Огляд Міжнародної науково-технічної конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ», що відбулася у Львові 14 травня.
До вашої уваги тези доповіді «Актуальні питання комплектування військових частин ОВТ в особливий період».
Сутність бойової готовності військових частин та підрозділів полягає у їх боєздатності, що визначається сукупністю бойових можливостей щодо виконання визначених завдань відповідно до функціонального призначення. Боєздатність залежить від багатьох факторів, зокрема укомплектованості та бойового вишколу особового складу і підрозділів в цілому, забезпеченості та стану боєготовності озброєння і військової техніки, а також наявності та фактичного стану, необхідних для виконання завдань матеріально-технічних засобів.
Боєготовність озброєння та військовї техніки (ОВТ) визначається ступенем її підготовленості до застосування (використання) під час виконання визначених для військової частини бойових завдань.
До основних показників боєготовності ОВТ належать її технічний стан, надійність та достатність технічного ресурсу, наявність підготовлених екіпажів (обслуг, розрахунків), бойового комплекту, засобів транспортування та забезпечення (обслуговування), укомплектованості комплектами запасних частин, інструментом для водія, шанцевим інструментом та експлуатаційною документацією, а також часом приведення в готовність до бойового застосування (використання) у будь-яких умовах обстановки.
В сучасних умовах забезпеченість військових частин справними зразками ОВТ у відповідності до штатно-табельної потреби, а також скорочення часу на їх приведення в готовність до бойового застосування (використання) набуває особливого значення.
За наявними керівними документами, комплектування військових організаційних структур озброєнням та військовою технікою до повної штатно-табельної потреби воєнного часу здійснюється шляхом накопичення їх в мирний час у військових частинах за рахунок поставки з об’єктів вітчизняної промисловості за планом поточного забезпечення, накопичення на базах (складах, арсеналах) зберігання, закупкою або ж передачею на безоплатній основі зарубіжними країнами-партнерами, а також залучення (вилучення) під час мобілізації техніки цивільних підприємств, установ та організацій усіх форм власності та громадян – власників транспортних засобів на підставі виконання ними встановленого законодавством України військово-транспортного обов’язку.
Читати також:
Зазначений вище порядок забезпечення військових частин озброєнням та військовою технікою не гарантує їх 100% укомплектованості за штатом воєнного часу, адже їх певна кількість, що рахується на обліку, може перебувати на капітальному ремонті, у тривалих відрядженнях за межі оперативного командування (у т. ч. закордонних) та буде неспроможна з об’єктивних причин повернутись до строю частин у межах, що встановлені строком їх готовності до виконання завдань і, як наслідок, призвести до зниження боєздатності військової частини (підрозділу).
Одним з варіантів вирішення порушеного питання пропонується введення такого поняття, як «тимчасовий некомплект техніки», до складу якого б відносилась ОВТ, що перебуває на обліку, але відсутня на даний час у військовій частині в зв’язку з її залученням у відрядження за межі оперативного командування (у т.ч. закордонні), направлення на капітальний (середній) ремонт тощо та не може бути повернута до завершення строку готовності військової частини до виконання завдань за призначенням
Призначення транспортних засобів та техніки, що утворилися внаслідок тимчасового некомплекту, пропонується здійснювати на підставі заявок, наданих військовою частиною (установою) у мирний час до обласного ТЦК та СП за територіальним принципом двічі на рік: до 10 липня та 10 січня (разом з заявками на покриття поточного (тимчасового) некомплекту особового складу), за результатами її укомплектованості за відповідне півріччя.
Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 14 травня 2021 р.)