Свого часу серед підрозділів, які направлялись Україною до складу миротворчих контингентів ООН, була й окрема танкова рота озброєна одинадцятьма танками Т-72.
У 1996 році Генсек ООН звернувся з проханням до Уряду України. У зверненні йшлося про можливість надіслати контингент Збройних Сил України до Східної Славонії для участі в операціях Миротворчих Сил Організації Об'єднаних Націй на території колишньої Югославії.
Республіка Східна Славонія, Бараня і Західний Срем (серб. Republika Istočna Slavonija, Baranja i Zapadni Srem) — короткочасна держава сербських повстанців на території Хорватії.
Саме там у 1990-х роках розгорівся найкровопролитніший конфлікт у Європі після Другої світової війни. 25 березня 1996 року Верховна Рада прийняла постанову Верховної Ради України від 25.03.1996 № 102/96-ВР 
, у якій йшлося:
1. Продовжити участь в операціях Миротворчих Сил Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії.
2. Встановити граничну чисельність українських військовослужбовців, відряджених до Перехідної адміністрації ООН у Східній Славонії (ПАООНСС) у колишній Югославії, до 500 військовослужбовців, які мають входити до складу:
окремої транспортної вертолітної ескадрильї чисельністю 165 осіб у складі шести вертольотів Мі-8;
окремої протитанкової вертолітної ескадрильї чисельністю 125 осіб у складі десяти вертольотів Мі-24;
окремої танкової роти чисельністю 150 осіб у складі 11 танків;
групи офіцерів на командно-штабних посадах ПАООНСС та групи військових спостерігачів загальною чисельністю до 60 осіб.
Зазначені підрозділи вважати Українським контингентом Миротворчих Сил ООН у складі ПАООНСС (далі - Український контингент).
...
Основні завдання, які покладалися на місію:
- спостереження за виконанням домовленостей про передачу влади під контроль перехідної адміністрації ООН;
- патрулювання в зонах відповідальності;
- перевезення персоналу ООН та супровід гуманітарних вантажів.
В результаті до зони конфлікту були направлені підрозділи[2][4]:
- 8-ма окрема бойова вертолітна ескадрилья;
- 17-та окрема транспортно-бойова вертолітна ескадрилья;
- 70-та окрема танкова рота.
Формування 70-ї окремої танкової роти відбувалося у Яворові, на базі 24-ї мотострілецької дивізії Прикарпатського військового округу Сухопутних військ Збройних Сил України (зараз 24-а окрема механізована бригада імені короля Данила). В якості основного озброєння були визначені танки Т-72Б1.
Вже у квітні 1996 року рота була доставлена залізницею до Хорватії і, після розвантаження на станції Осієк, розгорнулась у складі Місії ООН у Східній Славонії (ПАООНСС)
Завданням підрозділу стала оборона аеродрому Кліса, де вже базувались українські вертолітники та російські десантники.
Але ситуація у Східній Славонії впродовж шести місяців показала, що загрози застосування важкої бронетехніки ворогуючими сторонами немає, тому наприкінці 1996-го року було прийняте рішення повернути роту в Україну.
Наприкінці 1996 року 70-у окрему танкову роту у Східній Славонії замінила 64-а окрема спеціальна механізована рота (105 осіб), що розмістилася в населеному пункті Мариновці, а дві вертолітні ескадрильї були зведені в одну – 17-у окрему вертолітну ескадрилью.
У січні 1997-го року танковий миротворчий підрозділ прибув додому.
Використані джерела:
[1]. Постанова Верховної Ради України від 25.03.1996 № 102/96-ВР "Про участь контингенту Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у Східній Славонії"
[2]. Офіційний веб-сайт Міністерства оборони України: Історія миротворчої діяльності Збройних Сил України
[3]. Центр миротворчества: 70 окрема танкова рота
[4]. Український мілітарист: Підготовка миротворців для Конго розпочата в 8АК (джерело: сайт «Восьмой корпус»)
