У першу неділю листопада професійне свято відзначають фахівці ракетних військ і артилерії. Починаючи з 2014 року цей рід вітчизняного війська зазнав суттєвих змін.
На початку російської збройної агресії його бойовий склад налічував менше 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Причому більшість з них виявилися неспроможними повноцінно виконувати завдання через неукомплектованість особовим складом.
На тепер бойовий склад ракетних військ та артилерії вдалося збільшити понад удвічі. Але важливо, що виросла і якість. Так, нині майже всі батареї, що входять до бойового складу, мають практичний досвід участі в бойових діях.
На сьогодні в арсеналі нові зразки артилерійського озброєння. Зокрема, модернізована РСЗВ «Вільха», РЛС контрбатарейної боротьби «Зоопарк-3», автоматизована система управління артилерійським вогнем «АртОС», комплекс автоматизованого управління артилерійською батареєю та дивізіоном «Оболонь-А», АСУ артилерійським вогнем «СУВА», протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» та «Корсар», які добре зарекомендували себе на сході країни. На завершальній стадії перебуває розробка 155-мм вітчизняної самохідної гаубиці «Богдана».
Ми усвідомлюємо, що запас технічного ресурсу наявного озброєння дозволить його експлуатувати упродовж ще максимум 10-15 років. Зважаємо і на те, що його характеристики поступово втрачають відповідність сучасним вимогам.
Тому, до прикладу, нині на завершальній стадії перебувають дослідноконструкторські роботи з розробки ракетного комплексу крилатих ракет наземного базування, 155-мм самохідної гармати, комплексу автоматизованого управління артилерійською батареєю й дивізіоном. Модернізується і наявне озброєння – БМ-21 «Град», РСЗВ «Вільха», самохідний ПТРК «Штурм-С» та ін.
Тобто упевнено можна говорити, що ракетні війська і артилерія виходять на новий етап розвитку. Він передбачає збільшення вогневого потенціалу, кращу підготовку фахівців. Зокрема створення школи ПТРК, відкриття низки дослідно-конструкторської розробки нових зразків і модернізації наявних. Суттєві зміни, насамперед, відбулися в системі підготовки конкретних спеціалістів, а саме – мінометників та ПТРК. За досвідом країн НАТО, для них створені відповідні школи, що покращило їхні фахові кондиції.
Як приклад, розглянемо розвиток артилерійської розвідки. Ну хто ще кілька років тому міг вести розвідку засобами безпілотних авіакомплексів? А зараз БпАК застосовують як для розвідки, так і для якісного корегування вогню артилерії. Розроблено низку інших засобів артилерійської розвідки вітчизняного виробництва.
Вітчизняний ОПК розробляє радіолокаційні станції, звукометричні комплекси й цілу лінійку оптичних і оптико-електронних засобів. Тож артилерійська розвідка кр.є в ногу з сучасними технологіями. Окремо зупинимося на засобах вогневого ураження. В Державному оборонному замовленні на 2020 рік спланували чимало зробити та вдосконалити. Зокрема ПТРК, самохідні гармати, РСЗВ і багато іншого.
Серед них модернізований зразок самохідної гармати чеського виробництва «Дана М2», яку презентували на виставці «Зброя та безпека-2019». Досить могутній і маневрений зразок озброєння, який планується на заміну морально й технічно застарілим гаубицям: причіпній – Д-20 і самохідній – 2С3.
Не менш важлива автоматизація процесів управління, подальший розвиток і впровадження вже розроблених комплексів автоматизації управління вогнем, створення єдиної АСУ вогнем артилерії, що охоплює всі рівні управління. В межах дослідно-конструкторської роботи «Оболонь-А» розроблено комплекс автоматизованого управління ланки «дивізіон – батарея», який планується до постачання у війська. Уже завершені державні випробування комплексу «Оболонь-А».
Дослідні зразки доопрацьовують, надалі почнеться серійне виробництво та постачання у війська. Цей комплекс базується на принципах системи С2ІSTAR. Технічно-програмні рішення, закладені у ньому, дозволяють розширити спектр завдань і значно зменшити тривалість циклу управління. Відтак – час виконання завдань.
Триває створення АСУ РВіА. Наприклад, «АртОС» запропоновано для модернізації самохідних гаубиць 2С1 «Гвоздика». За позабюджетні кошти розроблено подібну систему «СУВА» – комплекси автоматизації управління, що практично використовують в районі ООС.
В Україні розвивається боєприпасна програма. Робота в цьому напрямку розпочата «Краматорським заводом важкого верстатобудування», який веде дослідно-конструкторську розробку 155-мм самохідної гармати 2С22 «Богдана». Вже завершено виготовлення дослідного зразка. На черзі попередні випробування (стрільби в Міжвидовому центрі підготовки підрозділів РВіА в Дівичках. 2020-го підприємство планує перейти до серійного виробництва і буде готове підписати контракт на поставку установчих зразків з орієнтовною серійністю 6 одиниць на рік. Є надія, що незабаром розпочнемо переозброєння на зразки за стандартами НАТО. Але розробки самохідної гармати недостатньо, слід налагодити й виробництво артилерійських боєприпасів калібру 155 мм. Робота тут триває
Так, тема виробництва артилерійських боєприпасів надзвичайно актуальна. Тому Україна і розвиває власну боєприпасну галузь, компенсуючи втрати, завдані через бойові дії на Донбасі. Зокрема йдеться про підприємство «Точмаш», що спеціалізувалося на виготовленні корпусів різних боєприпасів. Зараз у державі низка підприємств залучені до цього процесу. Такі, як Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», ТОВ «Рубін-2017», «Українська бронетехніка», «ТАСКО» та інші.
Загалом боєприпасна програма, яка нині розвивається, передбачає роботу за напрямками виготовлення корпусів, гільз і розвиток власної хімічної промисловості, яка вироблятиме порох та вибухові речовини.
Серед зразків боєприпасів, представлених на виставці «Зброя та безпека-2019», були 155-мм осколково-фугасний снаряд типу М107 і осколково-фугасний снаряд дальнього радіусу дії з покращеними аеродинамічними властивостями типу HEER. Боєприпаси зазначених типів презентували підприємства «Артем» і «Рубін-2017».
Отже, на нашу думку, в Україні немає жодних проблем у виготовленні артилерійських боєприпасів. Питання тільки щодо ціни цього виробництва.
За нинішніх умов агресії й тимчасової окупації території України наша взаємодія з НАТО підпорядковується потребам максимального зміцнення обороноздатності держави та реформування її Збройних Сил. Бойові дії на сході України чудово показали помилковість припущення про неактуальність артилерії. В умовах слабкості української авіації та насичення окупованих частин Донбасу російськими системами ППО ближнього радіусу дії основний вантаж вогневого ураження ліг на артилерію.
Як наслідок, ЗСУ створила нові окремі артилерійські бригади – 38-му, 40-ву, 44-ту. 27-й окремий артполк розширили до бригади через додавання четвертого дивізіону систем «Ураган». Із 26-ї бригади виокремили самохідні артустановки «Піон», на базі яких створено 43-тю бригаду великої потужності. Тепер кожне оперативне командування Сухопутних військ має свою артибригаду систем калібру 152-мм дальності до 30км.
Тобто упевнено можна говорити, що ракетні війська і артилерія виходять на новий етап розвитку. Він передбачає збільшення вогневого потенціалу, та кращу підготовку фахівців.
Перлиною якісного розвитку ракетно-артилерійських військ України за останні роки стала ракетна програма, запущена в січні 2016 р. Сучасні українські ракетно-артилерійські підрозділи мають зробити значний якісний ривок у трьох ключових напрямках – мобільність, точність і дальність, а також технологічність, це і є запорука нашої перемоги.
Використані джерела:
Матеріали науково-практичної конференції «Зброярня: Історя розвитку озброєння та військової техніки». Львів, 27 лютого 2020 р.
