Огляд матеріалів Х Міжнародної науково-технічної конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ», яка відбулася у Львові 17-18 травня.
Переносний комплекс ПТКР «Стугна» застосовують на дальності стрільби від 100 до 4000 м. Час польоту керованої ракети на максимальну дальність – не більше 16 с. Бойова частина – тандемна кумулятивна.
Наведення ракети Р-2С здійснюється методом телеорієнтування в лазерному промені. Супровід цілі здійснюється навідником у ручному або автоматичному режимі за зображенням цілі на екрані монітора пульта дистанційного керування.
Система наведення функціонально складається з телевізійного й лазерного каналів керування ракетою.
За допомогою телевізійного каналу навідник робить пошук, виявлення, розпізновання цілі, а також має можливість супроводжувати ціль в ручному й автоматичному режимах за телевізійним зображенням цілі на моніторі пульта дистанційного керування.
Лазерний канал керування формує лазерний промінь, забезпечує його просторове кодування й переміщення у вертикальній площині. Лазерний і телевізійний канали узгодженні між собою.
Інформаційне поле керування ракетою формується приладом наведення. Відеосигнал, сформований приладом наведення, надходить у блок автоматичного супроводу пускової установки. Вихідний відеосигнал надходить із пускової установки на монітор пульта дистанційного керування. Пульт виробляє команди керування комплексом.
Система керування ракети здійснює виведення ракети в центр інформаційного променя й забезпечує подальше утримання ракети в цьому положенні до моменту ураження цілі.
Стрільба вночі виконується за умови видимості цілі в приціл при підсвічуванні місцевості штатними військовими освітлювальними засобами. Випромінювач, розташований у задній частині ракети, формує випромінювання в червоному діапазоні хвиль і дозволяє вести візуальний контроль за польотом ракети.
Пуск ракети здійснюється за командою «ПУСК» з пульта дистанційного керування, у результаті чого спрацьовує пірозамок у транспортно-пусковому контейнері ракети і видається команда на запуск стартового двигуна.
Після сходу ракети з напрямної прилад наведення формує лазерний промінь. Приймач випромінювання ракети сприймає оптичне випромінювання, не реагуючи на світлові перешкоди. Фотоприймальний пристрій ракети перетворює оптичне випромінювання на електричний сигнал.
залежно від положення ракети в інформаційному полі лазерного випромінювання на виході фотоприймального пристрою формується послідовність електричних імпульсів. блок керування видає сигнали на електропривод, який відхиляє рулі.
Зведення вибухового пристрою запобіжного типу відбувається на відстані від 100 до 150 м від ВП. При зустрічі з ціллю п'єзогенератор вибухового пристрою виробляє імпульс на спрацювання детонуючого пристрою підривника, внаслідок чого здійснюється підрив бойової частини. Спочатку спрацьовує попередній модуль, долаючи динамічний захист, потім спрацьовує основний модуль, який створює кумулятивний струмінь, що пробиває основний броньовий захист. У разі промаху, через інтервал часу від 35 до 60 с з моменту зведення вибухового пристрою, відбувається самоліквідація бойової частини.
Читати також: ДОЗ: у війська надійде ще більше протитанкових ракетних комплексів «Стугна» і «Корсар»
Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 17-18 травня 2018 р.)
