустив саме той хто це промовив.
Наші дівчата приїхали наступного дня, зранку, власним транспортом, та долучилися до спільної підготовки. Не буду нічого більше говорити, вважаю інцидент вичерпано та більше такого не повториться.
Тепер про змагання
Особисто для мене це чергове навчання та досвід.
Було заявлено заздалегідь про чотири вправи: Медична допомога, інженерна справа, вогнева підготовка, тактичні дії: рух за азимутами, пошук та блокування групи противника. Хочу зазначити і це дуже важливо – я прагну отримати практичні знання, а не формальні. Тому можу рознести ці чотири вправи на практичні та формальні.
Медична допомога
Частково формальною була медична допомога, чому? Поясню – три вправи: 1. евакуація пораненого на собі, лежачі на спині, відстань 15м. Гарна вправа яка дає зрозуміти, що моя фіз.підготовка не дозволяє виконувати вправу з вантажем більше за вагу Марти (55кг). Отже в мєму випадку спосіб евакуації потрібен інший. Якщо витягувати знадобиться мої 130кг + снаряга то потрібні двоє або троє, або кинути)) до кращих часів. Тут плюс до досвіду. Наступні дві вправи компресійна пов'язка на грудну клітину та шини на зламане стегно чисто для галочки, тому що бинта на мене вистачило тільки на три оберти))), а шину всім фіксували тільки за три точки. Не так як ми тренувалися, не так це треба насправді робити. Краще б по MARCH нас ганяли. Тут мінус.
Інженерна справа
Дуже корисна вправа, я зрозумів всю послідовність проходження мінних загороджень. До-речі наш взвод отримав найвищий бал за якість проходження 290 з 300-та, але й працювали ми довше за всіх 1 годину 46 хвилин, тому в рейтингу за цю вправу ми не отримали найвищу оцінку. Інструктор з інженерки мені дуже сподобався – все про що попереджав під-час інструктажу, все було перевірено та оцінено. Чесно розповів про наші помилки та успіхи, та пояснив які і чому він виставив бали. Однозначно плюс.
Вогнева
Було написано та пояснено послідовність дій на рубежі, але на практиці все було простіше. Гадаю це пов'язано з порушенням графіку змагань з технічних причин.
Тут все просто. Тренуйся і все вийде. Інструктори доброзичливі, все організовано на відмінно. Стріляли стоячи та з коліна по ростовий мішені на 50 та 100м, з перезарядкою, мішені піднімалися два рази. Було дещо дивно ти в неї гатиш, а вона не падає))) Ми відстрілялися з напарником на 5 балів (за 5 бальною шкалою), Віталій був здивований своїм успіхом. Треба продовжувати тренування. Тут плюс. Стрільб замало не буває.
Остання вправа. Тактичні дії
Все зрозуміло – отримали зброю, завдання та карту, 10 хвилин на визначення маршруту та відання бойового наказу. Рух за азимутами по чотирьох точках десь півтора км. Вдягання «лазертагів», отримання завдання, вихід на пошук групи противника, вогневий контакт, кінець вправи.
Як зазначив командир другого відділення Ярослав Мудрик на все пішло 36хв. і тут немає чим хизуватися бо було вже темно, графіки порушені, і остання вправа на мою думку вийшла формальною, хоч мала бути дуже корисною. Так, я був знервований, командир пропонував інструкторам дати можливість виконати вправу наступного дня, але є як є.
Із цієї вправи для мене є два важливих висновки:
- Не зрозумів поставленої задачі не вирушай, хоч як там не кричать полковники: «швидше! швидше! швидше!»
- Треба підтягувати фізичну підготовку - півтора кілометри у швидкому темпі після дообідніх тренувань та після обідніх змагань роблять з мене нервову черепаху.
Дісталися табору після останньої вправи о 23:15, кухня нас чекала, у баках була вода.
Ми не взяли призових місць, але корисно потренувалися. Ми були керованим підрозділом. Я відчув на собі обов'язки командира відділення, зроблю висновки та занотую у «коробочці».
Вважаю подібні короткотривалі заходи дуже корисними для підготовки бійців ТрО. Саме короткі навчання по 3-5 діб дуже ефективні, оскільки всі резервісти це самозайняти особи або найняті працівники, і відрив їх на місяць раз в рік від роботи дуже шкодить роботі, та ускладнює відносини з роботодавцем або клієнтом.
Вітаю наших колег з 145-го батальйону 116-ї бригади ТрО з перемогою! Ви молодці! Вболіватиму за вас у фіналі.
Доповідь завершив.)
Старший солдат, архітектор, волонтер Денис Семирог-Орлик
