На створення виробництва боєприпасів на арсеналах Міноборони планується витратити 300 млн грн, за умови належного фінансування запуск виробництва очікується вже цього року.
Про йдеться в затвердженій Міністерством оборони бюджетній програмі розвитку, закупівлі, модернізації та ремонту озброєння, військової техніки, засобів та обладнання на 2020 рік.
Зокрема, для виробництва та збирання боєприпасів, мають бути проведені роботи з будівництва (реконструкції) на одному з військових арсеналів, також буде закуплене та відремонтоване спеціальне арсенальне та технологічне обладнання.
Епопея з будівництвом боєприпасного виробництва триває вже кілька років, зокрема ще в 2017 році амбітні плани анонсував тодішній заступник МЕРТ Юрій Бровченко, зокрема він повідомляв, що на фондах Міноборони планується виробляти патрони від 5,45 мм до 14,5 мм. А у 2019 році вже ексзаступника міністра Юрія Бровченка заарештували за привласнення коштів витрачених на фіктивне придбання ліній виробництва артбоєприпасів.
Примітно, що ще раніше – 1998-2002 рр, з мобілізаційного резерву України була незаконно вилучена технологічна лінія для виробництва патронів, з верстатів та обладнання були зняті розпізнавальні клейма (збиті, зрізані чи спиляні: номера, інформація про виробника, країну походження, рік виготовлення, тощо), зняті з обліку та експортовані до Іраку.
Обладнання використали для оснащення нового цеху на околицях Багдаду. За інформацією оприлюдненою Тимчасово-слідчою комісією Верховної Ради, для монтажу та налагодження виробничої лінії до Іраку протягом декількох років виїжджали біля трьох десятків працівників ДП «Луганський верстатобудівельний завод» (працівників звільняли з роботи (після повернення поновляли); оформляли закордонні паспорти та візи для поїздок до Сирії або Йорданії; після прибуття у пункти призначення організовувалася їх доставка до Іраку, де вони працювали за винагороду у розмірі 1200 доларів США на місяць протягом декількох років).
Про наступний вкрадений патронний завод ми дізналися цього року – коли СБУ повідомило, що відкрита в грудні 2018 року міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим на КНВО і «Форт» МВС України лінія з виробництва пістолетних патронів 9х18 та 9х19-мм Luger виявилася фейком – черговою аферою. Замість сучасного обладнання були закуплені сторічні верстати на 1,7 млн дол, що виявилися металобрухтом, який в результаті не використовувався.
З позитиву можна згадати, що в 2019 році стало відомо про запуск виробництва набоїв 7,62×51 мм НАТО приватною компанією – «Зброяр», які вже пройшли випробування та закуповуються Збройними Силами України для нових вітчизняних гвинтівок, які також надходять на озброєння (торік отримано близько 600 снайперських гвинтівок UAR-10 та UAR-008).
Наприкінці 2019 року також з'явилася інформація щодо планів будівництва чергового патронного заводу (на 300 робочих місць) приватним інвестором на території індустріального парку «Павлоград», що на Січеславщині.
І на останок – вже третій рік «будує» свій патронний завод Міністерство оборони, з якого ми й почали нашу розповідь.
А доти «триває будівництво» армія використовує залишки радянських запасів та закуповує дефіцитну номенклатуру боєприпасів за кордоном.
Примітно, що цьогоріч, при затвердженні ДОЗу, Державну цільову програму створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спеціальної хімії на період до 2021 року, продовжили до 2024 року. Чи означає це, що ми так й не побачимо виробництва стрілецьких боєприпасів ще кілька років? Чи все ж є надія на хоча б на Міністерство оборони?