Компонування башт бойових машин піхоти (БМП) та їх гарматне озброєння, про які розповідали попередні статті циклу, – це лише частина параметрів, що впливають на бойові можливості бронетехніки. Третім важливим елементом є система управління озброєнням (СУО).
Системи управління озброєнням на бойових машинах піхоти з'явилися відносно недавно – у 90-і роки минулого століття. До того часу типова БМП мала лише кілька простих прицілів, які у кращому випадку давали можливість вручну вводити деякі параметри (температуру повітря, швидкість вітру та інше). Зростання вимог до ефективності озброєння БМП, що перетворилися в основний бойовий засіб механізованих взводів, зажадало введення СУО, що за своєю складністю наближаються до танкових. Порівнюючи бойові можливості сучасних БМП, потрібно обов'язково брати до уваги можливості їх СУО.
Наочним прикладом може служити порівняння БМП-3 і М2А3 «Бредлі». На перший погляд БМП-3, яка озброєна 100-мм нізкоімпульсною гарматою і спареною з нею 30-мм автоматичною гарматою, має абсолютну перевагу над американським візаві, озброєним лише 25-мм гарматою і спареної пусковою установкою ПТКР «Тоу».
Однак СУО IBAS, що встановлена на М2А3, дає американській БМП можливості по веденню вогню у русі, аналогічні танку М1А2. Разом з доопрацьованою підвіскою, яка сприяє підвищенню точності вогню, це зрівнює шанси конкурентів. До того ж М2А3 добре захищена від бронебійних снарядів 30-мм гармат (небезпека для неї складають лише нові підкаліберні оперені снаряди). При цьому броня БМП-3 пробивається снарядами 25-мм гармати «Бушмастер» на типових для Європейського ТВД дистанціях ведення бою (близько 1 км).
Проаналізувати системи управління озброєнням всіх сучасних БМП у цьому матеріалі нам не вдасться, тому зупинимося на деяких найбільш показових прикладах.
БМП-2
Ця бойова машина піхоти вже далеко не нова, проте продовжує експлуатуватися і воювати в багатьох країнах. На момент прийняття на озброєння (1981 рік) БМП-2, ймовірно, була кращою у своєму класі.
Встановлена на ній 30-мм гармата 2А42 має солідний боєкомплект готовий до стрільби (500 снарядів, в тому числі 160 бронебійно-трасуючих і 340 осколково-фугасно-запалювальних). Електрогідравлічний стабілізатор забезпечує середню помилку стабілізації гармати 1 мрад на дистанції 1 км (при швидкості руху БМП до 25-35 км/год). Хоча цей показник був приблизно у 2,5 рази гірше, ніж у танків 80-х років, для БМП тих часів він став унікальним.
З вдалим озброєнням БМП-2 контрастує відсутність СУО як такої. Командир машини має комбінований (денний і нічний) прилад спостереження ТКН-3Б з інфрачервоним прожектором ОУ-ЗГА2, два перископічні прилади спостереження ТНПО-170А та один ТНПТ-1, а також зенітний приціл 1ПЗ-3. Навідник користується прицілом БПК-1-42, а також трьома приладами ТНПО-170А та одним ТНПТ-1.
З сучасної точки зору прилад ТКН-3Б дуже примітивний. Його нічний канал забезпечує у пасивному режимі дальність дії не більше 400 м, включення ж інфрачервоного прожектора відразу демаскує машину. А постійне 5-кратне збільшення при полі зору 10° (у нічному режимі – відповідно, 3-кратне і 8°) не було чимось видатним навіть в 80-і роки.
Комбінований (денний/нічний) приціл навідника БПК-1-42 був архаїчним: він відповідав рівню розвитку оптоелектроніки 60х років. Єдиною його позитивною якістю була стабілізація у двох осях. У 1986 році на зміну йому прийшов удосконалений приціл БПК-2-42.
Ще одним недоліком прицільно-оглядового обладнання БМП-2 є недостатнє поле зору перископічних приладів спостереження командира і навідника. У сумі воно складає всього 120°, що робить екіпаж практично сліпим.
При цьому командири БМП «Мардер» і М2 мають у своєму розпорядженні набір перископів встановлених по колу люка, що забезпечують круговий огляд. З іншого боку, на БМП країн НАТО у 80-і роки були відсутні навіть примітивні системи «мисливець-вбивця», подібні застосованої на БМП-2.
У той час як «Мардер» та «Бредлі» безперервно вдосконалювалися, пройшовши до початку XXI століття кілька етапів модернізації, БМП-2 залишалася в своєму базовому виконанні, – в СРСР, а потім і в Росії основний упор зробили на нову БМП-3. Лише коли стало ясно, що БМП-3 не зможе повністю замінити свою попередницю, а перспективна БМП «Курганец-25» ще не скоро потрапить в війська, була ініційована програма модернізації БМП-2.
Основний її елемент – установка бойового модуля «Бережок». По суті, він являє собою глибоко модернізовану башту БМП-2. Основне озброєння – 30-мм гармата зі спареним 7,62-мм кулеметом – залишилося незмінним. Зовні задньої частині башти встановлений 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17 (це рішення не є беззаперечним і піддається критиці як у Росії, так і за кордоном). З боків башти встановлені два двозарядні блоки ПТУР «Корнет».
Модуль «Бережок» оснащений новим електромеханічним стабілізатором, який забезпечує більшу точність стабілізації і більш високу швидкість горизонтального наведення. СУО «Бережка» вельми просунута: за своїми можливостями вона навіть перевершує СУО модернізованих танків, включаючи Т-72Б3М. Дані від метеодатчиків та інших джерел вводяться у балістичний комп'ютер автоматично.
Командир отримав стабілізований панорамний приціл з тепловізором, лазерним далекоміром і пристроєм автоматичного супроводу цілі (автотрекером). Зображення з прицілу відображається на моніторі. Приціл навідника зі змінним полем зору (від 4° до 20°) також стабілізовано, забезпечено тепловізором і лазерним далекоміром. Обидва приціли укомплектовані телевізійними камерами, які представляють собою російські копії французьких пристроїв серії «Катрин». В результаті БМП-2М з модулем «Бережок» за своїми вогневими можливостями відповідає БМП М2А3 з СУО IBAS. При цьому модернізація не торкнулася бронезащити БМП-2, яка за сучасними стандартами виключно слабка.
Першим покупцем модулів «Бережок» став Алжир: у 2005 році він замовив 340 таких виробів. У даний час реалізується програма модернізації до рівня БМП-2М 327 російських БМП-2.
CV90
Шведська БМП CV9040 (армійське позначення – Strf 9040) – гарний приклад поетапного вдосконалення СУО, що призвів до значного поліпшення її можливостей. Спочатку сухопутні війська Швеції розраховували отримати порівняно просту бойову машину, позбавлену складних технічних рішень і, відповідно, недорогу.
У результаті Strf 9040 отримала 40-мм гармату «Бофорс» з відмінною балістикою, але громіздкою і малопродуктивною системою заряджання. До того ж гармата не мала стабілізатора. Склад і можливості СУО цієї БМП були дуже скромними. Командир для спостереження користувався шістьма перископами, встановленими по колу командирської башточки. Три аналогічних прилади спостереження навідника забезпечували поле зору 180° вправо від поздовжньої осі башти. Балістичний обчислювач MYBOF в автоматичному режимі отримує дані про силу вітру, температуру навколишнього повітря і боєприпасів, параметри руху БМП. Комбінований приціл UTAAS має нічний канал на електронно-оптичному перетворювачі і вбудований лазерний далекомір.
До моменту прийняття БМП Strf 9040 на озброєння (1991 рік) можливості її СУО, м'яко кажучи, не вражали. Відсутність стабілізації гармати, відсутність тепловізора, неможливість реалізації принципу «мисливець-вбивця» – все це сильно обмежувало бойові можливості машини.
З іншого боку, у балістичному обчислювачі MYBOF і прицілі UTAAS були закладені можливості для модернізації. Їх реалізація почалася в 1997 році, коли на БМП Strf 9040А з'явилися двоплощинний стабілізатор озброєння, тепловізійна камера (інтегрована з прицілом UTAAS) і вдосконалений балістичний обчислювач.
Варіант Strf 9040В, що з'явився у новому тисячолітті, отримав новий стабілізатор озброєння і більш потужні приводи наведення по горизонталі (необхідність їх установки обумовлювалася збільшеною масою башти). Крім того, машина була підготовлена для монтажу командирського панорамного приладу LEMUR, але від установки останнього довелося відмовитися через фінансові обмеження. Новий етап модернізації, який призвів до появи варіанта Strf 9040С, не торкнувся елементів СУО.
Експортні варіанти CV 90 відрізняються дещо іншим складом СУО, обумовленим вимогами конкретного замовника. Норвезькі БМП CV9030N (1994 рік) отримали стабілізовану 30-мм гармату «Бушмастер». У приціл UTAAS вбудована тепловизионная камера (хоча і з досить скромними параметрами). Командир отримав власний прицільно-спостережний прилад (непанорамний) «СФІМ/Сопелем» зі змінним збільшенням (1х та 16х). Нічний канал у цьому прицілі відсутній, але є окулярний відвід від тепловізора прицілу UTAAS.
Подібний склад СУО отримали і швейцарські БМП CV9030CH (замовлені в 1999 році). Найбільш «просунуту» СУО отримали голландські БМП CV9035NL (замовлені в 2004 році). У приціл UTAAS інтегрований тепловізор «Катрин ХР». Командир отримав прицільно-спостережний прилад (непанорамний) «Талес» MT-DNGS з власним тепловізором і (опціонально) лазерним далекоміром. Поле зору MT-DNGS становить 30° (при збільшенні 6х воно зменшується до 6°). Крім того, СУО БМП CV9035NL забезпечує можливість застосування снарядів з програмованими детонаторами.
На прикладі БМП сімейства CV90 ми наочно бачимо переваги відкритої архітектури СУО, два ключові елементи якої (приціл UTAAS і балістичний обчислювач MYBOF) мають значні можливості для модернізації. Завдяки цьому у новітніх варіантах (CV9035NL і в меншій мірі – Strf 9040В / С) ці БМП відповідають сучасним вимогам, перевершуючи не тільки БМП-2, а й деякі більш нові бойові машини (наприклад, австрійський «Улан»).
«Пума»
Німецька БМП «Пума» – приклад безкомпромісного підходу до забезпечення якомога більшої вогневої потужності. В її конструкції авангардистські технічні рішення поєднуються з німецьким прагматизмом. Гідропневматична підвіска фірми «Хорстман» перетворює БМП у дуже стійку платформу для ведення вогню.
При виборі головного озброєння німецькі фахівці не піддалися «моді» на системи із зовнішнім приводом, віддавши перевагу 30-мм гарматі МК 30-2, автоматика якої працює за принципом відводу частини порохових газів. Така гармата важить на 40% більше, ніж «Бушмастер» того ж калібру, але має менший імпульс віддачі, що позитивно позначається на точності стрільби. Додаткову жорсткість стволу гармати надає зовнішній каркас: це нівелює вплив нагріву ствола на точність вогню. Гармата забезпечена двоплощинним стабілізатором. Передбачена можливість застосування снарядів з програмованими детонаторами.
Система управління озброєнням БМП «Пума» за деякими параметрами перевершує СУО сучасних танків, включаючи і «Леопард-2А7». Вона дозволяє реалізувати принцип «мисливець-вбивця плюс» (hunter-killer plus), який передбачає повну взаємозамінність функцій командира і навідника і відповідне дублювання прицільно-оглядового обладнання. Навідник має стабілізований приціл EOTS, що включає кольорову телекамеру, тепловізор «Аттика» і лазерний далекомір.
«Аттика», що відноситься до 3-го покоління тепловізорів, забезпечений додатковим оптичним скануючим пристроєм, якій збільшує роздільну здатність до 768×576 пікселів – виключно високого показника для тепловізорів СУО бойових машин. Зображення з прицілу передається на монітор навідника або командира (або їх обох одночасно).
СУО «Пуми» включає повністю цифровий балістичний обчислювач, проте у ній не передбачено режим автосупроводження. На думку німецьких фахівців, режим, що являє супровід позначки цілі від тепловізора або її контурів у денному каналі, в європейських умовах ненадійний через наявність на полі бою штучних і природних перешкод (будівель, споруд, складок місцевості тощо). Однак у подальшому «Пума», можливо, отримає можливість автосупроводу – але не наземних цілей, а повітряних (мікро- і міні-БпЛА).
Високі характеристики СУО БМП «Пума» підтвердилися під час конкурсу у Чехії в 2017 році, де брали участь п'ять БМП: ASCOD 2, два варіанти CV9030, «Лінкс» і «Пума». Всі озброєні 30-мм гарматами і обладнані СУО з теоретично близькими можливостями.
Під час практичних стрільб з місця та під час руху з дистанцій 1200 і 1800 м, які відбувалися в умовах сильного вітру, «Пума» вщент розбила конкурентів: у цілі влучило 37 з 40 снарядів (стрільба велася п'ятиснарядними чергами). Найближчий конкурент зміг «укласти» у мішені вдвічі менше снарядів.
Вельми «просунута» і ефективна «танкова» СУО, застосована на БМП «Пума», призвела до значного зростання її ціни, частка СУО в якій досягає 40%. Зворотньою її стороною стали підвищені вимоги до захищеності. БМП з танкової СУО коштує, як танк, тому і рівень захисту повинен бути високим – принаймні такий, що зводить до мінімуму ймовірність ураження БМП вогнем аналогічних машин противника.
Якщо у 50-80-і роки БТР і БМП були порівняно дешевими машинами, що сприяло їх масовості, то сучасні бойові машини піхоти рівня «Пуми» (або трохи нижче) навряд чи зможуть стати дійсно масовими. Ймовірно, навіть в арміях розвинених країн їх доведеться доповнювати більш дешевими рішеннями. У певному сенсі цей варіант вже випробуваний в армії США, де поряд з БМП «Бредлі» широко застосовується бронетранспортер «Страйкер».
Література:
- Dąbrowski M. Nowy bojowy wóz piechoty – oczekiwania i możliwości // Nowa Technika Wojskowa. – 2016. – №9
- Wolski J. Kierunki rozwoju siły ognia BWP // Nowa Technika Wojskowa. – 2017. – №12
- Wolski J. Systemy kierowania ogniem i uzbrojenie przeciwpancerne // Nowa Technika Wojskowa. – 2018. – №1
Читати також:
Сучасні тенденції розвитку озброєння БМП: башта
Використані джерела: warspot.ru