Турецькі машини працюють з висоти, практично недосяжної для малої зенітної артилерії і ПЗРК, включаючи високоенергетичну «Вербу» та її аналоги...
До вашої уваги переклад статті Кирила Данильченка (ака Ронін) «Bayraktar TB2: опыт трех войн», оригінал якої вийшов на сайті petrimazepa.com .
26 вересня непомітно пройшла річниця завершення підготовки операторів Bayraktar TB2 для ЗС України. Закінчився тримісячний курс у місті Кешан в провінції Едірне – на виробничій базі виробника апаратів, компанії зятя Ердогана Сельджука Байрактара «Байкар Макіна». Оператори планерів, техніки обслуговування наземних станцій і майбутні інструктори, здатні навчати заміну безпосередньо в Україні, вирушили до Києва – 6 ударних безпілотників стали на бойове чергування.
Паралельно йшли переговори про локалізацію планерів і двигунів у Запоріжжі. Пригадується скільки відер лайна було вилито тоді на «зрадливих» Порошенка, Муженка і Полторака. Пригадали їм свою Богом дану «Горлицю» з робочими місцями, і те, що досить великі «птахи» не зможуть оперувати над пострадянським військовим ППО, і коштовно 69 млн доларів, і збивають їх відразу як злетять. Підсумуємо. Я не злопам'ятний – я просто злий і в мене добра пам'ять.
З моменту, як було прийнято рішення закупити «Bayraktar TB2», а це на секундочку листопад-2018, Туреччина довела кількість безпілотників цього типу в частинах армії і жандармерії до 114 штук. БПЛА активно працювали по курдських анклавах у Афріні та Сирійському Курдистані, пізніше взяли участь в операції «Весняний щит» у лютому 2020 року – стримуючи наступ армії Асада, іранських проксі і росіян на великий Ідліб у Сирії.
Вони ж були задіяні в битві за Тріполі в громадянській війні в Лівії, коли війська Хафтара і російська ПВК «Вагнер» стали на лижі до самої Кіренаїки. «Птахи» пішли в Азербайджан і там за досить короткий час підготували до них операторів (цілком ймовірно, що за пультами сидять і турки), прямо зараз машини беруть активну участь в операціях у Нагірному Карабасі. 27 червня 2020 року перші новини про можливу закупівлю «десятків планерів», а в кінці вересня десятки відео уражених цілей. Понад 200 000 льотних годин, сотні виконаних місій – цілком вже можна систематизувати деякі моменти.
Це не панацея і не диво-зброя, але досить впливовий на оперативний рівень конфлікту комплекс – причому в зіткненнях як з бійцями РПК у тапках, так і з «Панцирями» російських проксі або «Осами» \ «Стрілами» армії Вірменії. Операційний радіус у 150 км дозволяє розрахункам перебувати у відносній безпеці, тому що великокаліберну реактивну артилерію або «Іскандери», які регочуть, на станцію управління випускати жирно, а решта просто не долетить. Та й укриту в капонірах і відвалах, замасковану з декількома запасними позиціями станцію ще спробуй вразити на відстані в десятки кілометрів, часто відхилення буде банально більшим за сам кунг.
Це однозначно витратний матеріал – підтверджено мінімум 2 збиті «птахи» на півночі Сирії, 14-16 у битві за Тріполі. Але. У операторів залишається станція, операційна система, канали зв'язку, запас керованих бомб і розрахунок, який вже розуміє, у чому була його помилка. У цілому, продовжує зростати досвід, злагодженість наземної команди і «пілотів», та оперативне мистецтво щодо застосування.
А планер насправді – не найдорожча опція в комплексі. Тим більше що ось так виглядають, наприклад, складальні цехи «байкар Макина» – самі планери випікаються як гарячі пиріжки за допомогою композитів, лазерних різаків і програмованих верстатів. А за планами компанії після інвестицій у 90 млн доларів у нові цехи в Стамбулі має бути +46 «Байрактарів» на рік, а експорт досягне 400 млн мертвих президентів.
Тобто вони можуть втратити в рамках однієї операції і десяток безпілотників. Промисловість відновить їх за квартал. Причому не тільки собі, а й 2-3 ключовим партнерам. А як швидко можна підготувати офіцерів ППО в згорілих в Лівії «Панцирях» або в десятці знищених вірменських «Ос»?
Турецькі машини працюють з висоти, практично недосяжної для малої зенітної артилерії і ПЗРК, включаючи високоенергетичну «Вербу» та її аналоги. Правда, легкий боєприпас з висоти в 6 км, буває, зносить повітряними потоками, та й машині важко тримати прицільну рамку лазерного плями на цілі. Але апарат несе на борту одночасно 4 плануючи бомби з осколково-фугасною боєголовкою або ПТКР UMTAS, можна в разі промаху вдарити ще. Тим більше що з відстані в 8 км боєприпас планує по гірці, тому навіть «Оса» і «Стріла» або не дістають до самого планера, або можуть обстрілювати його лічені секунди.
«Тор» цілком може ефективно працювати, але для цього йому потрібно заїжджати в небезпечну зону під міномети і ствольну, а для військового ППО навіть багатьох західних країн або тієї ж умовної Саудівської Аравії із «Стінгерами» на техніці це буде проблемна або просто неможлива ціль. Тим більше що цілодобове чергування, не підставляючись під час зміни, технічного регламенту або зміни позицій, практично неможливе. Так це не назавжди, через 3-5 років знайдуть протиотруту, але вже літають більш висотні апарати з корисним навантаженням до тонни, а практика завжди позитивно впливає на виробництво. Змагатися з США, Британією і Ізраїлем ударними дронамі – це саме по собі вже рівень для будь-якої країни.
Крім того, здатність перебувати в повітрі до 24 годин відкриває додаткові тактичні можливості. Перебувати на чергуванні під прикриттям гір або пагорбів, у руслі ріки, на низькій висоті над морем, залишаючись невидимими для РЛС. Коригувати артилерію і «реактори» без застосування керованого озброєння, за лічені хвилини швидко зайти в «червону зону» під ППО, після того як ті витратять свій боєкомплект, атакувати з декількох напрямків, провокуючи на пуски на межі бойового радіусу. Принаймні кілька «Панцирів» в Лівії завалили якраз на тралах під час зміни позиції або перезарядки.
#attack & #destroy #Armenian reserve forces destroyed#LongLiveAzerbaijanArmy#KarabakhisAzerbaijan #StopArmenianOccupation
— Azerbaijan MOD (@wwwmodgovaz) September 30, 2020
#StopArmenianAgression pic.twitter.com/447uBaP941
Тактичний рівень конфлікту – не питання. Для того щоб, ще за радянської настановою, вразити з 70% ймовірністю взводний опорний пункт розміром, може, 400 на 400 метрів, треба 600 снарядів. І не просто снарядів, а грошей на стволи, паливо і багато нудних речей. І гарантії, що він абсолютно точно вийде з ладу, немає – доказ тому дві світові війни, місячний ландшафт на Бахмутці і «Алмазі». І можна відправити 5 плануюючих бомб з дрона: 2 на розрахунки кулеметів, 2 на бліндажі та 1 на склад мін до «Василька». Відео вище – підловили вірменську зміну на опорному пункті на розвантаженні. 13 убитих або важкопоранених. Поклади туди пару пристрілювальних, і не факт, що був би хоча б 1.
Оперативно тактичний рівень конфлікту – не питання. «Весняний щит» і зупинка атаки армії Асада на трасу М-5 в Сирії. Перехідний кілька разів з рук в руки Саракіб, близько під сотню танків, БТР і самохідних гармат, знищених, захоплених або сильно пошкоджених у результаті дій дронів. Кілька днів застосування, і ніхто вже нікуди не наступає, 4 «Панцира», що не мають аналогів, підгоріли, а росіяни разом з турками спільно патрулюють трасу М-5. А до цього прийшли з колапсу оборони і заявок, що йтимуть до самого Ідліба.
Ну і стратегічний рівень конфлікту ми бачили в битві за Тріполі. Коли «Байрактари» вибили ППО, почали виносити постачання, що висить на декількох перехрестях у пустелі, на комунікаціях діяти легка піхота, і побігли «музиканти» Вагнера з Хафтаром до самої Кіренаїки. Кидаючи гелікоптери, літаки і танки. Залишилися в пустелі підгорілі «Панцири» (9 комплексів за тиждень) і навіть трофеями поїхали до Анкари. Багато в чому розгром повстанців у битві за 1,7-млн агломерацію, коли вони були в межах міста – результати дій безпілотників по обробці тилу і вирішальної допомоги в захопленні стратегічно важливої бази Аль-Ватія.
Так, це не панацея, так, потрібна радіотехнічна розвідка, РЕБ, підготовлені коригувальники і хороша піхота, щоб в повній мірі реалізовувати перевагу від ударних птахів. Але де тепер поділися всі ті письменники, які сумніваються, чи може «Байрактар» працювати в районі, насиченому ППО, і куди ми викинули гроші? Зараз, коли вони на навчаннях зосередженим ударом виносять на Кінбурнській косі остови БТР та умовні цілі, чомусь смішків критики стало не чути? Що там щодо кондитерів і зради, дерев'яні ви по пояс персонажі? Поки Туреччина зробила революцію у військовій справі, напевно, найгучнішу з часів долини Бекаа і розгрому Іраку, у нас навчилися тільки нити і намагатися обгидити політичних конкурентів.
Збільшення парку дронів – чи імпортом, чи своїм виробництвом, роботи над «винищувачами» БПЛА і «глушилками» повинні бути пріоритетом НДДКР і ДОЗ в Україні. Тому продовжує мотатися сюди міністр оборони Туреччини і наш міністр Таран заявляє, що ми зацікавлені купувати більше Bayraktar TB2. Просто тому, що це область, де ми маємо в своєму розпорядженні зброю, якої немає в агресора, і протягом найближчих 3-4 років у серії вона не з'явиться. І мати можливість не втрачати життя, забираючи їх у супротивника, на сьогодні найцінніше в нашій війні на виснаження. Яка, повірте, ще далеко не закінчена.
Copyright © 2020 PiM, LLC. Передруковується з дозволу ІА «Петр и Мазепа».