Огляд матеріалів Х Міжнародної науково-технічної конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ», яка відбулася у Львові 17-18 травня.
Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (КП СПБ «Арсенал», ХМЗ «ФЕД», Ізюмський приладобудівний завод) випускає ряд телескопічних прицілів, які побудовані за класичною оптичною схемою Кеплера, тобто містять об'єктив, прицільну сітку, обертальну систему і окуляр. При прицілюванні в денних умовах стрілок спостерігає збільшене зображення цілі і прицільну сітку у вигляді темних штрихів на світлому фоні. В умовах сутінок ця сітка спостерігається малоконтрастною, що утруднює і сповільнює виконання бойової задачі.
У доповіді (ви читаєте тези цієї доповіді - ред.) розглядається задача модернізації таких прицілів з метою введення в поле зору стрілка зображення прицільної сітки у вигляді світлих штрихів на темному фоні. При цьому автори пропонують технічні рішення, які не потребують втручання у конструкцію існуючих прицілів: до корпусу окуляра кріпиться самостійний оптичний блок.
В першому варіанті доопрацювання на виході окуляра встановлено вузол підсвічування існуючої прицільної сітки, який містить світлодільник у вигляді плоско-паралельної пластини, яка склеєна з двох призм типу АР 90˚, і джерела світла (світлодіод), яке розміщене в фокусі на його оптичній осі, відбитій світлодільником. Для того щоб світлодіод знаходився в фокусі окуляра, його відстань до пластини залежить від робочого відрізку окуляра, відстані пластини окуляра, товщини та діаметра пластини і показника заломлення матеріалу призм.
Слід зауважити , що в умовах сутінок частіше ведеться стрільба з постійною установкою прицілу. Тобто у виборі установки прицілу по дальності немає потреби, і далекомірна шкала використовується лише для того, щоб бути впевненим, що ціль знаходиться в межах досяжності дійсного вогню даної зброї. Ця обставина суттєво спрощує вимоги до прицільної сітки.
На думку авторів, достатньо для ведення вогню з постійною установкою прицілу ввести в поле зору стрілка зображення прицільної сітки у вигляді точки «red dot», що відображає вісь каналу ствола зброї, і спостерігається в межах вихідної зіниці прицілу.
У другому варіанті модернізації на виході окуляра встановлено вузол формування другої прицільної сітки типу «red dot», який містить світлодільник у вигляді плоско-паралельної пластини діаметром D, яка склеєна х двох призм типу АР 90˚. формувач прицільної сітки суміщено з катетною гранню першої призми і підсвічено джерелом світла. До катетної грані другої призми, яка протилежна сітці, приклеєний дзеркальний об'єктив, радіус відбиваючої поверхні якого дорівнює 2D. При такому виконанні додатковий вузол працює як самостійний коліматорний приціл «red dot», а телескопічний приціл дає збільшене зображення цілі.
Для того, щоб точка «red dot» могла бути індикатором досяжності дійсного вогню зброї, її діаметр повинен залежати від граничної дистанції стрільби даної зброї, базового розміру цілі, за який можна прийняти розмір голови людини в захисній касці, діаметра пластини і збільшення прицілу.
Для забезпечення пристрілки прицілу на зброї прицільну точку доцільно виконати на окремій механічній деталі, що контактує з призмою і має можливість переміщення по двох координатах, як це зроблено для сітки, що спостерігається у вигляді темних штрихів.
Обидва варіанти спрощеної модернізації прицілу не вимагають істотної доробки корпусу прицілу – блок, що додатково вводиться, кріпиться зовні до корпусу окуляра. Кожний із цих варіантів має свої переваги й недоліки. Вочевидь, доцільно ухвалити рішення щодо постановки телескопічного прицілу на озброєння.
Читати також: Лазер проти снайпера: протидія сучасним лазерним детекторам оптичних приладів
Більше матеріалів щодо огляду та аналізу розвитку озброєння та військової техніки можна знайти на цій сторінці Ukrainian Military Pages.
Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 17-18 травня 2018 р.)
