Напередодні Олімпійських ігор 1980 у СРСР терміново розробили і прийняли на озброєння спецпідрозділів КДБ спеціальні гранатомети нелетальної дії.
«Вітрина» КДБ СРСР
Після теракту в 1972 році на Олімпійських іграх в Мюнхені в багатьох країнах були створені антитерористичні підрозділи для протидії екстремізму. В СРСР в 1974 році створили групу «А» КДБ. А вже в 1980 році Радянському Союзу вперше належало тримати серйозний іспит із забезпечення безпеки літніх Олімпійських ігор не тільки в багатонаціональній Москві, але і в Києві, Ленінграді та Мінську.
У той час на озброєнні спецпідрозділів антитерору були відсутні необхідні для цих цілей спеціальні засоби несмертельної дії. Розробка нового спеціального комплексу була доручена Оперативно-технічному управлінню КДБ (нині – Центр спеціальної техніки ФСБ). Виходячи з аналізу спеціальних операцій по звільненню заручників різними силовими структурами інших країн, було визначено, що необхідну кількість дратівної речовини може бути розміщено в гранаті калібру не менше 50 мм.
Стислі терміни розробки нелетального комплексу визначили вибір на користь наствольної мортирки для вже наявного на озброєнні автомата АКС74У. Мортирка кріпилася за допомогою муфти на дульну частину ствола автомата замість вогнегасника і мала стійку прицілу для стрільби на дальності 50, 75 і 100 м, що відкидається. Граната «Вітрина-Г» споряджалася рідким розчином хлорацетофенону (ХАФ, «Черемуха»). Для забезпечення герметичності такого варіанту активної речовини корпус гранати виготовляли з дорогого фторопласту.
Крім мортирки, для метання гранати розробили спеціальний вишибний набій. У конструкцію автоматного магазину внесли зміни для підвищення надійності подачі в патронник набою, що був коротше стандартного 7Н6 і не мав кулі. Граната вистрілювалась зі ствола зі швидкістю 65 м/с, а для зниження віддачі пострілу на приклад автомата надягався потиличник від гранатомета ГП-25. Втім, мінометний калібр системи давав високий імпульс віддачі навіть для тренованого стрільця.
Автоматно-гранатометний комплекс «Вітрина» офіційно прийняли на озброєння спецпідрозділів КДБ 6 липня 1980 року, за два тижні до офіційної церемонії відкриття Олімпійських ігор. Близько десяти років «Вітрина» залишалася єдиним у своєму роді потужним нелетальним спеціальним засобом, але властиві їй недоліки стали причиною розробки нового багатоцільового гранатометного комплексу.
Аргумент великого калібру
В кінці 80-х років спецпідрозділи КДБ отримали на озброєння більш досконалу зброю для спеціальних операцій. Калібр нової системи залишився колишнім. Гранатомет став повністю автономною однозарядною зброєю з гладким стволом. Для зниження значною віддачі при пострілі сконструювали гідропружинне гальмо віддачі, що дозволило збільшити початкову швидкість гранати до 90 м/с і прицільну дальність до 150 м.
Новий постріл ГС-50 об'єднав в собі спеціальний вишибний набій у донній частині гільзи та гранату з хвостовим оперенням, які в комплексі «Вітрина» використовувалися окремо. Граната дратівної дії ГС-50 не мала принципових відмінностей від попередника «Вітрини-Г». На додаток до бойового варіанту гранати з'явився і навчальний практичний постріл ГС-50П.
Крім базового існував укорочений варіант гранатомета РГС-50У, який дозволяв збільшити розсіювання картечних боєприпасів. При використанні пострілу ГВ-50 для екстреного відкриття дверей застосовувався спеціальний варіант гранатомета з проточуванням зовнішньої поверхні ствола, яка дозволяла встановити надульний гальмівний пристрій, що виключало заперешкодну дію вишибного елемента.
Уже в серпні 1990 року нову зброю використовувала група «А» для придушення бунту в Сухумському ізоляторі тимчасового утримання. Застосування гумової картечі у вузьких і тісних приміщеннях дало несподіваний результат у вигляді рикошетів від стін, що в кілька разів збільшило травматичний ефект. Використання потужних сльозогінних боєприпасів в невеликих погано провітрюваних приміщеннях остаточно зламало волю бунтівників.
Для застосування травматичних боєприпасів калібру 50 мм на відстані до 15 м розроблено портативний стріляючий пристрій УС-50 «Вуаль». Діаметр розльоту картечі на відстані 5 м з короткого ствола «Вуалі» становить майже 1,5 м. Додатково для УС-50 з'явилися маркерний постріл і свій варіант сльозогінно-подразнювального боєприпасу. Завдяки малим габаритам і масі стріляти з пристрою можна однією рукою.
Для ведення ближнього бою на відстанях до 25 м в арсеналі спецпідрозділів з'явився легкий 33-мм триствольний гранатомет РГС-33. Номенклатура основних пострілів аналогічна системі калібру 50 мм. Через малі габарити зброї в якості ствола для 33-мм гранати служить гільза самого пострілу з готовими нарізами. Швидкість метання боєприпасів складає 50 м/с, а діаметр розльоту картечі на відстані 5 м досягає 1 м.
50-мм арсенал
Для розширення можливостей гранатомета до нього був розроблений цілий комплекс пострілів різного призначення, в тому числі специфічні боєприпаси для відкриття дверей і розбивання загартованих скел. Згодом від початкового варіанта дратівного пострілу з рідким розчином ХАФ конструктори відмовилися на користь модернізованого варіанту ГС-50М з пресованою шашкою активної речовини. Крім того, на початку 2010-х років гільза пострілу замість вишибного набою з автоматною гільзою стала комплектуватися капсулем-запалювачем.
Дратівливий постріл використовується для тимчасового виведення з ладу супротивника шляхом миттєвого розпилення речовини на основі ХАФ. Світлозвуковий постріл призначений для тимчасового виведення з ладу живої сили противника шляхом створення світлозвукового імпульсу, який дає психологічний вплив. На відстані 10 м від місця підриву рівень звукового тиску становить 135 дБ з силою світла 2 млн кд.
Димовий постріл призначений для обмеження видимості предметів (об'єктів) за допомогою миттєвого формування маскувальної димової хмари. Забезпечує максимальний ефект протягом 15 хвилин в приміщенні об'ємом 100 куб. м висотою до 5 м. Травматичний постріл дозволяє на деякий час вивести з ладу супротивника одним або декількома еластичними вражаючими елементами.
Осколковий постріл готовими вражаючими осколками знищують противника на відкритій місцевості, в укриттях відкритого типу, приміщеннях, що мають віконні прорізи, і транспортних засобах. Граната пострілу забезпечує пробиття сталевого листа 3 мм вражаючими елементами діаметром 2 і 3,5 мм. Кумулятивний постріл призначений для дистанційної примусової зупинки транспортних засобів за допомогою виведення з ладу його агрегатів і вузлів компактним вражаючим елементом і фугасною дією. Граната забезпечує пробиття алюмінієвої плити товщиною 16 мм.
Постріл ГВ-50 призначений для екстреного відкриття дверей за допомогою монтажу дверного замка (засувки, засуви, клямки) шляхом впливу на них «жорстким» ударником, що володіє певним запасом кінетичної енергії при пострілі з положення «в упор до перешкоди» та з дистанції 2 м. При використанні пострілу з положення «в упор до перешкоди» застосовується спільно з надульним гальмівним пристроєм, що входять в комплект «Вирубка ДП-1». Постріл дозволяє розкрити дерев'яні двері товщиною від 40 до 80 мм, посилену 1,5-мм металевим листом і замкнені на замок з двома металевими ригелями.
Постріл БК-50 призначений для розбиття скла зі сталініту на різних видах транспорту з відстані 8-12 м. Навчально-тренувальний постріл призначений для проведення навчально-тренувальних стрільб та приведення гранатомета до нормального бою.
Модернізація
В кінці 90-х років [у Росії] гранатометний комплекс модернізували. Для спрощення конструкції гідропружинне гальмо приклада замінили на простіший і технологічніший пружинний. Вдосконалили й ударно-спусковий механізм (УСМ), а для надійного утримання зброї під час стрільби під стволом встановили складне руків'я. У підсумку всі три модифікації РГС-50 об'єднали в один багатофункціональний комплекс, який отримав найменування РГС-50М.
Гранатомет складається з рами, ствола, приклада, осі ствола і чеки. У його комплект входять запасні частини, інструмент та приладдя, а також в разі потреби чохол. Прицільна планка має прорізи та нанесені позначки, відповідні дистанції стрільби 50, 100, 150 м. Заряджання гранатомета проводиться з казенної частини ствола в положенні включеного запобіжника. Для здійснення пострілу запобіжник вимикається і переводиться в положення «Вогонь».
Незабаром нову зброю взяли на озброєння не лише спецпідрозділів ФСБ, а й аналогічних підрозділів ФСКН і МВС РФ. Серійне виробництво гранатомета РГС-50М і боєприпасів до нього розгорнули на Ковровському заводі ім. В.А. Дегтярьова (ЗіД) у 2001 і 2003 роках відповідно. У порівнянні з гранатометами 6Г30 і ГМ-94 комплекс РГС-50М досі є найпотужнішою нелетальною зброєю спецпідрозділів.
У кінці 2000-х років фахівці конструкторського бюро ковровского ЗіД розробили для гранатомета боєприпаси для боротьби з бойовими підводними плавцями в якості альтернативи протидиверсійному гранатомету ДП-64. Широкий модельний ряд пострілів для РГС-50М поповнився двома новими виробами. Сигнальний постріл призначений для освітлення поверхні води протягом 50 секунд, і фугасний - для ураження бойових підводних плавців шляхом створення потужної акустичної хвилі на глибині до 40 м з радіусом ураження 14 м. Через меншу маси пострілу дальність застосування гранатомета зросла до 400 м.
Найменування
«Вітрина»
РГС-50
РГС-50М
УС-50
РГС-33
Калібр, мм
50
50
50
50
33
Довжина, мм
1060
893
913
406
3525 / 261
Маса, кг
4,1
6,3
6,2-6,9
1,5
2,53
Початкова швидкість гранати, м/с
65
110
92
92
50
Прицільна дальність стрільби, м
50-100
50-150
50-150
5-12
5-25
Джерела та література:
- Ручной специальный гранатомет РГС-50М. Руководство по эксплуатации 13-Э3494 00 000 РЭ
- Выстрелы ГС-50М, ГС-50ПМ. Руководство по эксплуатации 13-Э3389 00 000 РЭ
- Выстрел ГСЗ-50. Руководство по эксплуатации 13-Э1149 00 000 РЭ
- Выстрел ГВ-50 с надульным тормозным устройством. Руководство по эксплуатации 13-Э1591 00 000 РЭ
- Выстрел ГО-50К. Руководство по эксплуатации 13-Э1692 00 000-01 РЭ
- Выстрел ГК-50. Руководство по эксплуатации 13-Э1692 00 000-02 РЭ
- П. Птицын. Витрина КГБ СССР — М., 2019
- В. Кораблин. Гранатомет КГБ. Многоцелевой гранатометный комплекс РГС-50. МастерРужье, №44, 2000
Використані джерела:
warspot.ru
