У статті пропонується один із шляхів забезпечення ефективного зенітного ракетно-артилерійського прикриття – це його ешелонування, а саме створення та застосування міжвидових мобільних вогневих підрозділів протиповітряної оборони, до складу яких будуть залучені комплекси ЗРВ і військ ППО СВ різної дальності дії.
Основними складностями при організації застосування міжвидових мобільних вогневих підрозділів, які потребують дослідження, є: обґрунтування їх раціонального складу залежно від визначеного завдання; вибір бойового порядку, який забезпечує ефективне застосування створеного підрозділу ППО; порядок організації управління, взаємодії та логістичного забезпечення в міжвидових мобільних вогневих підрозділах ППО.
Вступ
Постановка проблеми. Зенітні ракетні війська (ЗРВ) Повітряних Сил (ПС) і війська протиповітряної оборони (ППО) Сухопутних військ (СВ) Збройних Сил (ЗС) України є основною вогневою силою в системі зенітного ракетно-артилерійського прикриття угруповань військ (ЗРАП). Зі з’єднань, частин і підрозділів ЗРВ ПС і військ ППО СВ створюються угруповання зенітних ракетних військ. Ці угруповання виконують бойові завдання у мирний час, шляхом несення бойового чергування та здійснення зенітного прикриття важливих об'єктів держави, а у воєнний час і прикриття угруповань військ (сил) при підготовці та веденні операцій (бойових дій). Порядок виконання завдань з прикриття об'єктів у складі угруповань військ (сил) залежить від побудови структури системи ЗРАП відповідно складу військ (сил) та їх бойових завдань, озброєння, місцевості тощо.
У сучасних умовах організації протиповітряної оборони об'єктів та угруповань військ особливого значення набуває створення ешелонованої мобільної оборони від ударів з повітря.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати аналізу джерел [1–2; 4; 6–7], в яких розглядається тактика бойового застосування засобів повітряного нападу при нанесенні ударів по угрупованнях військ у ході останніх локальних війн і військових конфліктів, дає підстави зробити висновок про необхідність удосконалення існуючих способів бойових дій ЗРВ і військ ППО СВ при здійсненні сумісного ЗРАП об’єктів та угруповань військ (сил).
Метою статті є обґрунтування доцільності створення міжвидових мобільних вогневих підрозділів протиповітряної оборони для здійснення зенітного ракетно-артилерійського прикриття угруповань військ і визначення особливостей організації їх застосування для прикриття угруповання військ (об’єктів).
Виклад основного матеріалу
Досвід локальних війн і військових конфліктів останнього часу показує, що при веденні бойових дій здебільшого застосовуються ситуативно створені угруповання військ (сил) для вирішення конкретних поставлених завдань. ЗРВ і війська ППО СВ здійснюють ЗРАП угрупованням військ.
Угруповання військ (сил) – зведені у певну систему і розміщені (розгорнуті) відповідним чином в якому-небудь районі об’єднання, з’єднання і частини різних видів ЗС, родів військ (сил), спеціальних військ і тилу, призначених для виконання, або виконуючих завдання в операції (бойових діях). За масштабами угруповання військ можуть бути стратегічними, оперативними, тактичними. Оперативне угруповання може складатися з декількох об’єднань, з’єднань і частин різних видів ЗС, родів військ і спеціальних військ [9].
Угрупованню військ (сил) притаманні такі властивості, як: наявність складових частин у вигляді з’єднань, частин і підрозділів; розгортання складових елементів угруповання на місцевості; наявність замислу застосування; призначення для сумісного виконання завдань в операції (бойових діях) [9].
Одним із основних елементів оперативної побудови угруповання військ є частина (підрозділ) ППО, що здійснює зенітне ракетне або ракетно-артилерійське прикриття з урахуванням виконання визначених завдань.
Зенітне ракетно-артилерійське прикриття воєнних об’єктів – це дії зенітних частин з прикриття важливих об’єктів держави й угруповань військ, у тому числі й їх бойові дії. Воно здійснюється у мирний час як дії чергових сил, а у воєнний час як бойові дії угруповання ЗРВ. ЗРАП має бути круговим і всевисотним, із зосередженням зусиль на найбільш імовірних напрямах дій повітряного противника, а головними вимогами до нього є ефективність і стійкість [3].
На сьогодні в зоні проведення операції Об’єднаних сил (ООС) для організації ЗРАП залучаються: радіотехнічні підрозділи Радіотехнічних військ (РТВ) ПС ЗС України із завданням забезпечення радіолокаційною інформацією про повітряну обстановку пункту управління (ПУ) ППО та авіації; підрозділи ЗРВ із завданням прикриття важливих об’єктів, ПУ, угруповань військ (сил), охорони державного кордону України, демонстрації присутності; підрозділи ППО СВ із завданням прикриття угруповань військ (сил) першої лінії оборони.
Із усіх можливих видів взаємодії [4], на сьогодні в ООС здійснюється переважно інформаційна взаємодія між підрозділами ЗРВ і ППО СВ, що значно знижує якість організованого ЗРАП. У зв’язку з тим, що рішення на знищення повітряної цілі (ПЦ) приймається на пункті управління створеного угруповання, значно збільшується час реакції на дії повітряного противника.
Ефективність і стійкість ЗРАП потрібно забезпечувати за рахунок його ешелонування.
Ешелонування ЗРАП об’єкта (угруповання військ) – це така побудова систем вогню, розвідки та управління бригади (полку), при якій забезпечується неодноразовий вогневий вплив на повітряного противника. Ешелонування системи зенітного ракетного прикриття здійснюється способами ешелонування вогню та ешелонування бойових порядків [3].
Необхідного ешелонування можливо досягти двома способами: перший – створення зенітних ракетних комплексів (ЗРК), спроможних здійснювати стрільбу зенітними керованими ракетами (ЗКР) різної дальності дії; другий – створення та застосування мобільних вогневих підрозділів (МВП) ППО, до складу яких будуть залучені комплекси ЗРВ і військ ППО СВ різної дальності дії.
Враховуючи, що створення ЗРК є довготривалим процесом, який потребує значних фінансових ресурсів, у сучасних умовах для України єдиним реальним шляхом забезпечення ешелонування ЗРАП є удосконалення існуючих способів бойового застосування вогневих підрозділів ЗРВ і військ ППО СВ при здійсненні сумісного ЗРАП угруповань військ (сил) в різних умовах обстановки.
Ешелонування ППО із застосуванням комплексів різної дальності дії можливо розглянути на прикладі операції угруповання ЗС Російської Федерації у Сирійській Арабській республіці [8].
Побудова ЗРАП авіабази Хмеймім здійснена в 4 ешелони російськими й сирійськими засобами:
- дальні підступи до авіабази прикривають російська зенітна ракетна система (ЗРС) С-400 “Триумф” і сирійська С-200ВЭ “Вега” (максимальна дальність дії до 240 км, висота – 40 км);
- на середніх дистанціях – ЗРС С-300Ф “Форт” ракетних крейсерів “Москва” або “Варяг” (по 64 ЗКР з дальністю пуску 75 км, висота – 25 км), що по черзі перебувають у Середземному морі біля сирійського узбережжя, і наземний комплекс “Бук-М2Э” (максимальна дальність дії до 45 км, висота – 25 км), ЗРК ТОР-М2Э (максимальна дальність дії до 15 км, висота – 10 км);
- ЗРК ближньої дії представлені системами “Оса-АКМ” (максимальна дальність дії до 10 км, висота – 5 км) і С-125 “Печора-2М” (максимальна дальність дії до 20 км, висота – 20 км);
- головні об’єкти – безпосередньо аеродром і ЗРС С-400 прикриває ракетно-гарматний комплекс (РГК) “Панцирь-С1” максимальна дальність дії до 20 км, висота – від 15 м до 15 км) [8].
Проведений аналіз застосування засобів повітряного нападу [1; 5–7] свідчить про те, що при проведенні будь-якої повітряної операції, головною метою засобів повітряного нападу (ЗПН) противника буде: ведення повітряної розвідки; подолання (знищення) системи ЗРАП; знищення угруповань військ (сил); знищення або виведення з ладу важливих державних об’єктів.
Імовірно, противник не буде застосовувати штурмову авіацію до повного знищення (подавлення) системи ЗРАП угруповань військ (сил). Тому, цілями для вогневих підрозділів ППО на етапі подолання (знищення) противником системи ЗРАП угруповань військ (сил), імовірно будуть: розвідувальні та ударні безпілотні літальні апарати (БЛА); крилаті ракети, які будуть діяти за раніше визначеними координатами підрозділів ППО.
Враховуючи необхідність відбиття першого удару повітряного противника з мінімальними втратами засобів ППО, вбачається за доцільне створювати та застосовувати міжвидові МВП ППО, які будуть діяти як тактичні групи (ТГр) ППО.
Під ТГр ППО в рамках даної роботи розуміється тимчасове військове формування, створене із зенітних ракетних дивізіонів (батарей, окремих самохідних вогневих установок) ЗРВ і підрозділів військ ППО СВ, яким можуть додаватися підрозділи РТВ і радіоелектронної боротьби (РЕБ), об’єднаних під єдиним командуванням для виконання визначеного тактичного завдання.
На ТГр ППО може бути покладено виконання таких основних завдань [9]: ведення маневреної ППО визначених об’єктів та угруповань військ; імітація бойового застосування зенітних ракетних підрозділів з оманних позицій.
Основними способами взаємодії в ЗРВ є взаємодія: за типами цілей; за часом; за висотами; за рубежами; за напрямами; за смугами; за секторами [3].
Особливостями організації взаємодії в МВП є:
- проведення заходів щодо забезпечення можливості взяття на управління командним пунктом (КП) однієї з частин ЗРВ (військ ППО СВ) дивізіону (батареї) іншої частини, з якою здійснюється взаємодія;
- визначення порядку оперативної підпорядкованості зрдн (озрдн, зрадн) з призначенням старшого серед командирів зрдн (озрдн, зрадн) створеної ТГр, вказуванням порядку організації зв’язку між підрозділами та неавтоматизованого управління;
- необхідність визначення порядку відновлення системи ЗРАП (визначення варіантів маневру для відновлення систем розвідки та вогню);
- визначення способів організації зв’язку між різнотипними підрозділами;
- визначення системи сигналів для зміни способів взаємодії залежно від обстановки, що склалася;
- чітке розмежування дій кожного з підрозділів за кожним із можливих способів взаємодії;
- обмін представниками для роботи на КП зрдн, озрдн і зрадн у процесі бойової роботи з метою покращення розуміння командирами підрозділів можливих дій взаємодіючого підрозділу, озброєного іншим типом ЗРК.
До складу міжвидового мобільного вогневого підрозділу (ММВП) ППО можуть входити 1–2 засоби ППО малої дальності, 1–2 засоби ППО ближньої дії та підрозділи безпосереднього прикриття (рис. 1).
У окремих випадках до складу ММВП ППО може бути включений засіб ППО середньої дальності (рис. 2).
Командиром МВП ППО доцільно призначати командира того підрозділу із її складу, який має більше значення дальньої межі зони пораження цілей.
ММВП ППО має бути готовий до автономних дій на протязі терміну, визначеного старшим начальником, що приймає рішення на застосування підрозділу.
Командиру ММВП ППО має вказуватися:
- склад та ймовірні напрями дії повітряного та наземного противника;
- сили та засоби, які виділено до складу ММВП ППО;
- завдання створеного підрозділу;
- час і ступені готовності, порядок взаємодіїміж підрозділами (засобами ППО), що входять до складу ММВП ППО, з загальновійськовими підрозділами, сусідніми підрозділами ЗРВ і військ ППО СВ, армійською та винищувальною авіацією;
- район бойового призначення з тимчасовими стартовими (вогневими) позиціями (СП (ВП)), місця очікування, обсяг інженерного обладнання та термін його виконання;
- маршрути та порядок переміщення;
- порядок організації і ведення зв’язку/
ММВП ППО виконує свої завдання в районі бойового призначення. Район бойового призначення визначається залежно від вирішуваних завдань, як правило, у проміжках зон пораження сил і засобів ППО поза бойовими порядками підрозділів, що прикриваються. У районі бойового призначення обираються місця очікування, тимчасові СП (ВП), точки виходу на контрольний зв’язок.
Підрозділи ММВП ППО мають виконувати свої завдання, як правило, в режимі повного радіо-мовчання. У визначений час командир групи виходить на контрольний зв’язок з КП старшого начальника встановленим порядком.
Прийом цілевказань і сигналів бойового управління має здійснюватися за допомогою захищеного радіозв’язку та автоматизованих систем управління.
У районі бойового призначення повинно вказуватися 2–3 місця очікування. Поблизу кожного місця очікування обираються 2–3 тимчасові СП (ВП). Відстань між місцем очікування і СП (ВП) та маршрути висування мають забезпечувати прибуття ММВП ППО на СП (ВП) у встановлені строки.
ММВП ППО має займати СП (ВП) за командою з КП старшого начальника.
Зміна місця очікування має здійснюватися за встановленим графіком і негайно у разі його виявлення засобами розвідки противника з негайною доповіддю на КП старшого начальника. Поява над позицією ММВП безпілотного літального апарату противника є підставою для її негайної зміни.
СП (ВП) слід обирати з урахуванням очікуваної траєкторії (напрямку) руху ЗПН противника, обстріл вести з ракурсів, що надають найбільшу імовірність пораження цілі (стрільба з найменшим курсовим параметром). Враховувати дані про швидкість і висоту польоту ймовірної повітряної цілі під час підготовки даних до стрільби.
Завчасний вибір СП (ВП) з урахуванням очікуваної траєкторії польоту цілі збільшує ймовірність її знищення. У разі наявності часу та можливості проводиться рекогносцировка СП (ВП) і маршрутів виходу (відходу) до (від) них.
Побудова бойового порядку ММВП має забезпечувати взаємне прикриття та захист від диверсійно-розвідувальних груп противника.
Заняття СП (ВП), як правило, має здійснюватися з ходу без інженерного обладнання з урахуванням захисних і маскуючих властивостей місцевості. Маршрути висування на СП (ВП) та її залишення не мають повторюватися.
Не більше ніж через 5 хв після включення засобу ППО на випромінювання (або після стрільби зенітної артилерії) підрозділ має залишити СП (ВП) і негайно переміститися на віддалення не менше 800 м у район, який має природні або штучні укриття, які забезпечать захист від засобів пораження та полегшують маскування. Повернення до місця очікування та переміщення до наступної позиції (місця очікування) здійснюється лише за командою з КП старшого начальника.
Всі маневри і переміщення підрозділів (засобів) ММВП ППО виконуються, як правило, у темну пору доби в режимі повного радіомовчання з додержанням заходів світломаскування.
З метою підвищення живучості підрозділів (засобів) ММВП ППО можуть використовуватись хибні випромінювачі, що імітують роботу радіолокаційних станцій або кутові відбивачі.
Негативними чинниками, які будуть впливати на ефективність бойового застосування МВП ППО, є:
- при створенні підрозділу з різними типами ЗРК, постає питання забезпечення централізованого управління. Вирішення цього питання можливе при застосуванні АСУ “Ореанда ЗРВ”, яка:
- забезпечує управління підпорядкованими підрозділами в різних варіантах застосування, які залежать від складу угруповання ЗРВ;
- інформаційне забезпечення про повітряну обстановку здійснює у рамках єдиної системи оповіщення і з використанням своїх засобів розвідки;
- є відкритою системою управління для удосконалення та підключення інших об’єктів управління;.
- матеріально-технічне забезпечення бойових дій змішаного підрозділу.
Вирішення цього питання можливе після створення системи логістичного забезпечення та передачі МВП ППО в оперативне підпорядкування командиру угруповання військ в інтересах, якого діятиме створюваний підрозділ.
Висновки
1. Створення міжвидових мобільних вогневих підрозділів (а не підрозділів ЗРВ з засобами безпосереднього прикриття) може в сучасних умовах забезпечити побудову ешелонованого зенітного ракетно-артилерійського прикриття об’єктів та угруповань військ.
2. У статті визначені особливості організації їх застосування для прикриття угруповання військ та інших об’єктів.
3. Основними складностями при організації застосування міжвидових мобільних вогневих підрозділів, які потребують дослідження, є: обґрунтування раціонального складу ММВП залежно від визначеного завдання; вибір бойового порядку, який забезпечує ефективне застосування створеного підрозділу ППО; порядок організації управління, взаємодії та логістичного забезпечення в ММВП.
Список літератури
1. Бойове застосування високоточних засобів пораження і особливості боротьби з ними / В.І. Ткаченко, Є.І. Ряполов, Є.Б. Смірнов та ін. – Х.: ХНУПС, 2016. – 272 с.
2. Военное искусство в локальных войнах и вооруженных конфликтах: военно-исторический труд. – М.: Воениздат, 2009. – 764 с.
3. Довідник з протиповітряної оборони / А.Я. Торопчин, І.О. Романенко, Ю.Г. Даник, Р.Е. Пащенко та ін. . – К.:МО України, Х: ХВУ, 2003. – 368 с.
4. Дробаха Г.А. Взаємодія тактико-вогневих підрозділів зенітних ракетних військ та протиповітряної оборони сухопутних військ при вирішенні завдань протиповітряної оборони / Г.А. Дробаха, Б.А. Генов, Г.М. Зубрицький // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – 2014. – No 1(14). – С. 90-93.
5. Дробаха Г.А. Розвиток тактики дій засобів повітряного нападу в локальних конфліктах ХХІ століття /Г.А. Дробаха, С.М. Піскунов, І.М. Тіхонов // Системи озброєння і військова техніка. – 2010. – No 1(21). – С. 6-10.
6. Лезік О.В. Аналіз можливих дій тактичної та армійської авіації по підрозділах першого ешелону загальновійсь-кового з’єднання в обороні / О.В. Лезік, В.І. Самоквіт, А.Ф. Шевченко // Системи озброєння і військова техніка. – 2010. – No 2(22). – С. 2-9.
7. Теорія і практика боротьби з малорозмірними низьколітними цілями (оцінка можливостей, тенденції розвиткузасобів протиповітряної оборони): монографія / І.С. Романченко, О.М. Загорка, С.Г. Бутенко, О.В. Дейнега. – Житомир: “Полісся”, 2011. – 344 с.
8. Ярош С.П. Аналіз операції угруповання збройних сил Російської Федерації у Сірійській Арабській республіці /С.П. Ярош // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – 2016. – No 2(23). – С. 13-22.
9. Ярош С.П. Класифікація тактичних груп / С.П. Ярош, С.В. Гузченко // Збірник наукових праць Харківського на-ціонального університету Повітряних Сил. – 2016. – No 3(48). – С. 21-25.
10. Ярош С.П. Обґрунтування раціонального варіанту бойового порядку зенітних ракетних підрозділів при відбиттіудару крилатих ракет / С.П. Ярош // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – 2014. – No 2(15).– С. 79-85.
11. Ярош С.П. Аналіз тактики бойового застосування крилатих ракет при нанесенні ударів по важливим державним об’єктам та угрупованням військ / С.П. Ярош, О.В. Рогуля // Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил. – 2019. – No 3(61). – С. 35-44.
Відомості про авторів:
Ярош Сергій Петрович
доктор військових наук професор начальник кафедри Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (ХНУПС), Харків, Україна
Рябуха Борис Миколайович
старший викладач ХНУПС,
Харків, Україна
Соломонович Руслан Анатолійович
бакалавр, курсант ХНУПС,
Харків, Україна
Використані джерела:
Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, 2020, № 2(39) ISSN: 2223-456X
