Основні напрями модернізації самохідних артилерійських систем у провідних країнах світу

О.В. Вахнін, А.А. Гамарнік, О.В. Бодун (НАСВ)
Ukrainian Military Pages PzH 2000, фото © Dutc Defence Press

Огляд матеріалів Х Міжнародної науково-технічної конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ», яка відбулася у Львові 17-18 травня.

Що краще: створення нової артилерійської системи або модернізація старої? Звичайно, краще виготовити принципово нову артилерійську систему, при розробці якої вже передбачити всі передові тенденції розвитку артилерійського озброєння, новітніх методів ведення бойових дій, врахувати компоновку та розміри всіх нових агрегатів та вузлів.

Але це дуже тривалий та значно більш дорогий процес, а ніж модернізація старих зразків озброєння. Навіть такі заможні у фінансовому відношенні країни, як США не можуть собі дозволити постійного виготовлення нових зразків озброєння.

США постійно модернізує старі зразки озброєння, наприклад, 155-мм самохідна гаубиця М109 модернізована до М109А6 «Paladin» (це вже шоста модернізація).

Під час модернізації часто виникають проблеми заміни старих вузлів на нові (або додавання нових вузлів), що мають більші розміри чи іншу конфігурацію. Але модернізація – більш дешевий та швидкій спосіб отримати покращені технічні характеристики виробу або набуття виробом принципово нових якостей.

Основні напрями модернізації самохідних артилерійських систем.

Перший напрям модернізації – покращення характеристик маневреності: наряду із модернізацією ходової частини це, наприклад, автоматизація процесу переведення з похідного в бойове та навпаки; автоматизація процесу визначення координат та висоти позиції самохідної артилерійської гармати. орієнтування гармати, тобто модернізації, що спрямована на зменшення часу зайняття та підготовки вогневої позиції до ведення вогню.

Другий напрям модернізації – покращення характеристик точності стрільби, швидкострільності: збільшення дальності стрільби за рахунок збільшення довжини ствола та об'єму зарядної комори, за рахунок застосування нових боєприпасів (активно-реактивних снарядів, снарядів покращеної форми), застосування нових метальних зарядів (порохів); покращення точності стрільби за рахунок покращення балістичних характеристик гармати та боєприпасів до неї (наприклад, форми снарядів); повного врахування всіх умов стрільби, що вимірюються максимально точно бортовими автономними приладами або автоматичного прийому даних від зовнішніх джерел (наприклад, автоматичний прийом метеорологічного бюлетеня «Метеосередній»); збільшення швидкострільності за рахунок застосування автоматів заряджання та модульних метальних зарядів; застосування системи «шквал вогню» (одночасних розривів декількох снарядів, що були випущені на різних зарядах та різних кутах підвищення) за рахунок автоматизації наведення, автоматизації ведення коректур в ході пристрілювання цілі; застосування автоматизованих систем управління вогнем.

Третій напрям модернізації – покращення експлуатаційних характеристик: блокова компоновка, що дозволить швидко замінювати компоненти при ремонті (наприклад, заміна двигуна, або навіть блокове завантаження боєприпасів в боєукладки з транспортно-заряджаючого транспортеру.

Четвертий напрям модернізації – напевно, саме головний: забезпечення адаптації даної бойової системи в єдину мережу управління об'єднаними угрупуваннями військ. у систему управління тактичною (оперативно-тактичною) ланкою.


Читати також:Командувач РВіА про перехід артилерії на калібр 155-мм та інші перспективи


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.

Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 17-18 травня 2018 р.)

довідник озброєння і військової техніки