Неурядова організація Geneva Call («Женевський заклик») підготувала матеріал про морські міни до Міжнародного дня поширення обізнаності щодо мінної безпеки, якій був 4 квітня.
Для читачів Ukrainian Military Pages його було люб'язно перекладено української мовою.
Резюме
Досить довго морським мінам приділялося відносно мало уваги, оскільки їх нечасто використовували останнім часом. Це недорогі автономні вибухові пристрої зі значним тактичним, експлуатаційним та стратегічним значенням. Але незважаючи на їхні військові якості, вони продовжують створювати ризик для цивільного населення та комерційного судноплавства під час збройного конфлікту.
Їхня поява та використання озброєними групами в таких місцях, як Червоне море, Баб-ель-Мандебська протока та Азовське море привертає увагу Geneva Call через шкідливий влив на цивільних осіб. У зв’язку з цим зроблено короткий аналіз історичного підґрунтя цієї зброї і нормативної бази, яка застосоввується, для практики встановлювання морських мін та їх використання.
Використання морських мін
Морські міни продовжують бути зброєю, яка може застосовуватись під час сучасної морської війни. На жаль, цивільні та торгові судна по всьому світу продовжують страждати від некерованого використання військово-морських мін.
Їхнє походження датується XVI століттям, коли було створено першу міну-прототип, що була спрямована на боротьбу з піратами, які були активними біля берегів Китаю.[І] Після Російсько-японської 1904-05 війни військово-морські міни стали звичним засобом ведення морської війни.
Неодноразове використання морських мін та їхній негативний вплив на комерційне судноплавство змусило країни узгодити конкретні міжнародні правові обмеження щодо використання військово-морських мін, які зараз втілені в Гаазькій конвенції VIII про встановлення підводних мін, що автоматично підриваються від доторкання (Гаазька конвенція VIII).[ІІ]
Військово-морські міни призначені для знищення або пошкодження кораблів, хоча найчастіше їхнє використання спрямоване на запобігання доступу противника до оперативно значущих морських районів.[ІІІ]
Під час збройного конфлікту, цілями встановлення мін може бути захисне та оборонне мінування (тобто у внутрішніх водах для захисту проходів, портів та входів до них) або наступальне мінування (тобто у ворожих територіальних або внутрішніх водах чи водах, що контролюються ворожою стороною).[ІV]
Ця зброя була використана державними збройними силами в різних міжнародних збройних конфліктах (МЗК), включаючи Кримську війну (1853–56), війну між Китаєм і Францією (1884–85), війну у В'єтнамі (1955–1972), війну між Іраном та Іраком (1980–1988) і майже в кожному великому морському конфлікті, що стався протягом двадцятого й двадцять першого століть.[V]
У неміжнародних збройних конфліктах (НЗК) морські міни використовувалися, серед інших, в американській Громадянській війні (1861–65), Громадянській війні в Іспанії (1936–39), конфлікті в Нікарагуа (1979–1990), у конфлікті в Шрі-Ланці (1983) та збройному конфлікті в Лівії (2011).
Найновіші випадки застосування морських мін зареєстровано в Баб-ель-Мандебській протоці поблизу Ємену в 2017–2018 роках та в Азовському морі (у внутрішніх водах як України, так і Російської Федерації) з початку активних військових дій у 2014 році.[VІ]
Встановлення мін у цих місцях не пройшло без наслідків, оскільки від них постраждали цивільні особи, і вони продовжують створювати загрозу для життя.[VІІ]
Міжнародна правова база
У міжнародному праві не існує визначення про те, що саме вважається морською міною. Проте, НАТО визначає морські міни як «вибуховий пристрій, встановлений у воді, на морському дні або підводних надрах, з метою пошкодження чи потоплення кораблів або перешкоджання судноплавства длявходу на територію».[VІІІ]
Як правило, військово-морські міни можна розділити на шість типів: швартові міни[ІХ], дрейфуючі або плавучі міни, донні міни[Х], міни з дистанційним керуванням, мобільні міни, які запускають із підводних човнів[ХІ], та спливаючі або ракетні міни[ХІІ].
Крім того, існують попередньо встановлені міни, які можна приводити в бойову готовність дистанційно або вручну.
На відміну від протипіхотних мін, які є забороненою зброєю серед держав, котрі ратифікували Оттавську конвенцію[ХІІІ], держави розглядають військово-морські міни як законну зброю, використання якої обмежено й регулюється договірним правом і міжнародним гуманітарним правом (МГП).
Виходячи з розуміння того, що Оттавська конвенція не застосовується до військово-морських мін, відповідні правила встановлення всіх типів морських мін, як для державних, так і для недержавних озброєних суб’єктів, містяться в законах, які регулюють морську війну.
Ці закони мають певні відмінності з положеннями, що регулюють МЗК, оскільки морська війна також впливає на держави, які не є учасниками збройного конфлікту і які мають нейтральний статус.
Джерелами закону про морську війну є Гаазькі конвенції VI, VII, VIII та Інструкція Сан-Ремо з міжнародного права, що застосовується до збройних конфліктів на морі від 1995 року (Інструкція Сан-Ремо).
З цих джерел, Гаазька конвенція VIII залишається єдиним договором, що регулює використання військово-морських мін і містить п’ять основних положень щодо використання таких мін.
Відповідно до Гаазької конвенції VIII будь-який вид морського мінування до початку або після початку збройного конфлікту підпорядковується принципам ефективного нагляду, контролю за ризиками та застереженнями. Крім того, для забезпечення мирного судноплавства слід вживати застережних заходів.
Виведений із статей 3 та 5 Гаазької конвенції VIII принцип ефективного нагляду, зокрема, вимагає від сторін, які застосовують міни, реєструвати місця розташування мінних полів та перевіряти, чи правильно їх встановлено або запрограмовано.
Це, у свою чергу, сприятиме роботі з застереження й розмінування. Зі статей 1 і 3 Гаазької конвенції VIII можна зробити висновок, що сторони, які застосовують міни, повинні ефективно керувати небезпеками, котрі створюють мінні поля для мирного судноплавства.
Заходи безпеки, що застосовуються, залежать відповідно від типу мін, які використовуються. Втрата ефективного контролю за ризиком служить підставою для застосування обов’язку на застереження.
Воююча сторона зобов’язана повідомляти про небезпечні або заміновані зони тільки якщо припустимо з «воєнної необхідності».
Щодо запобіжних заходів, до яких може вдаватися воююча сторона, котра встановлює міни, ця сторона зобов’язана забезпечити мирному судноплавству можливість покинути територію, яку буде заміновано або яку вже заміновано. Це може передбачати надання безпечних проходів або забезпечення проводження судна.
Інструкція Сан-Ремо, широко прийняте як відображення звичайного міжнародного права, доповнює Гаазькі конвенції 1907 року, зокрема, запроваджуючи принцип розрізнення в морській війні та відображаючи сучасне морське право (Конвенція ООН з морського права 1982 року).
Важливо нагадати, що застосовний правовий режим залежить від територіального положення встановлених мін. У загальних рисах, згідно з Інструкцією Сан-Ремо (статті 82–86), правила, що регулюють встановлення мін, придатні як для міжнародних збройних конфліктів, так і для неміжнародних збройних конфліктів, вимагають, щоб використовувалися лише міни, які можна ефективно нейтралізувати, як тільки вони від’єдналися або над ними втрачено контроль.
Встановлення морських мін зазвичай не вважається порушенням заборони міжнародного гуманітарного права на невибіркову атаку. Проте закон морської війни містить конкретне правило щодо невибіркових атак, яке очевидно забороняє використання вільно плаваючих мін, якщо вони не спрямовані проти воєнного об’єкта і якщо вони не стають безпечними протягом години після втрати контролю над ними.
Про встановлення заряджених мін або заряджання попередньо встановлених мін має бути повідомлено, якщо існує можливість їх детонації не тільки проти суден, які є військовими об'єктами.
Конкретні правила забороняють учасникам конфлікту встановлювати міни в нейтральних водах або використовувати їх таким чином, що вони будуть перешкоджати проходу суден між нейтральними та міжнародними водами.
У морських районах, що знаходяться поза межами територіального моря, воюючі сторони можуть використовувати військово-морські міни лише якщо вони спрямовані проти воєнного об’єкту.
Рекомендації
Робота організації Geneva Call характеризується своєю винятковістю та унікальним підходом, оскільки вона має на меті запобігання шкідливій діяльності воюючих сторін.
Ми проводимо нашу профілактичну роботу, беручи участь у діалозі з озброєними суб’єктами щодо гуманітарних норм, і ми впевнені, що всім таким суб’єктам необхідно нагадувати про їхні зобов’язання у збройному конфлікті.
Geneva Call продовжує висловлювати занепокоєння ситуацією з цивільними особами у збройних конфліктах у всьому світі та останніми принципами встановлення морських мін.
Організація Geneva Call нагадує всім учасникам збройних конфліктів, як державних, так і недержавних, що використання морських мін обмежене певними положеннями, закріпленими в міжнародному праві.
Як і у випадку з багатьма збройними формуваннями, які ухвалили Зобов'язальний акт про заборону протипіхотних мін, Geneva Call закликає їх взяти на себе зобов’язання дотримання норм морського мінування та схвалює спеціальні гуманітарні угоди або односторонні декларації, що ведуть до подальших та ширших зобов’язань з цього питання.
Організація Geneva Call готова підтримати такі зусилля та працювати з усіма збройними формуваннями для забезпечення виконання та розповсюдження цих заходів.
[І]. Міжнародне право щодо морських мін (Чатем Хауз, жовтень 2014) 2.
[ІІ]. Міжнародне право щодо морських мін (Чатем Хауз, жовтень 2014) 2.
[ІІІ]. Міжнародне право щодо морських мін (Чатем Хауз, жовтень 2014) 3.
[ІV]. Вольф Хайнштель фон Хайнегг, «Закон збройного конфлікту на морі» [‘The law of armed conflict at sea’] в Довіднику з гуманітарного права у збройних конфліктах (ред. – Дітер Флек) (ОЮП 1995), 446.
[V]. Девід Леттс «Обставини правового характеру під час збройних конфліктів і в мирний час» [Naval mines: Legal Considerations in Armed Conflict and peacetime’] (2016) 98 (2) Міжнародний журнал Червоного Хреста, 543-565 на с. 548.
[VІ]. «СБУ: Росія встановлює міни в Азовському морі поблизу Маріуполя» Інформаційне агентство УНІАН (13 Листопада 2014) [https://www.unian.info/society/1008768-sbu-russia-lays-mines-in-azov-sea-near-mariupol.html]дата звернення: 13 березня 2019;
«Как взорвали пограничный катер под Мариуполем» Фокус (8 Червня 2015) [https://focus.ua/politics/331460/] дата звернення: 13 березня 2019;
«Катер пограничников подорвали боевики: военные предупреждают об опасности мин в Азовском море» Сегодня (8 червня 2015) [https://www.segodnya.ua/regions/donetsk/kater-pogranichnikov-podorvali-boeviki-voennye-preduprezhdayut-ob-opasnosti-min-v-azovskom-more-621920.html] дата звернення: 13 березня 2019;
«Осторожно, мины! Жители Виноградного увидели в море взрывоопасные предметы (ВИДЕО)’ 0629 (5 Лютого 2018) [https://www.0629.com.ua/news/1943971/ostorozno-miny-ziteli-vinogradnogo-uvideli-v-more-vzryvoopasnye-predmety-video] дата звернення: 13 березня 2019.
[VIІ]. «Рыбак подорвался на взрывчатке в Азовском море» Фокус (31 Травня 2015) [https://focus.ua/politics/331010/] дата звернення: 13 березня 2019;
«Опасно! Морские мины»: Украинцы не боятся отдыхать на прифронтовых курортах Донетчины (Фото)» Новини Донецьку (15 Серпня 2017) [https://dnews.dn.ua/news/638458] дата звернення: 13 березня;
Тейлор Роговей, «Військово-морські міни створюють загрозу біля Баб-ель-Мандебської протоки» Драйв (12 травня 2017) [http://www.thedrive.com/the-war-zone/10235/naval-mines-are-a-growing-threat-near-the-mandeb-strait] дата звернення 17 березня 2019;
«Судна в небезпеці через морські міни біля Ємену» Мерітайм Екзек’ютів (24 січня 2018) [https://www.maritime-executive.com/article/ships-at-risk-from-sea-mines-near-yemen] дата звернення: 13 березня 2019.
[VIII]. Вольф Хайнштель фон Хайнегг, «Закон збройного конфлікту на морі» [‘The law of armed conflict at sea’] в Довіднику з гуманітарного права у збройних конфліктах (ред. – Дітер Флек) (ОЮП 1995) 445.
[IX]. Прикріплюються до морського дна за допомогою якоря, знаходяться під поверхнею моря і зазвичай детонують при контакті з судном.
[X]. Розміщуються на морському дні та реагують на магнітні, акустичні, електричні або тискові імпульси від пропливаючих суден.
[XI]. Призначені для встановлення у важкодоступних місцях, як то внутрішні гавані, верфі та річки (вверх за течією).
[XII]. Прикріплені до морського дна, запрограмовані випускати плавучий або вогневий заряд на основі конкретних критеріїв націлювання.
[XIII]. Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (1997).
