Кілька днів тому, на військовому полігоні «Алібей» в Одеській області, пройшов черговий етап випробувань протикорабельного ракетного комплексу 360МЦ «Нептун».
Оригінальна стаття опублікована сайтом «Думская», переклад Ukrainian Military Pages.
До нього [етапу випробувань] система підійшла у значній мірі оновленою. Ракета отримала нову головку самонаведення, яка дозволяє захоплювати ціль в умовах складного маневрування; новий стартовий двигун, що забезпечує більш активне виведення на маршову ділянку польоту; а також крила і рулі більшої площі.
Крім того, творці замінили частину електронних і цифрових систем, що забезпечують роботу ракети в складних умовах. Серед цих нововведень – новий радіовисотомір, який дозволив зменшити висоту польоту Р-360. Цей параметр є одним з найважливіших, оскільки чим менше висота, тим противнику складніше помітити і перехопити крилату ракету.
Зараз Р-360 може летіти у лічених метрах над поверхнею, і це значно зменшує час її виявлення, ідентифікацію і перехоплення, стверджують в «Укроборонпромі».
Водночас були замінені компоненти системи навігації, які відтепер забезпечують роботу навіть в умовах використання противником засобів радіоелектронної боротьби (а наш противник, треба визнати, дуже сильний у цій сфері). Ракета здатна обійти зони протиповітряної оборони і знищити ціль у тилу ворога раптовим ударом.
Стрільби на приморському полігоні в Татарбунарському районі пройшли успішно. Очікується, що вже цього року ракетний комплекс надійде у війська і стане на бойове чергування.
Активну участь у проєкті «Нептун» бере одеський завод «Телекарт-прилад». Підприємство спроєктувало, побудувало і «нафарширувало» різною складною електронікою командно-штабну машину (КШМ) на базі автомобіля КрАЗ.
У майбутньому «Телекарт» освоїть серійне виробництво таких КШМ. Кореспонденту видання «Думская» вдалося побувати в секретному кунзі. Він дізнався від розробників багато цікавих подробиць про машину і проведені випробування.
Завдання на будівництво командно-штабної машини, яка забезпечує запуск протикорабельної ракети, надійшло одеським оборонникам у кінці 2017 року. Основні ескізи з інженерними рішеннями були готові вже за кілька місяців, але перший аванс від військових, який дозволив розпочати роботи, надійшов лише через рік – у жовтні 2018-го.
Завдяки високому пріоритету проєкту, КШМ для «Нептуна» вдалося дуже швидко поставити «на ноги». Уже у лютому цього року, тобто всього за чотири місяці після старту, машина вперше виїхала на полігон, де проходили пуски.
КШМ являє собою досить складний комплекс, в якому сконцентровані десятки незалежних систем: зв'язку (супутникової, КХ, УКХ), енергопостачання та життєзабезпечення. Машина здатна видавати цілевказання ракетному старту з будь-якої точки України: скажімо, перебуваючи в Одесі, командувати пуском у Маріуполі!
Усередині кунга – п'ять робочих місць, два з яких закріплені за командиром і начальником штабу дивізіону. Перший сидить праворуч по руху машини, другий – зліва.
Програмне забезпечення розробили теж в Одесі. За допомогою нього можна задати координати цілі, профіль польоту ракети, номер пускової установки, тип боєприпасу і ще з десяток параметрів, необхідних для ефективного ураження цілі.
Одна ракета коштує під мільйон доларів, і помилки при запуску неприпустимі. Командир дивізіону повинен врахувати безліч різних чинників, а це значить, що у кожен момент часу він повинен мати можливість отримувати найрізноманітнішу інформацію.
Наземна, надводна і повітряна обстановка в районі старту ракети, по всій траєкторії її руху і в точці ураження цілі повинні миттєво відображатися на дисплеях. Картинка формується на основі розвідувальних даних, які КШМ отримує з кількох трактів зв'язку – радіо, радіорелейних і оптичному.
За даними, отриманими з відкритих джерел, протикорабельний ракетний дивізіон ВМСУ буде складатися з шести пускових установок, кожна з яких несе по чотири ракети; заряджальних і транспортних машин, а також двох КШМ – основного командного пункту та запасного.
Командно-штабна машина від початку проєктувалася для застосування у будь-яких умовах, зокрема й на полі бою та під обстрілом, тому її прикрили бронею. Щоб не перевантажувати підвіску, конструктори зупинилися на протикульному і протиуламковому бронюванні.
Кулі калібру 7,62-мм не зможуть пробити кунг і кабіну, а захист від куль великокаліберного (12,7-мм) кулемета буде занадто важким і навряд чи виправданим. Такий компроміс дозволив залишити масу вантажівки в межах 20 тонн, при цьому швидкість по шосе і укатаній грунтовці становить близько 90 км/год.
Цікаво влаштована система життєзабезпечення екіпажу. За чистоту повітря відповідає вентиляційна установка. Вона ж створює усередині надлишковий тиск, щоб не пропустити отруйні речовини, які можуть просочитися через мікротріщини. Завдяки цьому екіпаж може виконувати свої обов'язки без традиційних протигазів, що дуже важливо для спокійного прийняття рішень. Особливий кондиціонер створює мікроклімат: влітку охолоджує, а взимку нагріває повітря.
«Машина всередині вийшла дуже просторою, функціональною і технологічною, – розповідає конструктор КШМ і комплексу засобів зв'язку «Нептуна» Сергій Попов. – Компактні робочі місця з великими інформативними дисплеями дозволили виграти багато простору, тому керівництво Міноборони будує плани щодо подальшого проєктування та створення таких машин для інших українських ракетних систем, наприклад «Смерча» та «Вільхи».
Треба сказати, що розвідувальні кораблі Російської Федерації завжди присутні поблизу районів, де випробовується новітня українська ракетна система. Минулого тижня шпигунством займалося відразу кілька одиниць російського чорноморського флоту, в тому числі малий ракетний корабель «Мираж». Він не просто був поруч, а знаходився безпосередньо на кордоні зони, закритої для мореплавства у зв'язку з ракетними пусками.
Розвідник РФ не тільки спостерігав, а й ставив перешкоди, блокуючи роботу GPS і системи наведення ракети. Але розробники «Нептуна» не дарма їдять свій хліб: ракета може наводитися навіть без GPS, за допомогою інерціальної навігаційної системи. Алгоритм наведення прописаний таким чином, що при збоях GPS ракета перемикається на власну систему, а якщо глобальна мережа знову з'являється, ракета «розумно» коригує своє положення, зіставляючи дані з супутником.
Загалом, гарна штука, треба брати. Зараз Міноборони складає штатний розклад майбутніх ракетних дивізіонів, а в Одесі готують офіцерів, які будуть експлуатувати ці комплекси. На осінь заплановано державні випробування, і якщо все пройде нормально, перші «Нептуни» заступлять на бойове чергування вже в кінці цього року. До речі, однієї такої ракети при певній частці везіння досить, щоб потопити ракетний крейсер типу «Москва».
