Масштабна реформа однострою та знаків розрізнення військовиків Збройних Сил України, розпочата у 2015 р., через два роки отримала документальне оформлення.
Наказом Міністерства оборони від 18 липня 2017 р. № 370 були затверджені Зразки військової форми одягу та загальні вимоги до знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв, а наказом від 20 листопада 2017 р. № 606 – Правила їхнього носіння.
Під час розробки предметів парадно-вихідної та повсякденної форми і знаків розрізнення до них провідна роль належала групі цивільних осіб на чолі з відомим журналістом В.Гайдукевичем. Фактично, державну політику в згаданій сфері формували люди, які не належали до військового відомства. Відповідні пропозиції широко обговорювалися в групі “Нове військо” соціальної мережі Facebook – ще одна прикмета новітньої доби.
Разом з тим, всі ці напрацювання Міністерство оборони так і не подало на розгляд Комісії державних нагород та геральдики, хоча таку процедуру передбачає чинне законодавство.
Предмети однострою та знаки розрізнення, затверджені у 2017 р., вельми відрізняються від тих, які існували раніше. Для багатьох зовнішня відмінність є ознакою прогресу, відродження традицій Українського війська, остаточного розриву з СРСР та Росією. Але чи все так чудово насправді?
У цій статті розглянемо нові емблеми на комір. Історичний розвиток таких емблем вже ставав предметом досліджень. У відповідних працях розглядалася як вся система емблем [1], так і емблеми конкретних родів військ чи служб [2]. Емблеми, що вживалися донедавна, впроваджено постановою Кабінету Міністрів від 5 грудня 2007 р. № 1386. Це був підсумок кількарічної роботи Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України. Історія розробки емблем зразка 2017 р. заслуговує на окреме ґрунтовне висвітлення, тож наразі зосередимось на результатах.
Як не дивно, але зразки емблем в наказі МО від 18 липня 2017 р. № 370 відсутні. Відповідні малюнки з’явилися лише в наказі від 20 листопада 2017 р. № 606, хоча предметом його регулювання є порядок носіння предметів, а не їхній зовнішній вигляд. Як випливає з Правил, емблеми носяться тільки на парадній та повсякденній формі, на комірі кітеля.
При цьому зазначається, що вони мають відповідати “кваліфікації військовослужбовців, незалежно від виду, роду військ, до якого належить військова частина, підрозділ тощо”. Що хотіли цим сказати розробники документа – можна тільки гадати. Адже кваліфікація – це рівень професійної майстерності.
Очевидно, йдеться все-таки про військову спеціальність. В будь-якому разі, у додатку до Правил бачимо химерну мішанину з емблем видів Збройних Сил, родів військ (служб), спеціальностей та ще й окремих категорій військовиків.
Слід зауважити, що на беретах та пілотках відтепер мають носитися знаки за видами Збройних Сил та родами військ. Власні знаки отримали навіть деякі військові частини.
Зокрема, передбачено беретні знаки загальновійськовий; повітряних військ (так у тексті); ВМС; ССО; танкових військ; протиповітряної оборони та зенітно-ракетних військ; радіотехнічних військ та військ зв’язку; ракетних військ та артилерії; механізованих військ; підрозділів спецоперацій ВМС; гірської піхоти; Військової служби правопорядку; Окремого полку Президента України; 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Крім того, існують окремі знаки авіації (на пілотку) та ВДВ (на берет та пілотку).
В багатьох випадках емблеми на комір являють собою зменшені копії беретних знаків. Таке рішення не видається нам доцільним. По-перше, це призводить до дублювання. По-друге, що годиться для беретного знака, не завжди підійде для меншої за розміром емблеми.
Загальна кількість емблем дещо зросла. Якщо у 2007–2017 рр. існувала 21 емблема, то тепер – 24. Однак збільшення відбулося переважно за рахунок впровадження емблем для видів Збройних Сил, а також військовиків вищого офіцерського складу. Зате без власної символіки чомусь залишилися морські піхотинці та військові топографи.
Суттєвою новацією можна вважати появу емблем срібного кольору. Цікаво, що навіть в СРСР від розподілу емблем на “золоті” та “срібні” відмовилися ще у 1988 р. з міркувань уніфікації [3].
Автором абсолютної більшості емблем є О. Руденко. Під час обговорення на Facebook до розробки долучилися також П. Марценюк, О. Андрющенко, О. Стецюк, окремі емблеми розробляли офіцери Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України.
Нову систему емблем (ліворуч) доцільно розглядати у порівнянні з попередньою (праворуч).
|
|
Отже, загальновійськова емблема являє собою лавровий вінок, у центрі якого хрест з Тризубом посередині та шаблями між сторонами (мал. 1). Так само виглядає і загальновійськовий беретний знак. Відразу постає питання: для кого ця емблема?
По-перше, широкораменний хрест з Тризубом у вінку є емблемою Державної прикордонної служби (зелений) та Служби безпеки України (синій). Хрест емблеми ЗС України іншої форми і без вінка. На початку 2000-х рр. О. Руденко просував єдину форму хреста для емблем всіх “силових” структур, однак Міністерство оборони від цієї пропозиції відмовилося [4]. По-друге, за своєю ідеєю вона повторює емблему мотострілецьких військ Радянської Армії (п’ятипроменева зірка у вінку), тільки зірку замінив хрест. По-третє, в емблемі присутні аж два вінка.
Загальновійськова емблема зразка 2007 р. призначалася для військовиків почесної варти, частин охорони та обслуговування, а також тих служб, для яких не встановлено окремих емблем. Поєднання листків та кетягів калини (один із символів України та її війська) зі схрещеними мечами (ще один широко вживаний військовий символ) вказувало на її загальний характер.
|
|
Вельми дивною є емблема, яка має позначати “Повітряні Сили (льотний склад)”.
Йдеться не так про вигляд, як про призначення. До складу Повітряних Сил входять частини авіації, зенітних ракетних, радіотехнічних військ. У той же час для військовиків зенітних ракетних та радіотехнічних військ передбачено власні емблеми. Тоді навіщо було називати цю емблему видовою? З уточнення “льотний склад” випливає, що її носитимуть виключно льотчики. Гаразд, а що носити наземному персоналу авіаційних частин? І як бути з авіацією Сухопутних військ та Військово-Морських Сил? Адже це окремі роди військ, які не є складовою Повітряних Сил. Виходить, військовиків армійської та морської авіації залишили без емблем.
Нова емблема виглядає цілком прийнятно (мал. 2). Втім, сумнівним елементом є розпізнавальний знак державної авіації у центрі, що сприймається як частина пропелера. Очевидно, за зразок брали аналогічну польську емблему. Тільки ось там розпізнавальний знак, по-перше, має оригінальний вигляд (“шахівниця”), а по-друге, відтворений у кольорі. Натомість у 2007–2017 рр. існувала емблема авіації, призначена для військовиків всіх авіаційних частин. Вона теж являла собою пропелер з крилами і зовні виглядала як мінімум не гірше. То чи варто було щось міняти?
|
відсутня |
Емблема Військово-Морських Сил – із розряду нововведень.
Її призначення також незрозуміле.Згідно з Правилами, військовики корабельного складу ВМС жодних емблем на комірі не мають. Що ж до військовиків берегових частин, то вони можуть носити емблеми своїх спеціальностей. Скажімо, автомобілісти – автомобільну емблему, юристи – юридичну тощо. В крайньому разі, є загальновійськова емблема.
Емблема ВМС поєднує якір та Тризуб за зразком нарукавного знака військовиків армії Української Народної Республіки, запровадженого у 1919 р. (мал. 3). Здавалося б, все згідно традицій. Однак нарукавний Тризуб на моряків не розповсюджувався – принаймні, документів про це не виявлено. Натомість флот мав власний зразок Тризуба, з хрестом на верхньому зубі. Він використовувався, зокрема, на прапорі та знаках на кашкет. Відтак Тризуб з хрестом можна вважати символом українського військового флоту 1917–1920 рр. Думку про характер Тризуба з хрестом як суто військово-морської емблеми яку “ніяк не можна змішувати з державним тризубом” висловив свого часу і Є. Онацький [5]
|
|
Емблема високомобільних десантних військ (21 листопада 2017 р. було оголошено про перейменування високомобільних десантних військ на Десантно-штурмові війська) (мал. 4) помітно відрізняється від попередньої, яка продовжувала радянську традицію. Зауваження викликає хіба що Тризуб такий самий, як на описаній вище емблемі ВМС. Відомо, що в Українському війську 1917-1920 рр. повітрянодесантних підрозділів не було.
|
відсутня |
Сили спеціальних операцій, новий окремий рід сил, отримали цікаву та своєрідну емблему у вигляді срібного двозуба як символу князя Святослава Хороброго (мал. 5).
|
|
Емблема частин та підрозділів Тилу та Озброєння (мал. 6), очевидно, замінила емблему частин та підрозділів логістики.
Ця розробка не є новою – ще на початку 2000-х рр. О. Руденко пропонував її в якості емблеми Тилу. Але те, що було більш-менш прийнятним сімнадцять років тому, нині не актуальне. Мечі, які чомусь переростають у колосся (перекуємо мечі на орала?) та кадуцей – символ торгівлі й комерції – мають вельми віддалене відношення до сучасних Тилу та Озброєння.
Емблема логістики зразка 2007 р. поєднувала шестерню (символізувала озброєння та військову техніку), ракету (ракети та боєприпаси), ключ (військове майно), вузол польового магістрального трубопроводу (пально-мастильні матеріали).
|
 |
Емблема механізованих військ (мал. 7) містить, по суті, той самий набір елементів, що й попередня.
Гвинтівки замінили на старовинні самопали, а ще додали кільце, як на беретному знаку. Наявність кільця, що робить нову “піхотну” символіку дуже схожою на французьку, вже ставала об’єктом критики з боку фахівців [7].
Від себе додамо, що кільце уподібнює її ще й до емблем ракетних військ і артилерії, зенітних ракетних, радіотехнічних військ, в яких також є кільця. Це заважатиме розпізнаванню на відстані. Прикро дивує відмова від гвинтівок. Адже саме схрещені гвинтівки були емблемою піхоти армії УНР. Емблема зразка 2007 р. кільця не мала і дозволяла добре вирізняти найчисельніший рід військ.
|
|
Радикальних змін зазнала символіка танкових військ.
Емблема на комір та беретний знак мають вигляд латної рукавиці, що тримає пірнач. За задумом авторів, композиція повинна нагадувати літеру "Т" (мал. 8). Беретний знак справді чудовий, чого не скажеш про емблему.
Позаяк її потрібно носити на обох сторонах коміра, довелося зробити ще й дзеркальний варіант. В цьому варіанті рукавиця стала лівою і вийшла рука лицаря-шульги. Насправді ж беретний знак та емблема на комір не конче мусять збігатися. Запросто можна було залишити емблему у вигляді танка. Тим більше, що зображення грізної бойової машини присутнє в емблемах танкістів збройних сил багатьох країн блоку НАТО.
|
|
Подібна ситуація з емблемою ракетних військ та артилерії (Так у тексті. Правильна назва: "ракетні війська і артилерія", РВіА) (мал. 9).
Вона теж повторює вельми вдалий беретний знак, придуманий П. Марценюком [7] і доопрацьований О. Андрющенком. Цей знак асиметричний, але на малюнку емблема чомусь однакова для обох сторін коміра.
Для беретного знака велика кількість зображень не критична. А ось емблема на комір, яка має значно менші розміри, буде погано читатися. Тож вартувало зберегти емблему у вигляді схрещених гарматних стволів. Зрештою, саме такою була символіка артилеристів армії УНР.
|
|
У випадку інженерних військ емблема зазнала спрощення (мал. 10).
Тепер вона відображає лише частину завдань цих військ. На емблемі зразка 2007 р. фортеця уособлювала будівництво оборонних споруд та польових укріплень, якір та схрещені сокири – наведення переправ через водні перешкоди, гренада – мінування та розмінування місцевості. Отож, “простіше” не завжди означає “краще”.
|
|
Вельми тендітною й малозрозумілою виглядає емблема військ зв’язку (мал. 11). Чим не догодила попередня емблема, яка, принаймні, мала історичні підвалини – неясно.
|
|
Емблема військ радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту поєднує символи біологічної небезпеки, хімічної зброї та радіації, розміщені на трикутнику (мал. 12). Оскільки рівносторонній трикутник є попереджувальним знаком, виходить, що військовик військ РХБЗ становить потрійну небезпеку для оточуючих. Втім, це ще треба роздивитися, адже в дійсності на комірі буде добре видно хіба що трикутник. Емблема, встановлена у 2007 р., мала в основі щит як символ захисту.
|
|
Емблема військ протиповітряної оборони та зенітно-ракетних військ (Так у тексті. Правильна назва: “зенітні ракетні війська”) повторює відповідний беретний знак (мал. 13).
Зображення стріли вносить зайву архаїку. В США та Німеччині стволи гармат в аналогічних випадках поєднують зі стилізованою ракетою. Такою була і емблема зенітних ракетних військ зразка 2007 р. Гарматні стволи свідчать про те, що спочатку основною зброєю для боротьби з повітряними цілями були зенітні гармати, ракета вказує на нові напрямки розвитку цього роду військ. І це вірне рішення, адже у давнину, коли використовували стріли, боротися з повітряними цілями не було необхідності.
|
|
Незрозуміло для чого стріла присутня також в емблемі радіотехнічних військ (мал. 14).
У натуральному розмірі емблема навряд чи буде добре читатися. Особливо це стосується зображення екрану радіолокатора, який виглядатиме маленькою плямкою. Попередня емблема у вигляді радіолокаційної антени й блискавок чіткіше відображала специфіку військ. Зауважимо, що для військ зв’язку та радіотехнічних військ запровадили єдиний беретний знак, який відрізняється від емблем на комір.
|
|
Емблема медичної служби являє собою т.зв. “зірку життя” (мал. 15).
Цей символ з’явився у США у 1967 р. і згодом став позначати швидку допомогу в багатьох країнах світу. Промені зірки уособлюють шість основних завдань у надзвичайній ситуації: виявлення – оповіщення – реакція у відповідь – допомога на місці – допомога під час транспортування – передача до лікарні. Але ж військова медицина не вичерпується швидкою допомогою! Емблема, яка існувала раніше, являла собою лише жезл Ескулапа, традиційний для українських військових медиків з 1918 р.
Ветеринарна медицина (так у тексті) отримала таку ж емблему, як медична служба, тільки срібну. Навіщо – сказати важко. Не так вже й багато нині військових ветеринарів. Зрештою, якщо хотілося їх виділити, можна було використати історичну емблему у вигляді змії, запроваджену у тому ж таки 1918 р.
|
|
Емблема автомобільної служби вийшла занадто архаїчною (мал. 16). Можливо, забезпечення ЗС України автотранспортом все ще залишає бажати кращого. Та хіба це привід розробляти емблему у вигляді колеса від возу (сподіваємось, не п’ятого)? Врешті-решт, автомобіль придумали для того, щоб не їздити на возі. Емблема автомобільних і дорожніх військ зразка 2007 р. являла собою вісь з автомобільними колесами, кермом та крилами. З аналогічних елементів складалася й емблема автомобілістів армії УНР.
|
|
Зате емблему служби військових сполучень цілком можна назвати прийнятною (мал. 17). Як і давніша емблема, вона відображає перевезення залізничним, водним та повітряним транспортом.
|
|
Емблему юридичної служби дійсно слід було замінити – щит з мечами чітко асоціюється з радянською каральною системою. Однак у свій час проти цього виступили самі військові юристи. Нова емблема не має нічого спільного з попередньою, якщо не рахувати схрещених мечів (мал. 18). Та вдалою її не назвеш. Шальки терезів губляться на тлі вінка, зате добре видно їхню підставку, яка нагадує вантуз. У поєднанні з мечами гарний символ для військових сантехніків, але такої спеціальності, здається, немає.
|
|
У порівнянні з іншими службами Військова служба правопорядку (військова поліція) відбулася легким переляком. Нова емблема, аналогічна беретному знаку, враховує традиційну символіку українських військових правоохоронців (мал. 19). За основу взяли “загальну” емблему служби (емблема на комір чи погони була дещо іншою). Колір емблеми срібний, щит – чорний. Очевидно, під час виготовлення доведеться застосовувати емаль або фарбу.
|
|
Прагнення усунути емблематику зразка 2007 р. виявилося настільки сильним, що принципово нову емблему створили навіть для військових диригентів та музикантів (мал. 20). Емблема, звісно, оригінальна, тільки от біда: на комірі виглядає геть невиразно і потребує “лівого” та “правого” варіантів. А це – додаткові кошти. В більшості країн Європи військових музикантів відрізняє зображення ліри. Такий вигляд мала і попередня емблема. Тож в її заміні не було жодної потреби.
|
відсутня |
Вперше в історії Українського війська власну емблему отримала фінансова служба. На жаль, самобутній та промовистий символ – гривня “київського” типу – захаращений пером і сувоєм (мал. 21). Відтак існує потреба у двох варіантах емблеми. Як не дивно, але на малюнку вона однакова для обох сторін коміра. Оскільки гривні Княжої доби відливали зі срібла, емблему вартувало зробити срібного кольору.
|
|
Емблема військ радіоелектронної боротьби має той же недолік, що й емблема інженерних військ. До того ж, вона потребує виготовлення у двох варіантах, а кінці блискавок небезпечно стирчать (мал. 22). На відміну від інших емблем, кулак розміщений на диску, а не вписаний у прорізне кільце. Елементи емблеми частин та підрозділів РЕБ зразка 2007 р. уособлювали складові радіоелектронної боротьби: радіоелектронне придушення (меч), радіоелектронний захист (стріли), протидію технічним засобам розвідки (щит). З точки зору символіки стара емблема більш обґрунтована, ніж нова.
|
відсутня |
Осібно стоїть емблема вищого офіцерського складу (мал. 23). Відповідно до Правил, її дозволяється носити “тільки генералам та адміралам на лацкані кітеля нижче кваліфікаційних емблем”. З адміралами автори Правил погарячкували, адже кітель у них з коміром-стійкою, а на комірі тужурки жодних прикрас, судячи з малюнків, не передбачено. Цікаво, що ця емблема фактично має два різновиди, оскільки генерали ССО мають носити на комірі емблеми срібного кольору.
Таким чином, емблеми на комір зразка 2017 р. в більшості своїй нічим не кращі, а подекуди навіть гірші за попередні. Складається враження, що метою їхнього створення було не вдосконалити емблематику, а за будь-яку ціну позбутися зразків, затверджених у 2007 р.
Очевидно, розробники на повному серйозі вважали період 1991–2014 рр. “пропащим часом”, а тодішні напрацювання – невдалими. Більше того, розмови про відродження традицій національного війська часів Української революції не завадили прибрати емблеми, пов’язані з 1917–1920 рр.
Прагнення уникати застосування зображень сучасної зброї та техніки призвело до штучної архаїзації, доведеної до абсурду в емблемі автомобільної служби.
Тож виглядає необхідним якнайскоріше провести фаховий перегляд як переліку, так і зовнішнього вигляду емблем. Зокрема, скасувати емблему ВМС, емблему ПС поширити на всю авіацію, відновити емблеми для морських піхотинців та військових топографів.
Взагалі, в більшості випадків доцільно повернутися до попередніх зразків. Йдеться, насамперед, про загальновійськову емблему, емблеми механізованих, танкових військ, РВіА, інженерних військ, військ зв’язку, РХБЗ, зенітних ракетних, радіотехнічних військ, автомобільної, медичної служби, військових диригентів та музикантів, частин РЕБ.
Примітки
[1]. Муравйов О., Чмир М. Нові емблеми родів військ та служб Збройних Сил України // Однострій. – 2009. – № 9. – С. 39–45.
[2]. Див.: Чмир Н. К истории эмблем украинских военных медиков 1918–1920 // Однострій. – 2001. – № 6. – С. 4–7; Чмир М. Символи “бога війни” // Військово-історичний альманах. – 2011. – Ч. 1 (22). – С. 137–146; Хорошунов М.Ю. Військова служба правопорядку: символіка на рубежі десятиліть. – К., 2014. – С. 56–58.
[3]. Военная одежда Вооруженных Сил СССР и России (1917–1990-е годы). – Москва, 1999. – С. 320–322.
[4]. Слободянюк М.В. Сухопутні війська України: Нарукавна символіка (1992–2012). – Львів, 2017. – С. 109–110.
[5]. Онацький Є. Наше національне ім’я. Наш національний герб. – Б.м., 1949. – С. 40.
[6]. Хорошунов М. Український підхід з французьким присмаком // Знак. – 2017. – Ч. 71. – С. 11.
[7]. Марценюк П. Беретний знак для “Богів війни” // Коллекцион. – 2017. – № 8. – С. 25.
Надруковано: Знак. – 2018. – Ч. 74. – С. 6-10.
Використані джерела:
vijsko.milua.org
Постанова Кабінету Міністрів від 05.12.2007 № 1386
Наказ Міністерства оборони УКраїни від 20.11.2017 № 606
