Останнім часом у експертному середовищі активно обговорюють те, наскільки успішно просуваються реформи у оборонній сфері.
Для когось приводом став День захисника України, хтось хоче зрозуміти, наскільки ефективною виявилася нова топ-команда Міноборони, адже нового Міністра призначили вже понад 8 місяців тому, є сенс оцінювати кроки. Для когось стимулом говорити про реформи стало питання, наскільки армія реально забезпечена і з чим вона йде у рік новий, адже до кінця року відомства мають виконати державний оборонний бюджет, аби кошти просто “не згоріли”...
Одна з головних позитивних новин цього року – це те, що у червні Північноатлантичний Альянс визнав Україну членом Програми розширених можливостей НАТО, і цей статус має допомогти нам отримати доступ до нових програм налагодження сумісності зі збройними силами країн-членів НАТО. Хоча не впливає на рішення Альянсу щодо членства України в ньому.
Події на сході України ще у 2014 році змусили перейти до активної роботи з партнерами із НАТО, розробки і ухвалення стратегічних документів планування, нового законодавчого поля. Був прийнятий Стратегічний оборонний бюлетень з планами й завданнями. Це спільна робота на різних рівнях, у тому числі, зрозуміло, на рівні Міністерства оборони.
“Наша бойова підготовка в багатьох випадках не гірша, ніж в НАТО. Деякі процеси, знання, досвід не гірші, а в деяких випадках навіть – вищі ніж в арміях, які не мають бойового досвіду. Форма, речове забезпечення, харчування в тих частинах, де пройшла реформа, абсолютно ніяк не відрізняються від стандартів НАТО. Але щодо організації принципів, ми ще на початковій точці, тому що деякі речі ми запроваджуємо тільки зараз”, – зазначав у одному з інтерв’ю на початку року тодішній Міністр оборони Андрій Загороднюк.
“Нам потрібно внести зміни до Закону про національну безпеку і оборону. І це змінить структуру управління та функціонал керівництва Збройних Сил, тобто вона повністю буде уніфікованою за стандартами НАТО. Там найважливішим для нас питанням є розмежування між формуванням і застосуванням. Тобто існує керівництво Збройних Сил, головнокомандувач, усі його служби і далі йдуть два основні напрямки: формування (тут і підготовка, і забезпечення, і формування бригад, і оснащення озброєнням, військовою технікою, інфраструктурою і т.д.) і виконання бойових операцій.
Головна проблема всі ці роки війни полягала в тому, що в нас усе це було разом. Для ефективності це надзвичайно важливе питання. Тому що ті люди, які займаються тільки операціями, мають думати тільки про планування та виконання операцій, і більше ні про що, все інше вони мають отримати: і особовий склад, і озброєння, і інфраструктуру”, – пояснював він.
Новопризначений міністр оборони Андрій Таран повідомив, що Президент України – Верховний Головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський поставив першочергові завдання Міністерству оборони України, і вони “будуть виконані у повному обсязі”: це “подальше реформування ЗСУ, розвиток та посилення їх бойових спроможностей, імплементація стандартів НАТО на шляху подальшої інтеграції України до євроатлантичного простору”, а також забезпечення новітніми зразками озброєння та військової техніки підрозділів українського війська.
Щоправда, якось не в’яжеться обіцянка виконувати завдань з діями міністра. Те, що допомагало армію реформувати, швиденько стали прибирати. Наприклад, Міноборони ліквідувало Центр оборонних закупівель, який існував з грудня 2019 року.
Це нічого, що він мав допомогти реформувати систему оборонних закупівель та привести їх у відповідність до стандартів НАТО. Що його робота означала підвищення конкуренції на закупівлях, зменшення корупційних ризиків при закупівлях Міноборони. Що створення ЦОЗ відповідало нормам прийнятого цього року Закону України “Про оборонні закупівлі”, який передбачав для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення створення централізованої закупівельної організації, яка забезпечує потреби державних замовників.
"Якби централізована закупка товарів та послуг оборонного призначення була запроваджена, ми швидше змогли б впровадити стандарти НАТО, що, у свою чергу дозволяє швидше переоснастити військо", – зауважує голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Ігор Копитін. І нагадує, що західні партнери схвалювали прийняття закону, який містить пункт і про це.
Насправді і обіцянка виконати поставлені задачі доволі розмито виглядає, аби говорити про виконання “у повному обсязі”. Наприклад, щодо забезпечення новітніми зразками озброєння. Зрозуміло, що це питання не одного лишень Міноборони як замовника – тут комплексна робота, і має бути чітка взаємодія із новоствореним Мінстратегпромом та держконцерном “Укроборонпром”, чиї підприємства виконують замовлення.
А її як раз і не спостерігається. Хоча, здавалося б, фінансові можливості для того, аби забезпечити армію новітньою технікою є: цього року на оборонне замовлення були виділені рекордні для України 30 млрд грн – на 37% більше ніж роком раніше. І у 2019 році, вперше за довгий час Верховна Рада прийняла бюджет вчасно. Вже зараз у ЗМІ та експертному середовищі говорять про можливий зрив цього оборонного замовлення. Так, повідомлялося, що на кінець вересня Міноборони НЕ використало понад 20 млрд гривень, призначених на потреби армії, в тому числі на закупівлю озброєння та ремонт техніки.
Повідомлялося також про те, що міністерство виконало взяті фінансові зобов’язанні на 63%, сплативши понад 7 млрд грн. І що основні проплати виконавцям і можуть бути здійснені вже у листопаді.
Тим не менш, в “Укроборонпромі” все одно кажуть, що “хотілося б поліпшити взаємодію з Міноборони та Генштабом ЗСУ у частині подолання бюрократичних перешкод”. “Завершується жовтень, а ми досі не маємо змін до держоборонзамовлення. Це нас надзвичайно турбує, адже тут є проблема й щодо отримання держгарантій. З листопада певна кількість підприємств може опинитися під загрозою виживання”, – заявив нещодавно в.о. гендиректора Укроборонпрому Ігор Фоменко і пожалівся, що проблема із ДОЗом ще не розв’язана.
За його словами, ДОЗ-2020 було ухвалено у квітні цього року, а контракти почали укладати відповідно у травні. Водночас, для “Укроборонпрому” критично важливо мати чіткі уявлення про обсяги замовлень Міноборони та готові до укладення контракти до кінця року.
“Є й інший блок питань – розробки й створення нової військової техніки, відкриття науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Без чітких позицій Генштабу та Міноборони, без наміру замовити таку техніку, без інвестицій військового відомства ми не можемо реалізовувати такі роботи”, – підкреслював Фоменко.
Між тим, оборонні закупки на наступний рік опинилися під загрозою: з січня має набути чинності новий закон “Про оборонні закупівлі”, ухвалений цього року, але імплементація відбувається надто повільно. Різні відомства мають опрацювати нормативні акти, але цей процес явно затягнувся. У тому числі й тому, що у Міністерстві з питань стратегічних галузей відповідного штату ще немає, а в Міністерстві економіки, яке раніше мало відповідних спеціалістів у департаментах, їх вже немає.
"У кінці року всі побачать, що зараз повністю зупинене виконання державного оборонного замовлення на 2021 рік, підготовка повністю зупинена, нормативна база не відпрацьована, штат міністерства взагалі не заповнений, людей немає. Оборонне планування – на нулі. Такого реально не було раніше. Було ручне управління, але щоб був такий бардак (навіть у ручному управлінні) – такого не було", – коментує це журналіст Юрій Бутусов.
Вже сьогодні треба вирішувати цю проблему, представникам відомств координувати свої зусилля та затверджувати ключові документи, необхідні для повноцінної роботи нового закону з наступного року. Інакше знову буде зволікання, будуть втрачені місяці і невчасне виконання поставлених задач.