Уряд унормував порядок застосування зброї і бойової техніки Збройних Сил України під час виконання завдань антитерористичної операції у мирний час.
Постановою КМУ від 14 лютого 2018 р. № 68 визначено процедуру, завдання, принципи застосування військовослужбовцями, з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил України зброї і бойової техніки під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичних операцій у мирний час відповідно до вимог міжнародного права і з урахуванням практики проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час
1. Цей Порядок визначає процедуру застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час відповідно до Закону України “Про боротьбу з тероризмом”.
2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
військовий об’єкт — ділянки місцевості, будівлі, споруди, які постійно чи тимчасово використовуються з’єднанням, військовою частиною і підрозділом Збройних Сил для виконання завдань або розміщення та укриття особового складу, зберігання бойової техніки або військового майна; військові транспортні засоби, озброєння та військова техніка, а також об’єкти, які підлягають захисту і охороні (обороні) Збройними Силами;
застосування зброї та/або бойової техніки — ведення стрільби з особистої зброї військовослужбовцями, штатної зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил, у тому числі здійснення пусків ракет, бомбоскидання або застосування холодної зброї;
індивідуальна самооборона — застосування військовослужбовцем Збройних Сил зброї та/або бойової техніки для захисту свого здоров’я і життя від нападу або загрози нападу, якщо іншими способами і засобами захистити себе в такій ситуації неможливо;
летальне застосування зброї та/або бойової техніки — застосування зброї та/або бойової техніки, що має на меті спричинення смерті чи важкого поранення, наслідком якого може стати смерть;
напад — дії, що мають на меті захоплення заручників, військових та/або цивільних об’єктів з метою спричинення поранення, смерті, пошкодження, знищення;
нелетальне застосування зброї та/або бойової техніки — застосування зброї та/або бойової техніки, що не має на меті спричинення смерті чи важкого поранення, наслідком якого може стати смерть;
попереджувальна стрільба — попередження про можливість та намір застосування зброї та/або бойової техніки пострілом (ведення вогню з гарматного озброєння), яка не призначена для ураження цілі і є сигналом до негайного припинення нею будь-яких дій;
самооборона — застосування зброї та/або бойової техніки для захисту від нападу або загрози нападу на об’єкти, що охороняються та/або обороняються військовослужбовцем, з’єднанням, військовою частиною або підрозділом Збройних Сил, якщо іншими способами і засобами захистити їх у такій ситуації неможливо;
цивільний об’єкт — ділянки місцевості, споруди, приміщення, об’єкти культурної спадщини, а також інші об’єкти, які не належать до військових об’єктів;
ціль — будь-який об’єкт або особа, виявлені військовослужбовцем, з’єднанням, військовою частиною або підрозділом Збройних Сил, що створюють або можуть створювати небезпеку нападу.
Термін “не передбачені законом воєнізовані або збройні формування” вживається у значенні, наведеному в Кримінальному кодексі України.
Терміни “терористичний акт”, “терорист”, “терористична група”, “терористична організація” вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про боротьбу з тероризмом”.
3. Військовослужбовці, командири з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил, які застосовують зброю та/або бойову техніку, повинні керуватися принципами, що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного гуманітарного права:
неминучості — застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним;
військової необхідності — застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли іншими способами реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо;
пропорційності — застосування зброї та/або бойової техніки тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети самооборони та/або виконання поставлених завдань і не завдасть стороннім особам і цивільним об’єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.
Застосування зброї та/або бойової техніки повинно здійснюватися таким чином, щоб завдати мінімальну шкоду в конкретній ситуації бойового зіткнення.
4. З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил в районі проведення антитерористичної операції мають право застосовувати зброю та/або бойову техніку для:
відбиття нападу або попередження загрози нападу на об’єкти, що охороняються (у тому числі під час переміщення до/з району проведення антитерористичної операції);
запобігання вчиненню та/або припинення терористичного акту чи діяльності терористів, терористичних груп (організацій) чи не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
звільнення заручників, захоплених військових та/або цивільних об’єктів або запобігання (перешкоджання) такому захопленню;
знищення зброї, бойової техніки, транспортних або технічних засобів, які перебувають у користуванні терористів, терористичних груп (організацій) чи не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
захисту цивільних осіб та цивільних об’єктів від нападу;
затримання, роззброєння або знешкодження осіб, які здійснили та/або планують здійснити терористичний акт;
припинення дій осіб, які порушують режим у районі проведення антитерористичної операції та становлять або можуть становити небезпеку учасникам антитерористичної операції або іншим особам;
в інших випадках, визначених наказами керівника оперативного штабу.
5. Командири з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил під час виконання завдань зобов’язані вжити вичерпних заходів для захисту здоров’я і життя особового складу, цивільних осіб, а також військових та/або цивільних об’єктів, що охороняються (обороняються), від нападу або загрози нападу на них.
6. У разі нападу або загрози нападу на військовослужбовців та/або цивільних осіб, а також військові та/або цивільні об’єкти, що охороняються (обороняються), за можливості вживаються попереджувальні заходи, спрямовані на його відвернення, які можуть включати:
використання візуальних та звукових сигналів, покажчиків на місцевості для попередження про можливість застосування зброї та/або бойової техніки;
установлення невибухових загороджень на ділянках місцевості навколо військового об’єкта з метою попередження та запобігання небезпечному наближенню до нього;
усне або з використанням технічних засобів попередження цілі про можливість застосування зброї та/або бойової техніки;
попереджувальну стрільбу.
7. Командири з’єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил для організації охорони (оборони) військових об’єктів, а військовослужбовці для здійснення індивідуальної самооборони залежно від обставин, наявних часу та засобів самостійно визначають можливість вжиття попереджувальних заходів.
Вжиті попереджувальні заходи повинні бути вичерпними та забезпечувати можливість для цілі відмовитися від нападу (припинити дії з його підготовки).
У разі раптового нападу, а також за інших обставин, що унеможливлюють вжиття попереджувальних заходів, зброя і бойова техніка застосовуються без вжиття таких заходів.
8. Навколо військового об’єкта рішенням командира з’єднання, військової частини і підрозділу Збройних Сил, розміщеного на такому об’єкті, можуть бути встановлені:
зона попередження, під час входження цілі до якої вживаються попереджувальні заходи;
зона оборони, під час входження цілі до якої здійснюється летальне або нелетальне застосування зброї та/або бойової техніки.
Межі зазначених в цьому пункті зон визначаються з урахуванням наявних засобів, обставин та особливостей місцевості.
9. Летальне застосування зброї та/або бойової техніки дозволяється для самооборони, а також з метою виконання завдань, покладених на військовослужбовців, з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил, під час проведення антитерористичної операції.
У разі коли летальне застосування зброї та/або бойової техніки є неминучим, військовослужбовець, командир з’єднання, військової частини і підрозділу Збройних Сил повинен вжити заходів до:
збереження людського життя, мінімізації можливості поранення цивільних осіб;
надання медичної допомоги та за можливості евакуації поранених осіб в найкоротший строк.
10. Рішення про застосування зброї та/або бойової техніки під час виконання завдань у районі проведення антитерористичної операції або самооборони приймається з урахуванням обстановки командирами з’єднання, військової частини і підрозділу Збройних Сил відповідно до вимог цього Порядку і наказів керівника оперативного штабу, виданих на його виконання.
11. Військовослужбовець, який виконує завдання у складі з’єднання, військової частини, підрозділу або самостійно в районі проведення антитерористичної операції, має право самостійно прийняти рішення про застосування зброї та/або бойової техніки відповідно до вимог цього Порядку з подальшим обов’язковим повідомленням безпосередньому командиру (начальнику) під час:
індивідуальної самооборони;
захисту здоров’я і життя інших військовослужбовців та/або цивільних осіб.
Читати новини від Ukrainian Military Pages у Telegram