У Головному клінічному військовому госпіталі в Києві днями на обід видавали горбушу. Причому, як запевняють організатори реформи, це не вплинуло на загальну ціну добового раціону, і економити на попередніх днях не було потреби. Червона риба на столах, як мене переконували, стала можливою завдяки новій системі харчування за каталогом продуктів.
Про суть реформи продовольчого забезпечення армії, її перші досягнення, каталог продуктів, норми "часів царя Гороха" та проблеми аутсорсингу Укрінформ поспілкувався з керівником проекту з реформування системи харчування Збройних Сил України від Проектного офісу реформ МОУ Діаною Петренею.
Діана Петреня
Більше 15 років досвіду у сфері комерційного веб-дизайну. Від початку АТО - активний волонтер в 79 окремій аеромобільній бригаді: за її участі оптимізовано постачання продуктів харчування, медикаментів, палива, транспорту, також запущено психологічне консультування для військовослужбовців та їх сімей.
— Пілотний проект реформи продовольчого забезпечення в ЗСУ розпочався ще у вересні 2015 року в Національній академії сухопутних військ у Львові та одній з військових частин Західної військово-морської бази в Одесі. Ми досі говоримо про експеримент, чи вже відбувається повноцінна реформа? Скільки частин охоплено?
— Експеримент у згаданих двох частинах офіційно завершили у грудні 2016 року. У січні 2017 року міністр оборони Степан Полторак підписав Концепцію реформування системи продовольчого забезпечення Збройних Сил України до 2020 року. Таким чином, у минулому році вже відбувалася планова реалізація реформи, поетапний перехід на нову систему харчування усієї армії.
У 2017 році з запланованих 23-х частин на нову систему харчування перейшли 22. Ми не змогли провести тендери лише по 79-й аеромобільній (нині десантно-штурмовій) бригаді: на торги вийшли дві компанії, які подали скарги в Антимонопольний комітет, і цим самим торги блокувалися. Але це були реальні дві компанії, які затято боролися за цей контракт. І тому процес затягнувся до кінця року. Зараз 79-та бригада вже пройшла тендери, продукти "пішли" в частину.
Таким чином, у минулому році фактично усі наші плани були виконані. Залишилися незавершеними лише ремонтні роботи в деяких частинах. Причина тут в тому, що з початку незалежності там взагалі нічого не робилося в плані ремонту їдалень, харчоблоків та іншої інфраструктури. І тому планувався один обсяг робіт і одна сума, а з початком ремонту виявлялося, що потрібно ще змінювати каналізацію і так далі.
У 2018 році запланований перехід 51-ї військової частини на нову систему продовольчого забезпечення. Перший пуск відбудеться 11 травня. Разом з 23 частинами, які вже перейшли, матимемо 74. За кількістю особового складу – це майже 60 тис. осіб, або 47-48% від усіх військовослужбовців, які стоять на продовольчому забезпеченні у ЗС України.
— У чому суть реформи?
— Головна суть реформи – це скасування норм, які були прописані у Постанові Кабінету Міністрів № 426, ухваленої ще за «царя Гороха». Вона періодично оновлювалася, але суть не змінювалася. Документ передбачає 15 норм із чітким переліком продуктів та кількістю грамів. Основна норма – перша, загальновійськова.
Норми відрізняються додатковими продуктами. Наприклад, для харчування курсантів передбачено більше масла. Є ще морська норма, для підводників, лікувальна тощо. Для зони АТО діє так звана "перша пріма" норма – до загальновійськової норми додали трохи більше продуктів (це було зроблено півтора року тому).
Однак головна проблема в тому, що постанова передбачала близько 40 позицій продуктів, з яких можна було готувати. Нічого іншого до раціону додавати не дозволялося. Крім того, ці ж норми фіксувались у грамах. Приміром, бійцю призначено 650 грамів хліба кожен день, плюс 70 грамів булочки – він має отримати свій хліб і булочку. Але ж це маразм, ніхто стільки хліба не їсть.
Ми ж запропонували повністю відмовитися від норм і розробили альтернативу – Каталог продуктів. На сьогодні він передбачає близько 400 найменувань продуктів.
Також змінений підхід у закупівлях. Раніше Міноборони оголошувало торги, і на аутсорсинг приходила компанія, яка обіцяла готувати такий-то перелік продуктів на N-ну суму. Нова система функціонує на іншому грунті: на торги виставляється весь продуктовий каталог, без обмежень у виборі позицій. Обмеження стосуються калорійності, вартості та визначення обов'язкових страв у замовленні (наприклад, якщо це обід – то повинні бути перша страва, друга, салат).
Під час аутсорсингу також спостерігається певне розмивання поняття контролю якості. Ми маємо ситуацію, коли їдальня належить військовій частині, але орендується для приготування їжі аутсорсером. І як тільки начальник продовольчої служби (начпрод) обурюється якістю приготування, він йде у їдальню. У відповідь кухарі, які є цивільними особами та не належать до військової частини, говорять, що усі проблемні питання – до нашого власника. Аутсорсер розводить руками: "Розумієте, кухарі готують, як вміють, а зарплата в них невелика". Ця ситуація зараз характерна для усіх частин, де харчування – за старою системою.
Реформа ж передбачає, що кухарі матимуть статус військовослужбовців і, відповідно, будуть підпорядковуватися начпроду. Якщо останньому, наприклад, не сподобається якість приготування, він може вирішити це питання кількома шляхами: відправити на курси підвищення кваліфікації, оштрафувати, звільнити тощо.
Також за штатним розкладом наймається цивільний обслуговуючий персонал. Він працює за договором з військовою частиною у пункті постійної дислокації (ППД), допомагаючи військовому кухарю.
Приміром, коли бригада відправляється для виконання завдань в зону АТО, кухар їде з ними, а цивільний персонал – у відпустку.
Водночас, у частинах, що працюють поза зоною АТО (наприклад, військова академія), можна наймати кухарями і цивільних людей.
— Військовий кухар сам справляється? Як взагалі відбувається харчування у зоні АТО?
— З минулого року постачання продуктів у зону АТО вже добре налагоджене і, за відгуками, військові задоволені тим, як їх годують.
Аутсорсери привозять продуктові набори в частини в зоні АТО, і там вже готують наші військові кухарі. Якщо бригада вже перейшла на нову систему харчування, як, наприклад, 79-та, постачальники привозять продукти за Каталогом відповідно до замовлення начпрода. Готують знову ж таки військові кухарі.
Навантаження на кухарів справді велике. З іншого боку, ми намагаємося максимально спрощувати їхню роботу.
Якщо в ППД замовляються шматки вакуумованого м'яса, то в зону АТО ми можемо замовити якісну тушонку, і її не треба буде готувати: відкрити, висипати і все. Якщо в ППД ми замовляємо 3-літрові банки з соком і ними ще треба займатися, то для воїнів в АТО ми дістаємо маленькі індивідуальні пакети соку: їх треба просто видати. Або ж, якщо є можливість замовлення заморожених овочів, тоді кухарю в зоні АТО привозять ту ж картоплю фрі, яку треба відкрити і висипати на пательню.
В ППД ж, оскільки заморожена картопля фрі коштує дорожче, ми замовляємо звичайну картоплю, яку треба почистити, засипати в спеціальну овочерізку і зробити картоплю фрі.
— У багатьох арміях провідних країн світу діє саме система аутсорсингу у сфері продовольчого забезпечення військовослужбовців. Чому ця система не підійшла Україні?
— Рішення про перехід на систему аутсорсингу, ухвалене у 2008 році, було неправильним. Потрібно було просто найняти цивільний персонал.
Натомість продовольчу службу як кластер тилового забезпечення просто вбили. Зараз Збройні Сили укомплектовані начпродами лише на 50%. У половині частин ця посада суміщається з посадою начальника речової служби.
Інколи й зараз в зоні АТО маємо ситуацію, коли в частину доставляється неповний комплект продуктів, бо начальник речової служби, він же і начпрод за сумісництвом, просто не знає, що треба замовляти, бо він в очі не бачив ту Постанову №426.
На початку війни більшість начпродів просто не вміли розкладки (меню) робити. Також не було професійних кухарів, адже цивільні працівники компаній-аутсорсерів обгрунтовано відмовлялися їхати в зону бойових дій.
Зараз ми приділяємо велику увагу підготовці кадрів продовольчої служби. Підготовкою начпродів займається Одеська військова академія Сухопутних військ. Навчання – 4 роки, випускаються молодшими лейтенантами.
У минулому році заклад випустив 17 начпродів, у цьому році – 18 офіцерів. І це при тому, що введений цілий курс. Ми запрошуємо усіх бажаючих – візьмемо всіх!
Однак проблема в тому, що мало охочих йти навчатися на начпрода, бо начпрод не звучить героїчно. А те, що від кухара й начпрода залежить боєготовність бригади, то це вже "доходить" пізніше. Коли ти приходиш з "позиції", а для тебе є гаряче і смачне.
Також діє школа військових кухарів на базі навчального центру в Старичах (Львівська обл.). Курси тривають 3-6 місяців, набираємо лише контрактників.
Ще одна проблема аутсорсингу в Україні – величезна монополізація ринку. Існують справді багато законних підстав, як кілька компаній-монополістів можуть "вибивати" ту чи іншу фірму з торгів.
Ми декілька разів висловлювали Антимонопольному комітету свої сумніви, але там наші прохання відхиляли, бо ці компанії дійсно працювали на торгах та й у правовому полі. Якби вони ще й працювали далі належним чином, взагалі б не було ніяких питань.
Першу половину 2015 року ми намагалися налагодити існуючу систему, просто змінивши правила гри. Але, на жаль, не вийшло. І тому довелося змінювати все, а не просто вносити якісь корективи в систему аутсорсингу, що існує.
У нас була ситуація, коли "ловиться" неякісна тушонка і без скандалу повертається постачальнику з проханням замінити усю партію. Аутсорсер забирає й привозить якісну, але, оскільки в нього цілий "кущ" областей, виявлену неякісну тушонку доставляють до частини в іншій області, де це можуть не помітити.
— Хто ці компанії-монополісти?
— До кінця 2016 року було чотири великих компанії, які ділили між собою країну на чотири умовні частини. Зараз таких компаній вже три. І всі чудово знали, хто які лоти візьме, і ніхто не претендував на "чужі".
Інші дрібні компанії-аутсорсери вичавлювалися. При цьому, все відбувалося в рамках законодавства.
Ці три компанії: "Артек-Союз", яка діє на півдні країни; "Геос-груп" (зараз інколи вони називаються як "Військторг") – найбільший постачальник продуктів, що покриває захід, частину центру та сходу; "Укрпродакорд" (раніше називалися також як "Візит") – центр і частина сходу.
Раніше також діяла компанія "Авіка". Вона пішла з ринку, та її лот поділили між "Геос-груп" і "Укрпродакорд".
Зараз на Півдні з'явилась нова компанія; вона пропонує гарну ціну і якість. Хоча є підозри, що це та ж сама "Авіка", яка пішла з аусторсингу і зараз під іншим іменем намагається брати участь у торгах "за Каталогом".
У кожній з цих компаній-монополістів є низка афіліатів, що, власне, і дозволяє їм вигравати тендери на ProZorro. Вони приходить 16-ма компаніями і починають торгуватися, а якщо приходить якась інша – стороння – компанія, скаржаться в Антимонопольний комітет.
— Ви сказали, що ці компанії мають афіліати і навіть змінюють назви. Як ви їх розпізнаєте і встановлюєте зв'язки? Хто власники?
— Вони не ховаються, це не є навіть секретом Полішинеля. Усі чудово знають, наприклад, що "Геос-груп" – це "Військторг", і навпаки. Приходять одні й ті ж люди на торги, на переговори.
Але про справжніх власників я можу лише здогадуватися. Я знаю офіційних директорів цих компаній, але кінцеві бенефеціари мені не відомі.
— Це якісь колишні генерали?
— Ні, і це дивує понад усе. Але в цих компаніях працює багато колишніх полковників забезпечення й заступників командира по тилу, адже вони знають систему зсередини і розуміють, що таке військове харчування.
— А покращити механізм контролю над аутсорсерами? Ввести більші штрафи? Хто взагалі займається контролем цієї сфери?
— Власне, перші півроку ми тим і займалися, що змінювали умови контрактів. Але це не допомагало.
Ми робили жорсткішими штрафні санкції, але їх все одно не можна підняти вище рівня, визначеного законом. Зараз у нас і так стоять максимальні штрафи. У 2016-2017 роках МО подало на ауторсерсів у суд на загальну суму штрафів у близько 12 млн грн. Частково вони були сплачені.
Втім, головна проблема в тому, що розуміння якості послуги є дуже низьким. От як оцінити послугу харчування, якщо це було півроку тому?
Компанії-монополісти знають, що половину судів вони виграють, тому що складно провести цю оцінку. А інколи цим великим компаніям-постачальникам простіше заплатити штрафні санкції і робити все по-старому.
З 2017 року ветеринарний контроль, як і контроль якості, переданий в Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Це стосується як і виїздів безпосередньо в частини, так і роботи двох польових лабораторій у зоні АТО, які перевіряють якість продуктів.
На місцях контроль над якістю продуктів проводиться безпосередньо начпродом, заступником по тилу чи начальником частини.
— Чому на тендерах із постачання продуктів перемагають ці кілька фірм, а не, наприклад, потужні гіпермаркети "Метро", "Ашан", "Новус" чи інші? Вони долучались до торгів?
— Ми чекаємо на цих потужних гравців і вже проводили переговори з Novus, Metro, Fozzy тощо. Сподіваємося, що ці великі ритейлери долучаться до тендерів. Зі свого боку ми готові надавати консультаційну допомогу.
Metro – чудова компанія, але вони хочуть більшу суму за Каталог. Вони приходили на торги, але програли по ціні. Fozzy Group (а це мережа супермаркетів "Сільпо") також брала участь у тендері й навіть виграла, але, на жаль, у них не виявилося на момент підписання угоди одного з найголовніших сертифікатів якості.
Auchan не хоче виходити на торги принципово. Вони позиціонують себе як аполітичну компанію і не хочуть постачати продукти українській армії, щоб потім не було проблем у Росії. Точніше, українська філія "Ашану" цього хоче, однак французьке керівництво – проти.
Водночас, є сподівання, що на торги зайде одна литовська компанія, яка в Україні займається харчуванням школярів. Вона вже брала участь у торгах, але програла по ціні. Можливо, переоцінять ризики і все таки зайдуть.
— Тендери на постачання продуктів у вже реформовані частини виграють ті ж самі 3-4 компанії-аутсорсери? Що змінилось?
— Так, деякі лоти щодо постачання продовольства у частини, які перейшли на нову систему, виграли ці ж самі компанії. Наприклад, "Артек-Союз" виграв лот по Західній військово-морській базі (ЗВМБ).
Але різниця в тому, що раніше ми купували послугу, тепер – продукти. Ми вже маємо більше важелів проконтролювати продукти, які завозяться постачальником.
Раніше машина "Артек-Союз" перетинала КПП і відразу їхала до свого складу. Їхні кухарі готували, а ми могли проконтролювати процес лише тоді, коли їжа з'являлась у тарілці бійця. В машині можна було проконтролювати хіба що фактичну наявність продуктів, щоб не обдурили з нормою. У разі підозри на неякісні продукти потрібно було сформувати цілу комісію, долучити ветеринарів з МОУ, щоб вони склали акт. За цей час вже все з'їдять.
Тепер же перевірка усіх продуктів проводиться в момент заїзду машини на КПП. Вже був випадок, коли начпрод виявив неякісне масло, відмовився його приймати і попросив прислати іншу партію, а привезене масло паралельно відправив для перевірки в лабораторію.
Ось днями також був сигнал, що в йогурті, який "Артек-Союз" привозить в ЗВМБ, стало забагато крохмалю. Тепер ми без поспіху візьмемо цей продукт і відправимо у лабораторію. Раніше ми не могли цього зробити.
За новою системою у військовій частині є три людини, які відповідальні за контроль системи харчування на усіх етапах, від моменту КПП до тарілки бійця. Це командир частини, начпрод і зампотилу. Тепер вони вже не можуть сказати: "Ми тут ні до чого, це – аутсорсинг". Вже є конкретна відповідальність.
— Електронний каталог, "шведський стіл". Що це і як воно відбувається?
— Міноборони проводить тендер на постачання продуктів: торгується Каталог з 357 найменувань на 1 рік.
Наприклад, у нас є 1000 осіб, які харчуються протягом 365 днів – це 365 тисяч добовидач. Відповідно, ми торгуємо 365 тис. продуктових наборів (на 357 найменувань). Підписується договір із постачальником, відповідно до якого вартість цього набору коштуватиме, приміром, 80 грн. Насправді ж, ми пропонуємо можливість замовити будь-який із цих продуктів в каталозі на суму 80 грн.
Далі вже начпрод на комп'ютері формує щотижневе меню за допомогою програмного забезпечення, отриманого від МО.
За допомогою електронного Каталогу це тижневе меню автоматично розкладається в набір продуктів, які входять у страви, і програмним чином підраховується вартість і калорійність. Заявка на визначений продуктовий набір кожного тижня направляється начпродом до постачальника – письмово або в електронній формі.
Постачальник, відповідно до заявки, формує вантаж із продуктами і направляє до вказаного місця. Далі начпрод або інша відповідальна особа приймає ці продукти в момент розвантаження. Якщо є сумніви, відмовляється від якоїсь частини партії.
Каталог продуктів у 357 найменувань передбачає великий вибір страв та їхню різноманітність. Основні страви – обов'язкові. При цьому на вибір пропонується 2-3 види першої страви. Гарнірів у середньому по два. Наприклад, рис або картопля з овочами, куряча гомілка або гуляш – з цього можна обирати або комбінувати.
Так званий "шведській стіл" стосується лише нарізок і салатів: військовослужбовці самі беруть, скільки хочуть. Хоча в деяких частинах видають порційно. Або ж стоять такі рекомендаційні таблички, як в тій же Академії Сухопутних військ: "Ми вас дуже сильно просимо не брати по 6 бананів у руки". Як показав досвід, військові також люблять "молочку" (йогурти, кефіри) та фрукти.
— Яка вартість каталогу?
— У минулому році ми провели через тендери 23 частини (саме вони перейшли на нову систему харчування).
Середня вартість продуктового набору склала близько 73 грн, найнижча – 69 грн, найвища – 78 грн. В цьому році очікується перехід ще 53 частин (і це не межа, адже чимало запитів в\ч на нове харчування), торги ще не проводилися.
— А яка вартість харчування одного військовослужбовця за старою системою?
— В цьому році ця сума складає трохи більше 80 грн.
Але насправді, якщо говорити про фінальну вартість, то цифри будуть приблизно однакові. Адже до "харчування за Каталогом" потрібно додати ще зарплату (грошове забезпечення, військовою мовою) кухарів та комунальні послуги. Це додасть ще 10-15% до вартості каталогу.
— Очевидно, що реформа – це не лише введення Каталогу, а й значною мірою технічний бік справи – зокрема, ремонт та обладнання їдалень. Скільки грошей передбачено на це?
— В цьогорічному бюджеті МОУ на продовольче забезпечення передбачено 3,5 млрд грн.
Окремо визначено фінансування на ремонт їдалень – 325 млн грн. На забезпечення їдалень сучасним обладнанням – ще 41 млн. Хоча цей напрямок вимагає значно більших сум. Ми отримали лише 40% від необхідного.
В їдальнях треба міняти практично все і закуповувати нове – від котлів до тістомісів та слайсерів. Однак нестача грошей нас не зупинить, хіба-що трохи уповільнить процеси.
Василь Короткий, Київ
