Зараз у оборонному середовищі та ЗМІ йдуть розмови, що наступного року державне оборонне замовлення може бути зірване через те, що цього року прийняли Закон України "Про оборонні закупівлі", але не готові необхідні підзаконні нормативні акти.
Про те, що робиться для того, аби цього не сталося, ми поговорили із членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігорем Копитіним.
Чи справді існує загроза, що наступного року державне оборонне замовлення (ДОЗ) може бути зірване через те, що має вступити в дію прийнятий Закон України "Про оборонні закупівлі", але відповідні підзаконні нормативні акти не готові. Чи багато таких документів ще потрібно підготувати і чи реально встигнути зробити це протягом місяця, до кінця року?
Така проблема справді існує. При чому те, що вона може виникнути, ми, автори цього законопроєкту, знали. Після першого читання наприкінці минулого року ми сподівалися, що друге читання він пройде швидко. Але, на жаль, розгляд переносився і ми втрачали дорогоцінний час. Зрештою, коли влітку законопроєкт нарешті проголосували і Президент України його підписав, часу на його імплементацію лишалося вже значно менше. Лишалося сподіватися на те, що відомства, від яких залежить швидкість імплементації, будуть діяти якомога швидше. Та й цього не сталося – ми не побачили відповідної віддачі ані від Міністерства оборони України, ані від інших структур.
До того ж, цього року в Україні з’явилося нове Міністерство – з питань стратегічних галузей промисловості України, яке стало центральним органом виконавчої влади, яке відповідає за формування та реалізацію державної військово-промислової політики у сфері державного оборонного замовлення. Воно все ще формується, штат не сформований, що, як я розумію, негативно відбивається на підготовці багатьох документів. При цьому нам відповідають, що ДОЗ ще належить до компетенції Міністерства розвитку економіки… Власне, із цим теж є проблеми – чиновники просто посилаються один на одного і це затягує виконання важливих задач.
Загалом у відомствах потрібно розробити та погодити з іншими держорганами більше 25 постанов. А потім ще прийняти їх на засіданні Уряду. Виходячи з тих даних, які ми маємо від відомств, доводиться сподіватися, що до кінця року встигнуть підготувати та затвердити не більше половини з необхідного.
Чи можливо це прискорити? Можливо, допомогти підготувати відповідні документи, аби їх залишилося лише обробити та підписати?
Члени Комітету з питань нацбезпеки та оборони, наші радники, працюють із міністерствами. Ми самі пропонуємо допомогу, адже розуміємо, що від цього залежить швидкість імплементації. Але не все залежить від нас. Деякі документи практично вже не потребують якогось доопрацювання, лише відповідного узгодження, і тут ми зарадити вже нічим не можемо – тут все у руках відповідних міністрів.
Чому ж ці документи все не підписують?
Не можу сказати це стосовно усіх, хто має підписати нормативні акти, але підозрюю, що хтось може навмисно затягувати цей процес. Ще під час підготовки законопроєкту ми бачили супротив з боку тих, хто зацікавлений у тому, аби все лишалося по-старому. Аби процедури закупівель оборонної продукції за державний кошт не ставали більш прозорими, аби було менше контролю з боку громадськості чи парламенту.
Справа навіть не у тому, що всі противники були задіяні у схемах, які дозволяли отримати “відкат” за отриманий контракт чи просто створили свої фірми, які й вигравали тендери. Для когось нові умови закупівель просто некомфортні - погодьтеся, що мало кому хочеться, аби його додатково контролювали, щось випитували, звіряли ціни з ринковими і ставили “зайві” питання. Але цивільний контроль оборонних закупівель – це стандарти НАТО, це те, чого ми, Україна, маємо досягнути якомога швидше.
Але ж вони самі постраждають, якщо оборонні закупівлі будуть заморожені. Який тоді у цьому сенс?
Наскільки я знаю, дехто сподівається на те, що вдасться залишити старі норми закупівель. Що керівництво держави піде на це заради того, аби збройні сили продовжували отримувати техніку та озброєння. Але, як на мене, на це не можна йти. Потрібно збиратися і створювати нову “дорожню мапу” із чіткими датами прийняття нормативних актів.
Є норми закону, які не настільки критичні, аби не відтермінувати їхній вступ у дію. Так, вони не можуть почати діяти 1 січня, але все одно мають запрацювати у 2021 році, просто пізніше. Знаю, що трудомістким буде створення реєстру виконавців оборонних замовлень (нагадаю, що це більш широкі можливості для приватних компаній, які, маючи перелік замовлень від державних структур, матимуть змогу орієнтуватися, яка продукція є затребуваною і які вимоги до неї), автоматизація процесів.
Але ключові норми повинні почати діяти у відведений термін, тобто, вже з 1 січня 2021 року. Я чітко усвідомлюю, що якщо закон не працюватиме, то це означатиме корупційні ризики, відсутність повноцінної конкуренції і втрати для бюджету. А ще це негативний сигнал для наших західних партнерів, які пильно слідкують за тим, як в Україні відбуваються реформи, у тому числі - й реформи у оборонній сфері.
Гадаєте, що це негативно вплине на прийняття важливих рішень щодо України?
Справа в тому, що складнощі з імплементацією – це лише одне зі свідчень того, що реформи у нашій “оборонці” пригальмовуються. Приміром, один із аспектів реформування системи оборонних закупівель – це запровадження централізованої закупівлі оборонних товарів та послуг. Рік тому, навіть ще до прийняття Закону “Про оборонні закупівлі”, був створений Центр оборонних закупівель, який мав здійснювати закупівлі для декількох державних замовників. Така практика відповідає стандартам НАТО і дозволяє ефективно забезпечувати ЗСУ та інших замовників необхідними виробами. Чому у НАТО діє така система? Бо це підвищення конкуренції на закупівлях та зменшення корупційних ризиків.
Інший приклад – ліквідація Проєктного офісу реформ при МОУ, який займався розробкою важливих проєктів, що дозволяють нам наблизитися до стандартів НАТО (приєднання до Агенції НАТО з підтримки та постачання, створення Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ тощо).
Нині ще й концерн “Укроборонпром” виступив з різкими заявами щодо втручання Мінстратегпрому у господарську діяльність... Хоч має бути чітка координація та розуміння між Міністерством, яке має тільки формувати військово-промислову політику, державними замовниками та виконавцями (як от – Укроборонпром).
Таким чином, проблеми саме із початком дії Закону “Про оборонні закупівлі” стануть чеговим мазком до загальної картини оборонних реформ, і вона виходить не дуже сонячною. Тому усім тим, хто причетний до реформи оборонпрому та Збройних Сил України слід докласти зусиль для того, аби реформи були все ж-таки системними.
Які наступні кроки потрібні на законодавчому рівні, які дозволять продовжити цю реформу?
Зараз на часі реформування держконцерну "Укроборонпром" та державних підприємств ОПК. Вже написаний законопроект №3822 "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". Він передбачає корпоратизацію як самого УОП, так і підприємств, які входять до його складу. Ми заклали дієві механізми для того, аби ці підприємства одержали більше оборотних коштів та змогли інвестувати у модернізацію своїх потужностей. Держпідприємства стануть акціонерними товариствами, пакети акцій яких залишаться повністю у держвласності.
Корпоративне ділове адміністрування означає незалежність членів наглядової ради, внутрішній аудит, управління ризиками, чіткі і зрозумілі процедури контролю, які відповідають міжнародним стандартам. Все це зробить оборонні підприємства привабливими для вітчизняних та іноземних інвесторів. А інвестиції їм дуже потрібні, відверто кажучи – більше сподівань саме на іноземні інвестиції від великих корпорацій, які розуміють наш потенціал і здатні вкластися у модернізацію наших заводів.
Часто говорять про те, що ми конкуренти західним виробникам. Який тоді сенс їм вкладатися у виробництво техніки, яку вони самі виробляють?
Західні виробники бачать в Україні ринок збуту. А виробляємо ми не всі види озброєнь. Ми країна, яка знаходиться у стані війни й потребує постійного оновлення техніки й озброєння. Між тим, зміни законодавства і реформи не лише посилюють конкуренцію серед виробників, але й стимулюють локалізацію виробництва. У згаданому законі "Про оборонні закупівлі" є заборона на купівлю озброєння, аналоги якого виробляють вітчизняні підприємства. І прописано, що у разі закупівлі у іноземної компанії товарів, робіт і послуг оборонного призначення за держкошти на суму понад 5 млн. євро Україна в обов'язковому порядку отримує від бенефіціара відповідну компенсацію, одним з видів якої є локалізація виробництва з питомою вагою не менше 25%.
Зрештою, ми не лише купуємо повністю вироблені за кордоном оборонні товари, але й використовуємо іноземні комплектуючі при виробництві озброєння та техніки. Повністю позбутися залежності від іноземних комплектуючих ми наразі не можемо. Нещодавно ми розглядали законопроєкт № 3558 “Про внесення змін до статті 287 Митного кодексу України (щодо спрощення ввезення складових для продукції оборонного призначення)”. Головним з підготовки і попереднього розгляду проєкту визначено Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.
Ми (члени Комітету нацбезпеки, оборони та розвідки) запропонувати цьому комітету рекомендувати Верховній Раді за результатами розгляду в першому читанні прийняти законопроект за основу. Що важливо: якщо не сплачувати мита на складові (матеріали, агрегати, устаткування тощо), які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту для використання у розробленні та виробництві озброєння та військової техніки для потреб ЗСУ та інших військових формувань, ми зможемо зменшити витрати наших оборонних підприємств на модернізацію виробництва.
Законопроект № 3822 був зареєстрований ще у червні цього року. Коли можна чекати його розгляду?
Важко спрогнозувати. Мінстратегпром має ще внести у нього свої пропозицій. Власне, цього року було зареєстровано ще законопроект № 3395, який передбачає ліквідацію УОП. У вересні очільник цього міністерство Олег Уруський заявив, що ці два законопроекти можна об’єднати. Нам ще є тут за що боротися, аби, знов-таки, досягнути максимально позитивних для ОПК результатів.
| Читати також: | Скільки й якого озброєння закупить Міноборони в 2020 році |
