Статути внутрішньої служби ЗС України, гарнізонної та вартової служби мають бути скасовані разом зі Стройовим статутом, а питання, що ними визначаються (наприклад відстань ліжка від стіни, порядок вмивання чи стройовий крок) повинні регулюватися підзаконними актами.
Про це йдеться у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради до законопроєкту №2466 щодо втрати чинності закону України «Про Стройовий статут ЗСУ».
Зокрема, у висновку зазначається, що Стройовий статут, фактично є збіркою суто інструктивних положень і висловлюється сумнів доцільності регулювання саме законом таких питань, як висота виносу ноги від землі під час руху стройовим кроком, порядок виконання стройових рухів, опис, розміри і порядок виготовлення «черезплічника для носіння Бойового Прапора прапороносцем»... та цілий ряд інших дрібних питань, які, на погляд управління, нівелюють статус закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Аналогічні зауваження стосуються й інших статутів, що також затверджені законами, зокрема, Статуту внутрішньої служби та Статуту гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України.
На погляд Головного науково-експертного управління, такі питання, як відстань від топкового отвору до протилежної стіни, відстань ліжка від стіни, порядок прибирання приміщень, обладнання туалетів, розрахунок осіб на один пісуар, порядок вечірньої прогулянки, порядок ранкового і вечірнього вмивання з чищенням зубів, миття рук перед прийманням їжі, правила носіння зачіски, а також вусів і бороди (див. статті 33, 34, 136, 170, 207, 242 Статуту ВС ЗСУ), або порядок дезінфекції вартового приміщення (ст. 175 Статуту ГіВС ЗСУ) також цілком можна і доцільно було б врегулювати підзаконними нормативно-правовими актами.
Однак, вказаний підхід не може бути застосований щодо Дисциплінарного статуту, оскільки відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Водночас просте одномоментне скасування статутів як законів і заміна їх підзаконними актами можуть призвести до виникнення певних правових і управлінських проблем.
Наприклад дія Стройового статуту поширюється не лише на Збройні Сили України, а й на Державну прикордонну службу, Службу безпеки України, Національну гвардію, інші військові формування, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації та на службу цивільного захисту.
Отже, покладення на Міністерство оборони обов’язку щодо визначення питань, які наразі врегульовуються у Стройовому статуті, для інших державних органів та військових формувань є юридично некоректним, оскільки це виходить за межі повноважень Міноборони.
У той же час врегулювання стройових прийомів і рухів кожним із відомств окремо призведе до збільшення кількості нормативно-правових актів і повторного регулювання ними тих питань, які сьогодні уже врегульовані Стройовим статутом. Відтак сама ідея заміни одного чинного законодавчого акту багатьма підзаконними актами з майже аналогічним змістом виглядає нераціональною з управлінської точки зору.
З огляду на це Стройовий статут, так само як і інші статути ЗСУ (крім Дисциплінарного), має затверджуватись органом державної влади, акти якого будуть обов’язковим для виконання всіма військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також ДССТ, ДССЗЗІ та службою цивільного захисту. З урахуванням цих міркувань затверджувати відповідні статути має Кабінет Міністрів України.
