Т-64 – головний бойовий танк української армії. Машину почали випускати ще в 1960 роках минулого століття, але це не означає, що ЗСУ використовують старе радянське озброєння...
Журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» вирішили розібратися – як Україна модернізує свої танки, як вони проявили себе у війні на Донбасі та чи можуть бойові машини української армії протистояти російським танкам.
Українська армія вже отримала як мінімум півтори сотні Т-64 зразка 2017 року. А окрім Харкова, модернізацію освоїли і на Львівському бронетанковому заводі. Зараз там знаходяться на різних стадіях роботи п'ятнадцять машин.
У цеху старий танк розбирають буквально на запчастини. Корпус миють хімічним розчином, а деталі відправляють в ремонт.
«Ми тут починаємо монтувати ходову, катки, балансири, торсіони, коробки передач, приводи управління. Коли ми це вже відремонтуємо, після того машина поступає на наступний пост – гідроуправління і електрообладнання», – розповідає начальник виробництва Львівського бронетанкового заводу Василь Михайлович.
Після монтажу кабельних вузлів, повітряних, масляних систем на танк встановлюють двигун. Він хоч і не новий, але з нульовим пробігом.
Башту на танк монтують вже після перевірки всіх вузлів. Потім тестують все в комплексі – від системи управління вогнем до роботи двигуна. В середньому на один танк йде 25 робочих днів.
«У нас орієнтовно п’ять машин в місяць виходить на випуск, що забезпечує нам і заробітну плату, і утримання підприємства в нормальному стані, і навіть невеличкий розвиток», – каже директор Львівського бронетанкового заводу Віктор Андрощук.
Зараз львівський завод здатний на рік випускати 60 оновлених Т-64. Хоча ще три роки тому тут ремонтували тільки Т-72.
«Танкісти знають – Т-64 і Т-72 – це танки різних конструкторських бюро, різного бачення: там механізм заряджання, там автомат заряджання. Там двигун 5ТДФ, там В46, ходові частини зовсім різні. Тобто слюсаря навчити від А до Я, від креслення до збирання машини – потребує певного часу. Працювали технологи, працювали конструктори», – каже Віктор Андрощук.
– Ми стараємося освоїти максимально, щоб виготовити всі комплектуючі у себе, що нам дозволяє наші виробничі потужності, – показує виробництво Василь Михайлович.
«Донбас.Реалії» застали на заводі 5 готових Т-64. У кожного танка – прилади нічного бачення, тепловізор інтегрований в прицільний комплекс навідника, сучасні системи навігації та зв’язку.
Генерал Юрій Мельник розповідає: фактично це вже машини зразка не 2017-го, а 2019 року. Не змінюється головне – конструкція машини. Це помітно на прикладі нового динамічного захисту.
«Вона, як бачите, вставляється в ті самі контейнери, що на башті машини, що на корпусі машини, в існуючі анкерні борти, в існуючі штатні місця. У процесі покращення характеристик ми виходили на рішення без зміни конструкції машини, тобто якщо іде танковий нічний приціл, то він вставляється в ту саму шахту, в тих самих параметрах. Та всередині начинка зовсім інша», – каже Юрій Мельник.
Оновлені український Т-64 і російський Т-72 – десь на одному рівні, вважають у Збройних Силах України. Але в майбутньому в українській армії все ж розраховують на танк «Оплот». Це більш сучасна машина Харківського заводу, але і коштує вона значно дорожче. Є ще проблема з російськими комплектуючими.
«Розглядається питання «Оплоту» як основної бойової машини наших танкістів, тому це зовсім інша машина, це добра машина. Я думаю, що врешті-решт все-таки закриють програму імпортозамінника і будемо замовляти ці машини. Масштабне переозброєння буде дуже обтяжливим для бюджету держави, але основні підрозділи, які можуть у будь-який час бути використані, повинні переозброюватися на «Оплот», – каже Юрій Мельник.