Оборона держави вимагає значних коштів. Тому, що без них неможливо укомплектувати військові частини необхідною технікою, поставити на озброєння нові зразки та, взагалі, забезпечувати стійкість держави у протистоянні із зовнішніми ворогами. Всі ці, та навіть багато інших питань, охоплює державне оборонне замовлення (ДОЗ), яке покликане забезпечувати війська (силовий блок держави) сучасним озброєнням та військовою технікою.
В Україні, питання пов’язані з ДОЗ особливо актуальні, з огляду на триваючу збройну агресію РФ проти нашої держави. А тому, часто, ДОЗ стає об’єктом для маніпуляцій, зловживань та звинувачень з боку цивільних у бік оборонного відомства. Однак, невже все так дійсно погано, як нам говорять? І в цьому складному питанні як ДОЗ можна спробувати розібратись...
Буква закону
По-перше, варто зазначити, що ДОЗ – це документ, який не доступний для широкого загалу. Адже у ньому наводяться конкретні цифри – витрати на придбання конкретних видів озброєння (кількість, укомплектованість) з урахуванням потреб які є серед частин та підрозділів ЗС України та інших військових формувань. При чому, очевидно, що забезпечення ЗС України – пріоритетне питання у цьому, без перебільшення, стратегічному документі державної ваги.
По-друге, ДОЗ складається на перспективу, тобто на наступний рік чи на кілька років. Тому, складений ДОЗ у цьому році – буде виконуватись у наступному, чи навіть у наступні два роки. Можливе і корегування ДОЗ з огляду на потреби, які можуть виникнути раптово чи згодом, під час вже практичного виконання замовлення.
По-третє, всі питання пов’язані із ДОЗ регламентуються спеціальним Законом України “Про державне оборонне замовлення”, який визначає загальні правові засади планування і формування ДОЗ та регулює особливості відносин, пов'язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції, виконанням робіт та наданням послуг оборонного призначення (продукція, роботи і послуги). Та, якщо не вдаватись у всі законодавчі подробиці та тонкощі можна резюмувати, що вся робота по ДОЗ зводиться до наступних пунктів:
- Планування та формування ДОЗ;
- Укладення державних контрактів;
- Виконання контрактів; із відповідним контролем їх виконання;
- Передача виконаного замовлення – замовнику.
Таким чином, все що нового надходить у війська, а згодом вирушає у зону ООС – проходить ці стадії крок за кроком. І аж ніяк не навпаки.
Що говорять показники
Як свого часу повідомляло “Ukraine military pages”, згідно з інформацією відповідної бюджетної програми оприлюдненої Міністерством оборони, планується витратити 22 735 млн грн, з них з загального фонду – 22 703 млн, спеціального – 35 812 млн. За напрямками кошти розподілені наступним чином:
- закупівля й модернізація ОВТ – 11 113 млн;
- закупівля військової техніки за контрактами, укладеними під держгарантії – 1 696 млн (з них 284,9 млн на сплату відсотків за кредитами, залученим під держгарантії);
- проведення НДДКР – 1 216 млн;
- створення ЄАСУ ЗСУ – 304,7 млн;
- створення інформаційної інфраструктури МОУ – 50 млн;
- ремонт та модернізація фрегата “Гетьман Сагайдачний” – 436 млн;
- забезпечення розвитку системи зв'язку – 783,785 млн;
- закупівля техніки зв'язку відповідно до контрактів укладених під держгарантії – 278,732 млн (з них 39,2 млн на сплату відсотків);
- капітальний ремонт (інші вид відновлювальних робіт) ОВТ – 4 003 млн;
- відновлення ОВТ за контрактами під держгарантії – 2 410 млн (з них 510 млн на сплату відсотків);
- забезпечення охорони держтаємниці – 24,45 млн;
- створення виробництва боєприпасів на фондах Міноборони – 300 млн;
- погашення кредиторської заборгованості – 118,719 млн;
- на дві втаємничені, для згадки у відкритих джерелах, державні цільові програми заплановано витратити 11 734 млн та 251 млн відповідно.
За державним оборонними замовленням (ДОЗ) виконується двадцять дві дослідно-конструкторські роботи (ДКР), з яких дві перебувають на етапі державних випробувань. Кількість озброєння та військової техніки, що потребує відновлення – 18,2 тис одиниць.
Також зазначалось, що на виконання зазначеної бюджетної програми має на меті досягти 100% результату, за такими напрямками, як ремонт і модернізація фрегату ВМСУ “Гетьман Сагайдачний”, готовність арсеналів до виробництва та збирання боєприпасів, прийняття на озброєння розроблених зразків ОВТ та погашення кредиторської заборгованності. Щодо переоснащення ЗСУ на цифрову систему зв'язку – 56%, питомої ваги відновленого ОВТ, що його потребує – 24%.
На що нарікають опоненти
З огляду на наведені вище показники – важко зрозуміти що за ними ховається. Неможливо і зрозуміти скільки ракет та боєприпасів буде закуплено, яке новітнє озброєння надійде у війська та чи будуть профінансовані довготривалі програми розробок, які у всіх на вустах. Однак, деколи завіса таємниць, якою окутана ДОЗ все ж відкривається.
Так, на початку березня, у ЗМІ з’явилось повідомлення, що ДОЗ-2020 не передбачає закупівлю високоточних ракет “Вільха”. І лише у листопаді цього року стало відомо, ракети “Вільха” не закуповуються лише через те, що вони не відносяться до першочергових потреб війська, а можуть застосовуватись лише при повномасштабних бойових діях. Однак, на цьому питання “Вільхи” не вирішилось. Вже наприкінці листопада з’явилось повідомлення про те, що через відсутність замовлень на продукцію ДАХК “Артем”, підприємство буде змушене перейти на одноденний робочий тиждень. Як відповідь – Міноборони повідомило, що у 2020 році з боку оборонного відомства профінансовано виконання ДАХК “Артем” дослідно-конструкторської роботи з розроблення артилерійських боєприпасів та постачання некерованих авіаційних ракет на суму 49 млн грн. Крім цього, підготовлено додаткові замовлення некерованих авіаційних ракет, ракетного комплексу “Нептун” та ракет для комплексу “Вільха” на суму близько 900 млн грн, у яких ДАХК “Артем” є головним виконавцем або співвиконавцем.
Ще одним проблемним аспектом ДОЗ, який відкрито обговорюється у суспільстві – стало замовлення для ЗС України 24 польських легких бронетранспортери “Oncilla”, що є ліцензійною версією вітчизняного “Дозор-Б” від ХКБМ. З одного боку – “зрада зрадная”. Але, як стало зрозуміло згодом, цей крок виявився доволі логічним та обміркованим. Адже українська розробка, представлена у далекому 2004 році, з роками так і не була доведена до ідеалу. Були проблеми і з виробництвом першої партії, яку збирали у Львові. Тож, аби не вирішувати проблеми виробників на фронті за рахунок життів військовослужбовців Міноборони прийняло рішення закупити ті ж самі “Дозори”, але вже у Польщі. Польський аналог української бронемашини краще доопрацьований згідно міжнародних стандартів у тому числі і прийнятих в НАТО, не містить тих недоліків, на які нарікали в Україні, та активно експлуатується польськими військовослужбовцями у різних кліматичних умовах.
Також, як свого часу зазначив директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергій Згурець в інтервью автомобільному журналу “AUTOMOTIV”: “Міністерство оборони зацікавлене в машинах такого класу, тому що воно відповідає за обороноздатність країни. Неважливо, яка це техніка: українська, американська чи польська. Вони вирішують завдання. Нам потрібна машина такого класу. Якщо “Укроборонпром” не постачає такі машини, то такі машини будуть закуповуватися за межами країни”, – зазначив виданню Сергій Згурець.
Нарікають і на відсутність зацікавлення оборонного відомства до САУ “Богдана”, калібром 155 мм. У відповідь, міноборони активізувало реалізацію українсько-чеського контракту на постачання ЗС України чеських САУ “Дана”, який був укладений, до слова, ще у 2018 році. Також мало хто замислюється, що снарядів калібру 155 мм для САУ “Богдана” в Україні просто немає. Натомість “Дана” може вести вогонь снарядами від радянської Д-20 чи “Акації”, що дозволить використовувати наявний в нашій державі боєзапас. Окрім того, ця САУ перебуває на озброєнні Чехії, Польщі, Грузії та Азербайджану. Та чудово продемонструвала сере у ході нещодавньої війни у Нагірному Карабасі.
“Step by step”
З огляду на всі ці перипетії, оборонне відомство не стоїть осторонь щодо питань ДОЗ, а веде, доволі, активну політику. Зокрема, Міноборони постійно розширює діалог з виробниками озброєння всіх форм власності, проводить громадське обговорення проблемних питань державного оборонного замовлення. За досвідом країн-членів НАТО подібне обговорення сприяє удосконаленню механізму формування та виконання державного оборонного замовлення.
Водночас, під час одного з таких обговорень, заступник Міністра оборони України Олександр Миронюк підтвердив, що Міноборони здійснює реформування системи управління у сфері військово-технічної політики на умовах, що мають бути вигідними як для замовника, так і для виконавців державного оборонного замовлення. Це реформування спрямоване на зміцнення бойової готовності Збройних Сил України за рахунок їх технічного оснащення ефективними засобами озброєння з урахуванням економічних можливостей України.
У Cіністерстві оборони погоджуються, що у процесі технічного оснащення ЗС України є чимало проблемних питань. Одне з найголовніших – це забезпечення ритмічності завантаження виробничих потужностей. Безумовно, це є надзвичайно важливою умовою ефективного виробництва оборонної продукції. Але повноцінне розв’язання цієї проблеми можливе лише шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.
Не менш проблемним для усіх учасників ДОЗ є удосконалення порядку формування ціни оборонної продукції за принципами, що впроваджено у державах-членах НАТО та впровадження міжнародних стандартів якості в процеси виробництва продукції оборонного призначення. Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок прийняття Закону України “Про оборонні закупівлі”, що дасть можливість розв’язати проблему формування ціни оборонної продукції і впровадити державне гарантування якості за принципами і підходами, прийнятими в державах-членах НАТО.
Дошкуляє виконанню ДОЗ і податок на додану вартість, мито при імпорті комплектуючих виробів для виробництва і ремонту озброєння. Це реальна проблема, що значно збільшує вартість ремонту військової техніки. Варто зазначити, що сьогодні пільги зі сплати ПДВ і мита поширюються лише на ті імпортні комплектуючі, що використовуються при розробленні, виробництві і експлуатації озброєння та військової техніки. Але не поширюються на запасні частини для її ремонту. Для подолання такої несприятливої ситуації Кабінет Міністрів України планує внести до Верховної Ради проєкт закону, яким пропонується встановити нульові податок на додану вартість і ввізне мито на запасні частини для ремонту продукції оборонного призначення.
Окрім того, відповідні кроки щодо покращення процедури виконання ДОЗ має зробити і Міністерство оборони України. Зокрема, як заявив міністр оборони Андрій Таран за підсумками одного з нещодавніх засідань Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки: “Міністерство оборони розширить практику конструктивної і змістовної взаємодії з профільним комітетом Верховної Ради, що дозволить покращити оборонне планування та визначення пріоритетів реалізації державного оборонного замовлення”.
Як тоді зазначив Міністр оборони України Андрій Таран, “експертна, і політична позиція членів профільного комітету є визначальною для роботи міністерства з оборонного планування та визначення пріоритетів реалізації державного оборонного замовлення”. Також активна позиція членів комітету, на думку міністра, матиме позитивний вплив на процеси забезпечення Збройних сил технікою та озброєнням, речовим майном, медичним обладнанням. Підтримка парламентаріїв необхідна і у питанні завершення реформи системи харчування. Залученість народних депутатів дозволить уникнути спекуляцій і перекручень навколо кроків Міністерства у тій чи іншій сфері. Серед своїх пріоритетів міністр також назвав подальше забезпечення розширення цивільного контролю над Збройними силами, підвищення прозорості у межах оборонних закупівель і активна протидія корупції. “За підтримки парламентаріїв будемо солідарно працювати над досягненням поставлених цілей”, – зазначив тоді Таран.
А поки, що нам доводиться лише сподіватись, що вчинені кроки оборонного відомства сьогодні, забезпечать нашу обороноздатність та підвищать нашу можливість протистояти зовнішньому ворогу завтра. Точніше, у найближчій перспективі...
| Читати також: | Український процес переозброєння, або які висновки виносить Україна з Азербайджанської перемоги у Нагірному Карабасі |
Ігор Карпов, Київ