Процес переозброєння війська тривалий, кропіткий та передбачає кооперацію між міністерствами та відомствами не лише в середині країни, але і за її межами. Цим же шляхом крокує і Україна, яка намагається залучати іноземний досвід та технології, не лише для власного переозброєння, але і для розвитку власного ОПК.
Одним з прикладів такої вдалої кооперації стала співпраця України з Туреччиною. Напевно, усі знають, що турецькі ударні безпілотники вже перебувають на озброєнні українських Повітряних сил. А невдовзі, їх кількість буде збільшена. Однак, Україна співпрацює з Туреччиною не лише у «безпілотній» галузі. За останній рік, між нашими країнами кількість тем для співпраці на стільки збільшилась, що кооперація Києва і Анкари зараз надзвичайно пріоритетна для обох сторін, та носить стратегічний характер.
Законодавчий аспект
Відповідно до затвердженої Президентом України Стратегії національної безпеки України, Турецька Республіка визначена як країна, з якою ми розвиватимемо стратегічне партнерство за для захисту національних інтересів та зміцнення регіональної безпеки.
«Наша взаємодія з турецькими партнерами надзвичайно динамічна. Лише у липні ми обговорювали у Києві робочі моменти з Міністром національної оборони Туреччини Хулусі Акаром – і ось фінішна пряма (Авт. – підписання 16 жовтня ц.р. Рамкової військової угоди між Кабінетом міністрів України та урядом Туреччини). Така взаємодія, повторю, відображає стратегічний характер наших відносин та взаємну налаштованість на забезпечення миру і безпеки у Чорноморсько-азовському регіоні», – зазначав під час історичного візиту до Туреччини міністр оборони Андрій Таран.
Як зазначав тоді глава оборонного відомства, уповноважений на підписання зазначеної угоди, цей документ створив правові засади для розширення та поглиблення існуючого українсько-турецького співробітництва у сфері оборони та започаткування нового співробітництва за більш ніж двадцятьма новими актуальними напрямами.
Всіх їх можна об’єднати в кілька галузей, які і визначені як пріоритетні для міждержавного співробітництва. Однак, що вони передбачають?
Безпілотна перспектива
Основним і головним напрямком співпраці між Україною та Туреччиною стала галузь безпілотних літальних апаратів. І спільне виробництво безпілотників - її логічним продовженням. Ще в серпні минулого року, держкомпанія «Укрспецекспорт», що входить до складу «Укроборонпрому», та турецька компанія «Baykar Defence», яка є одним із провідних виробників безпілотників, створили спільне підприємство у сфері високоточної зброї та аерокосмічних технологій.
Зокрема, спільне підприємство об‘єднало потужності оборонних комплексів обох країн для серійного виробництва нових зразків сучасного озброєння для власних армій. Це дозволило відійти від класичних контрактів з купівлі-продажу озброєнь, до принципово нового рівня співпраці поєднавши перспективні розробки Туреччини та України у цій галузі.
Одним з перших проектів спільного підприємства стала розробка безпілотного літального апарату нового покоління під назвою «Akinci», який в змозі вести детальну розвідку з високих ешелонів польоту, годинами знаходитись у повітрі, розвивати значну крейсерську швидкість та завдавати ударів широким спектром високоточного озброєння. А саме, піднятись в небо такому безпілотники допомагають українські двигуни. Вони забезпечують йому високу вантажопідйомність, здатність нести велику кількість озброєння, навіть у порівнянні зі звичайними літаками штурмової авіації. Успішні випробування вказують на те, що це надзвичайно перспективна розробка із неабиякими можливостями.
Також, у форматі співробітництва із «безпілотної» тематики Туреччиною розглядалась можливість використання авіаційних двигунів українського виробництва (підприємства «Мотор Січ») для встановлення їх на славнозвісні «Bayraktar». Однак, згодом, турецька сторона відмовилась від української пропозиції та віддало перевагу двигунам власного виробництва, компанії «Turkish Aerospace Industries». Хоча, це рішення не вплинуло на процес перемовин між Україною та Туреччиною щодо розгортання спільного виробництва «Bayraktar» вже на базі українських потужностей.
«АНТОНОВ» розправляє крила
Ще одним цікавим та важливим напрямком співпраці між Україною та Туреччиною стала авіаційна промисловість. Зокрема, на передодні підписання Рамкової угоди, між двома країнами вже обговорювалась можливість побудови другого транспортного літака Ан-225 та ймовірне придбання Анкарою партії середньо магістральних Ан-178.
Свого часу, віце-прем'єр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський, під час свого візиту до Туреччини зазначав, що саме турецька сторона на переговорах в Анкарі між президентами двох країн повідомила про інтерес добудови другого екземпляра найбільшого в світі транспортного літака Ан-225 «Мрія». За його словами, турецьку сторону навіть не злякала сума, яку необхідно буде витратити, аби поставити «цього велетня у стрій».
«Під час цього візиту, ми торкнулись з президентом Туреччини питання добудови другої «Мрії»: навіть незважаючи на ту суму, скільки я сказав, це буде коштувати, турецька сторона сказала, що продовжимо обговорювати», – сказав Уруський. Він додав, що також йдеться про можливість закупівлі Анкарою середнього транспортного літака Ан-178, так як у Туреччини є зацікавленість в стратегічних транспортних літаках. Можливе і спільне виробництво Ан-178 на території Туреччини.
Також, як зазначали українські ЗМІ, з посиланням на оборонне відомство, питання про можливу спільну роботу між турецькою аерокосмічною компанією «TUSAŞ» і підприємством «Антонов» вперше було порушено три роки тому. Після візиту президента Реджепа Таїпа Ердогана в Україну, 3 лютого цього року, сторони відновили переговори. Попередньо відомо, що країни не досягли згоди щодо розрахунку витрат на спільне виробництво. Ще одне побоювання Туреччини пов'язане з можливими негативними наслідками від цієї угоди для співпраці Анкари з Москвою в галузі оборонної промисловості. Однак не зважаючи на ці проблемні аспекти – переговори тривають, і їх результат цілком і повністю залежить від здатності обох сторін йти на поступки відстоюючи свої власні інтереси.
«Двигуний» аспект
Ще однією важливою складовою турецько-українського співробітництва є двигунобудування. Завдяки підписання Рамкової військової угоди стало можливим інтенсифікувати діалог між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», що входить до складу державного концерну «Укроборонпром» та турецькою компанією «LODOS Propulsion Enerji Sanayi ve Ticaret A.Ş.».
Зокрема, вже укладено меморандум, що закріпив спільний намір всебічно поглиблювати взаємовигідні відносини між двома підприємствами. Попередньо, українська та турецькі сторони обговорюють можливість виробництва та поставки української продукції, зокрема двигунів різних типів цивільного та військового призначення, до Туреччини, а також потенційних спільних проектів в енергетиці та інфраструктурі.
А можливо, й корвет?
Після підписання, без перебільшення історичної, угоди між Україною та Великобританією Меморандуму про посилення співпраці у військовій і військово-технічній сферах, який передбачає залучення фінансування Британського експортно-кредитного агентства у розмірі 1,25 млрд фунтів стерлінгів для будівництва ракетних катерів для нашої країни – питання військового суднобудування вже асоціюють із цією угодою.
Однак, паралельні перемовини, вже і з «корветового» питання ведуться і з Туреччиною. Зокрема, Київ з Анкарою також обговорюють можливість спільного будівництва корветів. Як стало відомо із повідомлень українських ЗМІ наприкінці жовтня 2020 року, Міністерство оборони України зацікавлене у будівництві турецьких корветів, спочатку на турецьких потужностях, а потім – на українських.
Свого часу, віце віце-прем’єр-міністр - міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський зазначав, що «Перший корвет може бути виготовлений за нашою участю на території Туреччини, а всі наступні вже будуть виготовлятися на українському підприємстві. Це принципова умова». При цьому він пояснив, що детальних перемовин щодо цього проекту з турецькою стороною поки не було, однак підтвердив інформацію щодо певної зацікавленості Міністерства оборони України у турецьких корветах.
Загалом, як би не розвивались відносини між Україною та Туреччиною можна з упевненістю констатувати, що вирішуючи питання переозброєння та переоснащення вітчизняних збройних сил ми «не замикаємось у собі», а намагаємось шукати можливості підсилення власного оборонного потенціалу. У тому числі за рахунок країн-сусідів та партнерів. При цьому, особливе та стратегічне партнерство не зароджується само по собі. Вони, як і будь-який інший проект будується поступово, крок за кроком. Та яким би цей процес тривалим та динамічним він не був, головна його мета – принести реальний результат. Результат, у вигляді безпілотників, корветів, працюючих вузлів та агрегатів, які будуть здатні забезпечувати територіальну цілісність та недоторканість нашої країни. І цей результат на пряму залежить від оборонного відомства країни, в якій ми всі живемо...
| Читати також: | Український процес переозброєння, або які висновки виносить Україна з Азербайджанської перемоги у Нагірному Карабасі |
Ігор Карпов, Київ