“Ребрендинг” Українського війська, розпочатий у 2014 р., триває. За цей час чимало військових частин вже отримали нові нарукавні емблеми. А нещодавно своїми “патчами” похвалились і оперативні командування (ОК).
Їх розробляв відділ розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового майна Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення (ГУ РСМЗ) Збройних Сил України.
Малюнки, що з’явилися у всесвітній павутині, викликали неоднозначну реакцію всіх тих, хто цікавиться військовою символікою. Одні беззастережно вітають нові емблеми ОК. На думку інших, вони виглядають доволі суперечливими. Та чи виправдані такі зауваження? Спробуємо проаналізувати ситуацію та з’ясувати плюси та мінуси реформи.
На початку необхідно зазначити, що у провідних країнах світу, на які Україна активно рівняється у військовій символіці, застосовують абсолютно різні підходи до розробки емблем органів військового управління. У першу чергу це пов’язано з функціями, які виконують ці органи. Якщо в одних країнах (Франція, Німеччина) управління військами здійснюється через штаби дивізій, а донедавна – через армійські корпуси, то в США – через командування армій. При цьому армії не “прив’язані” до конкретних територій, а діють як окреме військове угрупування.
Читати також: «Брендування» Українського війська: муніципальна геральдика як акцент на унікальність
Багато країн мають оперативні командування. Однак, здебільшого, на них покладені обов’язки з комплектування війська, функції національної гвардії, організації територіальної оборони тощо. Водночас країни, які потребують значного посилення обороноздатності (передусім країни Скандинавії, а від 2014 р. і Україна) формують територіальні органи військового управління, які б відповідали за певний стратегічний напрямок. Особливо, якщо не доводиться розраховувати на принципи колективної безпеки.
Із подібної логіки виходили радянській військові стратеги, від яких на початку 1990-х рр. Україна отримала у спадок три військові округи: Київський, Одеський та Прикарпатський. У 1998 р. впровадили новий воєнно- адміністративний поділ країни, відповідно до якого утворили три оперативні командування (ОК): Північне (з органами управління у м. Чернігів), Південне (м. Одеса) та Західне (м. Львів).
Перша символіка оперативних командувань цілком відповідала настроям та тенденціям, які панували наприкінці 1990-х рр. Нарукавні емблеми містили написи з назвами командувань, державні символи (малий Державний герб або просто Тризуб) зображення зразків озброєння та військової техніки.
Нарукавні емблеми Північного та Західного ОК прикрашали герби міст, де розташовувалися органи управління, а також областей або історичних земель, які входили до зони їхньої відповідальності. Адже ці регіони мають глибокі та стійкі геральдичні традиції. Натомість на півдні України такі традиції виражені слабше і недостатньо вкорінені у свідомості населення. Через те на нарукавній емблемі Південного оперативного командування замість гербів розмістили фрагмент мапи України.
Після чергової реорганізації, яка розпочалась у 2005 р., основним органом військового управління став армійський корпус. З цього часу роль ОК починає поступово зменшуватись, їх починають переформатовувати в територіальні управління (ТУ). Так, Північне ОК трансформували в ТУ “Північ”. Натомість органи управління Західного та Південного ОК до 2014 р. так і не переформатували. Формально вони виконували роль ТУ, однак офіційно продовжували йменуватись командуваннями. Безпосереднє управління військами перейшло до командувань трьох армійських корпусів зі штабами у Рівному, Житомирі та Дніпропетровську.
Відповідно, нарукавні емблеми ОК також зазнали змін. Так, на нарукавній емблемі Північного ОК було змінено напис, а герби історичних земель замінили гербами відповідних областей. Нарукавна емблема Південного ОК стала більш виразною: зі старої емблеми запозичили круглий щит з наповненням. Офіційно емблеми ТУ “Північ” та Південного ОК не затверджувались.
Необхідно зауважити, що починаючи з 2001 р. на процес розвитку військової символіки починає впливати Відділ військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України. Фахівці Відділу обстоювали відмову від написів та від використання в емблемах частин держаної символіки. Тому офіційною стала лише нарукавна емблема Західного ОК. Відповідний малюнок начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України затвердив 5 лютого 2009 р.
Аналіз нарукавних емблем армійських корпусів (АК), які проіснували до початку збройної агресії РФ проти України, також дозволяє зробити певні висновки. Між іншим, стараннями Відділу військової символіки та геральдики, всі вони були затверджені начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України.
Під час розробки або доопрацювання відповідних малюнків у Відділі намагалися максимально врахувати символіку корпусів, яка існувала від початку становлення ЗС України. Місце дислокації штабів 8-го та 13-го АК відображали герби міст, де вони розміщувались. В усіх нарукавних емблемах було присутнє зображення булави (однієї або двох), що засвідчувало належність до ланки органів військового управління та вказувало на керівну роль.
З початком збройної агресії РФ проти України стало зрозуміло, що наявних сил для організації повноцінної оборони недостатньо. В рамках чергової реформи, що відбувалася у 2013 р., були розформовані 6-й та 13-й армійські корпуси (АК), а також Західне та Південне оперативні командування. Замість них створили ОК “Північ” (штаб – м. Рівне) та “Південь” (м. Дніпропетровськ). Також у складі Сухопутних військ залишився 8-й АК.
Стрімке зростання чисельності військових частин, що почалося у 2014 р., вимагало ефективного оперативного керівництва. Відтак вирішили відродити три колишні оперативні командування та створити четверте – на східному напрямку. У підсумку постали ОК “Захід” (штаб – м. Рівне), ОК “Південь” (м. Одеса), ОК “Північ” (м. Чернігів) та ОК “Схід” (м. Дніпро). В усіх ОК створили власні нарукавні емблеми, спираючись на досвід і традиції попередніх років.
Так, нарукавна емблема ОК “Південь”, за винятком написів, повторювала нарукавну емблему колишнього Південного оперативного командування, що існувало у 1998–2013 рр.
У новоствореному ОК “Захід” злегка модернізували нарукавну емблему 13-го АК. Зокрема, додали назву командування та прибрали палаючу гренаду. Всі інші елементи збереглися.
ОК “Схід” продовжувало використовувати емблему, розроблену в 2013 р. для ОК “Південь” на основі емблеми 6-го АК. Оскільки емблема не містила написів, жодних змін не знадобилося.
Позаяк ОК “Північ” створювалось з нуля, а емблема 13-го АК була використана для ОК “Захід”, у Чернігові опрацювали нову нарукавну емблему. В її основу було покладено щит емблеми колишнього 8-го АК, більшість частин якого увійшли до нового командування. Композиційно вона нагадувала емблему Північного ОК, що існувало у 1998–2005 рр.
Невдовзі стало очевидним, що нарукавні емблеми ОК будуть змінені. Адже вони явно суперечили поглядам співробітників ГУ РСМЗ та “волонтерів”. Наприкінці 2019 – на початку 2020 р. в мережі почали з’являтись малюнки нарукавних емблем нового зразка, а також фото військовослужбовців з такими емблемами. Судячи з дописів, вони вже затверджені вищим військовим керівництвом.
Однак що саме було затверджено?
Якщо не брати до уваги схвальні відгуки про “проривний” вигляд нових нарукавників, розмиті тлумачення їхніх символів, які підходять під будь-який малюнок, та подивитись “тверезим оком”, стає зрозумілим, що вони далекі від ідеалу.
Без сумніву, позитивним моментом є прагнення розробників опрацювати нарукавні емблеми ОК в єдиному стилі та за єдиним замислом. Але якщо в плані стилю це вдалося, то єдиного замислу, на жаль, не простежується.
Спільним елементом усіх емблем є схрещені пернач з мечем. Нижче розташовано фігури гербів. Так, для ОК “Схід” це три зірки з герба м. Дніпро, де перебуває його штаб. Щит емблеми синій, за кольором щита міського герба.
За аналогічним принципом побудували емблему ОК “Південь”: якір з герба м. Одеса, щит червоний. Ніби все логічно. Та варто лише глянути на решту емблем, щоб зрозуміти – логікою тут і не пахне.
Щит нарукавної емблеми ОК “Північ” зелений, у нижній частині – золотий знак засновника Великого князівства Чернігівського Мстислава Володимировича. Однак герб м. Чернігів, де знаходиться штаб – це срібний щит із чорним орлом, який тримає золотий хрест. Натомість характерний Тризуб, відтворений на емблемі, прикрашає герб Чернігівської області. Погодьтеся, це не одне і те ж. Зелений колір щита, очевидно, запозичили з обласного прапора. Натомість зона відповідальності ОК “Північ” аж ніяк не обмежується Чернігівщиною.
Аналогічна ситуація з емблемою ОК “Захід”. Штаб ОК у м. Рівне, герб якого являє собою синій щит, на якому срібна башта, що стоїть на зеленій основі. Натомість щит емблеми ОК червоний, у нижній частині – срібний лапчатий хрест. Такий хрест у червоному полі – це герб Рівненської області, а не Рівного.
Отож, у двох емблемах використано елементи міської геральдики, а в двох – обласної. Хіба такий підхід логічний? Якщо вже автори хотіли піти шляхом використання кольорів та фігур гербів міст, де розміщені органи управління, то цим шляхом потрібно було йти до кінця – в усіх чотирьох емблемах без винятку. І не викручуватись на тих емблемах, де малюнки могли вийти недостатньо“брендові”.
Потребує уточнення нарукавна емблема ОК “Схід”, на якій зірки чомусь обернені донизу. Невже складно було зобразити їх так само, як на гербі Дніпра? Між іншим, на гербі міста вони є другорядними символами. Як зазначено в описі герба, його центральною фігурою є перехрещені срібні шабля та стріла. Навіть якщо автори не хотіли використовувати два схрещення в одній емблемі, достатньо було правильно розташувати зірки.
Слід зауважити, що ці зірки вже стають звичним вирішенням проблеми розробки нарукавних емблем для частин Дніпровського гарнізону. Очевидно, що всі військові частини, які розміщуються у м. Дніпро, “приречені” мати на своїх нарукавниках три перевернуті зірки.
Вельми уживаним сюжетом сучасної української військової символіки стали схрещені пернач і давньоруський меч. Можна зі стовідсотковою упевненістю констатувати, що ця композиція вже починає набридати. Адже вона зустрічається у великій кількості нових емблем. Згадаймо хоча б емблеми Об’єднаних сил, територіальних органів військових сполучень Тилу, Головного управління Військової служби правопорядку. До того ж, меч вістрям донизу в масовій свідомості асоціюється радше із захистом та обороною, а ще з правоохоронцями. Тож у випадку органів військового управління, яким підпорядковано чимало бойових бригад, такий підхід принижує роль військ, що повинні завжди рухатись уперед. Недолугим виглядає і “сплющений” пернач, який при зменшенні у розмірах просто неможливо форматували до нормальних пропорцій.
Безумовно, перед розробниками нової символіки ОК стояло непросте завдання. Адже потрібно було відобразити управлінські функції командувань, їх всеохоплюваність, велику кількість областей, які входять до зони їхньої відповідальності. Особливо проблемним було поєднати в одній емблемі Волинь і Закарпаття, Луганщину та Запоріжжя, Одещину й Вінниччину.
Звісно, можна було використати абстрактні зображення (зубр, сонце, лев, сокіл). Але куди простішою для реалізації виглядала ідея відштовхнутись від місць розташування органів управління. При вирішенні такого smart-завдання це стало оптимальним варіантом. Інше питання – реалізація. З цього етапу і почалися труднощі. Результатом стала поява різнопрофільних емблем із “заїждженими” символами, які, ймовірно, використають ще не один десяток разів.
Якщо абстрагуватись від нинішніх тенденцій у військовій символіці та обмежень, які самі собі створили співробітники ГУ РСМЗ, можна запропонувати свій погляд на вирішення цього завдання. Основна ідея полягає у використанні двох схрещених булав на зеленому щиті замість пернача. Адже булава – це традиційний український символ влади. Натомість пернач часто зустрічається в символіці збройних сил РФ. На сьогодні булави використані лише в одній нарукавній емблемі на всі Збройні Сили – тій, яка прикрашає плече начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України. Також вони присутні на комірі кітеля усіх військовослужбовців від генерал-майора і вище.
З огляду на традиції української військової символіки таке обмежене використання булав абсолютно невиправдане. Зокрема, аналіз нарукавних емблем колишніх ОК і АК засвідчує, що булави десятиліттями позначали вищі органи управління. Для того, щоб підкреслити наступальний характер військ, можна зобразити меч вістрям уверх, подібно до того, як меч вістрям уверх використаний в емблемах Міністерства оборони, Генерального штабу, Сухопутних військ. І цю обставину обов’язково треба враховувати, адже йдеться про офіційні символи, які ніхто не скасовував і навряд чи скасує у майбутньому.
Центральним елементом може стати багатокутник, кількість сторін якого залежить від кількості областей, які входять до складу ОК. Для ОК “Північ”, до якого входить шість областей – шестикутник, для ОК “Захід”, яке охоплює вісім областей – восьмикутник тощо. Принаймні, такий підхід логічний. Колір багатокутників відповідає гербовому щиту міста, де розміщено органи управління. А назви ОК можуть позначати перші літери англійських назв сторін світу. Для ОК “Північ” – “N”, “Південь” – “S”, “Захід” – “W”, “Схід” – “E”. Колір літери відповідає кольору основної фігури міського герба.
Як то кажуть у народі: “Дорога ложка до обіду”. Наведена пропозиція вже не має шансів на розгляд і затвердження. Але принаймні вона показує, як можна комплексно підійти до питання створення символіки. Тим більше, коли необхідно розробити емблеми однакові за змістом для різних регіонів України. Шкода, що проект концепції нової символіки оперативних командувань не був оприлюднений у соціальних мережах і не обговорювався, як це було з іншими емблемами. Можливо, це допомогло б уникнути помилок, які найближчим часом формуватимуть вигляд українських захисників.
Максим ХОРОШУНОВ (Київ)
спеціально для «Ukrainian Military Pages»
Читати також: Тероборонців має бути видно!