Огляд матеріалів VI Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася у Києві 10-11 жовтня в рамках XV Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя та безпека 2018».
Тези доповіді «Перспективні напрямки розвитку підривників артилерійських боєприпасів з використанням сучасних технологій».
Багато років артилерійські снаряди традиційно оснащувалися підривниками чотирьох типів - ударними, ударними з затримкою, дистанційними й неконтактними.
До сьогодення такі підривники містили велику кількість механічних вузлів із властивими їм недоліками. В даний час у всіх типах підривників електронні блоки поступово витісняють механічні вузли, даючи можливість об'єднати всі види дії в одному пристрої. Але, незважаючи на стійкість цієї основної тенденції, традиційні механічні підривники, як і раніше, мають переваги в деяких сферах застосування.
Одна з проблем, яка виникає з заміною механічних підсистем електронними блоками, це оснащення підривників джерелом електроживлення. Не зважаючи на це в провідних країнах світу (США, Ізраїль, Великобританія, ПАР, Німеччина, Франція) ведеться інтенсивна розробка та освоєння перспективних електронних підривників ствольної артилерії.
Серед електронних підривних пристроїв, створених останнім часом, найбільш широко представлені підривники, що мають функцію дистанційної дії. При цьому у таких підривників, як правило, зберігається й функція контактної дії при зустрічі з перешкодою, тобто вони є підривниками комбінованої дії.
Самим передовим рівнем розвитку підривників артилерії володіють США. В США, разом з 30-мм пострілами для автоматичних гармат, в рамках програми OCSW з модернізації засобів ближнього бою розроблена 25-мм граната для автоматичного гранатомету з дистанційно керованим підривником.
На теперішній час сухопутні війська і корпус морської піхоти США застосовують осколково-фугасні снаряди, оснащені неконтактним підривником М732А2 фірми АТК. За допомогою поворотного кільця встановлюється час польоту до цілі в діапазоні 5...150 с. Для неконтактного підриву снаряда використовується вбудована доплеровська РЛС безперервного випромінювання.
Нещодавно з'явилася тенденція з розробки багато режимних підривників. Хоча вони неминуче є складнішими і вартісними пристроями, ніж одно- та двох режимні, вони спрощують забезпечення й дозволяють доставляти снаряди остаточно спорядженими. Більшість підривників програмуються за допомогою індуктивного установника, як переносного, так і встановленого до складу артилерійської системи.
Зростаюча потреба забезпечення високої точності стрільби на велику дальність привела до появи програм розробки підривників, які об’єднують в одному пристрої виконання класичних функцій з тієї або іншою формою корекції траєкторії польоту снаряда. Траєкторія польоту артилерійських снарядів з «інтелектуальними» підривниками може корегуватися або тільки по дальності, або і по дальності і по напрямкові.
Найбільш загальний випадок - корегування тільки по дальності, тому що при стрільбі на великі дальності саме промах по дальності є найбільшим компонентом загального промаху, і цей промах по дальності можна скорегувати, змінюючи лобовий аеродинамічний опір снаряда. Корегування траєкторії по дальності і напрямку привела до необхідності оснащення підривника стабілізованими по крену (горизонтальними) рулями, і більшість розробників високоточних боєприпасів, виходячи із практичних міркувань, віддали перевагу розробляти спеціальні снаряди, чим подібні підривники.
Зростаюча необхідність із забезпечення високої точності стрільби на велику дальність призвела до появи програм розробки підривників, що об'єднують в одному пристрої виконання класичних функцій із тією або іншою формою корекції траєкторії польоту снаряда. Це є неминучим кроком, що веде до ускладнення пристрою і підвищення вартості підривника, але нагородою за цей крок є підвищення ефективності ураження цілі, зменшення витрати боєприпасів і скорочення супутніх руйнувань.
Траєкторія артилерійських снарядів з «інтелектуальними підривниками» може коректуватися або тільки за дальністю, або й за дальністю й за напрямом. Найбільше розповсюдження має корекція тільки по дальності, оскільки при стрільбі на великі дистанції саме промах по дальності є переважаючою компонентою загального промаху. Цей промах по дальності можна скоректувати, змінюючи лобовий аеродинамічний опір снаряда.
Корекція траєкторії за дальністю та напрямом призвела б до необхідності оснащення підривника стабілізованими за креном (горизонтальними) рулями, й більшість груп розробників високоточних боєприпасів, виходячи з практичних міркувань, вважали б за краще розробляти спеціальні снаряди, ніж подібні підривники.
Фірма GIAT Industries працює спільно із TDA Armements і Thales Avionics над проектом SAMPRASS (Systeme d'Amelioration de la Precision de L'Artillerie Sol-Sol - системою підвищеної точності стрільби польовою артилерією) та спільно із DGA - над проектом SPACIDO (Systeme а Precision Amelioree par Cinemometre Doppler - системою підвищеної точності стрільби із застосуванням доплеровського вимірника швидкості).
Обидва проекти припускають установку на 155-мм снаряди «інтелектуальних підривників», оснащених аеродинамічними гальмами, що розкриваються.
В проекті SAMPRASS за допомогою вбудованого в підривник приймача системи GPS здійснюється визначення координат боєприпасу, далі ці координати передаються на наземну станцію, яка порівнює параметри дійсної траєкторії із параметрами еталонної траєкторії польоту до цілі та передає на боєприпас команду на розкриття аеродинамічного гальма в потрібний для корекції дійсної траєкторії момент часу.
В проекті SPACIDO використані ті ж механічні вузли, а для розрахунку параметрів дійсної траєкторії польоту снаряда застосовується наземна станція із доплеровським вимірником швидкості, який розраховує момент розкриття аеродинамічного гальма і передає відповідну команду на боєприпас.
Фірма Diehl Munitionssysteme навела дані щодо спільної розробки з фірмою Junghans підривника з корекцією дальності польоту на основі приймача GPS. Підривник, що розроблений за контрактом з МО Німеччини, має неконтактний, контактний й контактний з уповільненням режими спрацьовування для застосування з осколково-фугасним снарядом та дистанційний режим спрацьовування для застосування з касетними снарядами. Проведені стрільбові випробування продемонстрували повну функціональність конструкції, включаючи прийом сигналу GPS снарядом, що обертається.
Велика Британія проводить самостійні дослідження із створення систем корекції для 155-мм артилерійських снарядів. Вдало, за заявою розробників, пройшли випробування системи корекції траєкторії польоту снаряда, що включає процесор обробки сигналів і систему гальмування.
Снаряд L15, який оснащений системою корекції траєкторії польоту, на дальності 30 км мав таке ж розсіювання, як без корекції на відстані 18 км. США та Великобританія розробили снаряд із процесором обробки сигналів. Така конструкція володіє значними перевагами. Але в той же час при розташуванні процесора на снаряді або наземному пункті управління вогнем снаряди могли б бути дешевшими.
Французькі і шведські фірми спільно провели дослідження із створення снаряду з корекцією траєкторії, але дані про параметри реальної траєкторії його польоту поступатимуть не від GPS, а від балістичної станції. Всі елементи системи наведення, окрім гальмівного механізму, виконані в наземному варіанті.
Підривники нового покоління вимагають застосування механічних вузлів менших розмірів з більшою надійністю. Виготовлення таких вузлів можливо з використовуванням МЕМС (мікро електромеханічні системи) технологій. Дані технологій відкрили широкі перспективи створення мініатюрних, об'ємом в декілька кубічних міліметрів, акселерометрів, гіроскопів, а також інших елементів підривника.
Таким чином, із сказаного вище видно, що в світі активно проводяться НДДКР із створення перспективних далекобійних снарядів. При розробці артилерійських боєприпасів акцент змістився на рішення проблеми підвищення точності стрільби звичайних боєприпасів. Пильна увага надається не тільки розробці нового класу підривників, але й їх елементній базі, можливості використовування перспективних технологій при розробці і виготовленні підривників.
Отже, основними напрямками розвитку підривників є:
- об’єднання видів дії підривників (ударний миттєвої дії, ударний з затримкою, дистанційний, неконтактний) в один багатофункціональний пристрій;
- заміна механічних підсистем підривника електронними блоками;
- заміна механічного часового механізму у дистанційних підривниках на електронний таймер;
- застосування індуктивних встановлювачів режимів спрацювання підривника;
- застосування «інтелектуальних» підривників з корекцією дальності польоту.
| Читати також: | Дослідження проблематики розвитку високоточних мінометних боєприпасів в Україні |
Використані джерела:
Збірник тез доповідей VI Міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 10-11 жовтня 2018 р.)
