Спеціальні транспортні засоби для рейдових груп відомі ще з часів північноафриканської кампанії Другої світової війни. Такі автомобілі відрізняються високою прохідністю, великим радіусом дії і спрощеним кузовом, пристосованим під монтаж озброєння. Одним з найсучасніших втілень ідеї рейдового автомобіля є британський «Шакал» (Jackal).
Одним з провідних виробників спеціальних легких транспортних засобів військового призначення є фірма Supacat Ltd (з вересня 2015 року вона іменується SG Group, але автомобілі продовжують нести торгову марку Supacat).
Першою її успішної конструкцією став створений в 1982 році автомобіль ATMP (All Terrain Mobility Platform – «всюдихідна мобільна платформа») – тривісний транспортний засіб-амфібія, призначений для транспортування до 10 осіб або 1600 кг вантажу. АТМР, оснащений 90-сильним дизелем «Фольксваген», не вражає своїми динамічними характеристиками – максимальна швидкість усього 70 км/год.
Зовні він дуже далекий від звичного для нас вигляду автомобіля і являє собою відкриту платформу на шести колесах невеликого діаметра; водій керує машиною за допомогою мотоциклетного керма. Завдяки широкопрофільним колесам низького тиску він має якості снігоболотохода. АМТР знайшов застосування не тільки у збройних силах деяких країн, а й у цивільному секторі: геологорозвідці, нафторозвідці і обслуговуванні нафтогазопроводів, прокладанні оптичних кабелів, оборонному комплексі, лісовому та сільському господарстві.
Високомобільні транспортери
У 1999 році фірма Supacat представила своє нове сімейство НМТ (High Mobility Transporter – «високомобільний транспортер»). На відміну від АТМР, машини нового сімейства набагато більш схожі на звичайні автомобілі, хоча їх суто утилітарний вигляд видає військове призначення. Найлегшим представником сімейства є двовісний НМТ 400 – в 2003-2004 роках 72 таких автомобіля придбало військове відомство Великобританії. Вони були прийняті на озброєння під позначенням Menacity і замінили в частинах спеціального призначення машини «Ленд-Ровер 110».
Саме успішне застосування Menacity в Афганістані спонукало британських військових вибрати НМТ 400 в якості прототипу «Шакала». Від майже незахищеного Menacity він відрізняється трирівневою системою захисту екіпажу. Остання включає в себе амортизовані вибухозахищені сидіння, протимінну підлогу (її профіль дозволяє розсіювати ударну хвилю при підриві на міні) і навісні панелі бронювання, що захищають машину спереду, ззаду та з боків. При цьому автомобіль має відкритий верх, що забезпечує екіпажу гарний огляд і можливість швидкого спішування. Невеликі розміри і маса «Шакала» дозволяють перевозити його вертольотами (перш за все, «Чинуком» – основним британським військово-транспортним вертольотом).
Творці «Шакала» зуміли максимально врахувати дві важкосумісні вимоги, забезпечивши, з одного боку, високу захищеність, а з іншого – добру рухливість. Все це доповнюється вогневою потужністю. «Шакали» можуть нести не тільки 7,62-мм кулемети, а й більш важку зброю – 12,7-мм кулемети і 40-мм гранатомети.
Розвитком «Шакала» стала модель «Шакал 2» з більш потужною силовою установкою і екіпажем з чотирьох осіб замість трьох. Цей варіант від початку пристосований для навішування бронювання, причому як стандартного, так і посиленого комплекту.
Тривісна модель НМТ 600 (у британській армії отримала назву «Койот») є збільшеним варіантом НМТ 400 і може застосовуватися як шасі для монтажу різної електроніки і систем озброєння. Якщо бойова маса «Шакала» становить 7,6 т, то для «Койота» вона може досягати 10,5 т.
Ще один представник сімейства – НМТ «Екстенд» – відрізняється унікальною «конвертованою» конструкцією, яка дозволяє легко перетворити машину з тривісної у двовісну і назад. Завдяки такій гнучкості «Екстенд» вельми популярна в силах спецназу багатьох країн.
Особливості конструкції
«Шакал» являє собою двовісний повнопривідний автомобіль високої прохідності, що повністю відкритий згори, позбавлений дверей та має декілька дуг безпеки. Це дозволяє екіпажу при необхідності швидко залишати свої місця і забезпечує гарний огляд. V-образна форма днища знижує вплив ударної хвилі при підриві на мінах і саморобних вибухових пристроях.
Екіпаж машини включає трьох осіб: водій за британською традицією розміщується праворуч, ліворуч від нього місце командира з 7,62-мм кулеметом, а за ними розміщується стрілок. Він обслуговує турель з 12,7-мм кулеметом (замість нього може встановлюватися малокаліберна автоматична гармата або 40-мм автоматичний гранатомет).
На моделі «Шакал 2» турель трохи зміщена уперед в порівнянні з базовим варіантом. У передній і задній частинах автомобіля передбачена установка димових гранатометів. За бажанням замовника «Шакал» замість звичайної турелі може бути обладнана дистанційно керованою стрілецькою установкою (це, природно, істотно збільшує вартість машини).
«Шакал» оснащений дизельним двигуном «Камминз» ISBe робочим об'ємом 5,9 л і потужністю 185 к.с. (На варіанті «Шакал 2» застосований двигун об'ємом 6,7 л), а також трансмісією «Аллісон». Підвіска незалежна на подвійних поперечних важелях, з пневматичними ресорами і амортизаторами із змінною висотою посадки.
Служба
Поряд з традиційним експлуатантом – Спеціальною авіадесантною службою (SAS) – автомобілі «Шакал» і «Шакал 2» надійшли на озброєння трьох легких розвідувальних полків. Крім того, вони використовуються полком Королівських ВПС – частиною, що відповідає за наземну оборону авіабаз, а також Королівської морської піхоти. Все це зумовило чималий обсяг виробництва «Шакалів», що обчислюється сотнями одиниць (для більшості автомобілів подібного призначення він становить лише десятки екземплярів).
Поставки першої партії «Шакалів» (100 одиниць) почалися у 2007 році. Практично відразу ж нові машини були відправлені до Афганістану, де поступово витіснили рейдові автомобілі на базі «Ленд-Ровера». «Шакали» застосовувалися для розвідки, патрулювання, супроводу колон, а при необхідності і для вогневої підтримки піхоти. У всіх цих якостях вони відмінно себе зарекомендували, що дало підстави військовим замовити нові партії «Шакалів». До теперішнього часу британське Міноборони купило більше 460 машин сімейства «Шакал» (202 «Шакал», 120 «Шакал 2» і 140 «Шакал 2А»), з них у строю залишаються 439 одиниць. Тривісних «Койотів» купили значно менше – 71 екземпляр.
Високі експлуатаційні характеристики машин сімейства НМТ зумовили помітний попит на них. Зважаючи на специфіку застосування машин, партії, що закуповуються зазвичай невеликі і становлять максимум кілька десятків одиниць. Першими на них звернули увагу представники Командування спецоперацій США – в 2004-2005 роках вони придбали 47 машин НМТ 400 для загону спецпризначення «Дельта». У США вони отримали назву «Мародер».
У 2006 році 15 машин «Екстенд» Мк1 придбала Данія, де вони надійшли на озброєння Єгерського корпусу – армійського формування спеціального призначення. Наступного року 31 таку ж машину придбала для свого спецназу Австралія (австралійський варіант отримав назву «Нарі»). У 2014 році ця ж країна замовила 89 машин «Екстенд» Мк2. У 2014 і 2016 роках автомобілі «Екстенд» Мк2 для спецназу замовили Норвегія і Нова Зеландія (в обох випадках про кількість замовлених машин не повідомлялося).
Тактико-технічні характеристики автомобіля «Шакал»
Маса, т:• пустої машини – 5,5
• споряджена – 2,1Розмір, мм:• довжина – 5390
• висота (без зброї) – 1970
• ширина – 2000Кліренс, мм – 380Запас ходу, км – 800Максимальна швидкість, км/год:• по шосе – 145
• по пересіченій місцевості – 70-80Долаємі перешкоди:• глибина броду, м – 1
• ширина рва, м – 0,5
• висота стінкаи, м – 0,5
• під'єм, град – 60
Використані джерела:
warspot.ru