У листопаді Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про передислокацію 204 бригади тактичної авіації з аеродрому «Кульбакіне» на аеродром «Луцьк» до кінця 2018 року
Тепер авіатори, які вийшли з Криму, матимуть власний аеродром. А чи готова Волинь знову прийняти військових льотчиків і як пілоти з «Бельбека» сприймають чергове переселення? Відповіді на ці питання у матеріалі Народної армії.
Аеродром
Луцький аеродром — одне з найкращих «порожніх» летовищ у Повітряних Силах. Тут немає техніки, але збережено всю інфраструктуру. Головне — діюча бетонка, здатна приймати великі літаки. Злітно-посадкову смугу збудовано ще в радянські часи, її довжина — понад 2500 метрів. Є й ґрунтова смуга. Словом, це повноцінний військовий аеродром і чудова база, яку в Повітряних Силах часто використовують для бойового застосування авіації на полігоні «Повурськ».
Іще один козир — наявність запасного аеродрому в сусідній області. Його теж планують відновити для потреб авіації. На ньому 10 років не було літаків, тож «боротися» з природою, причому не тільки інженерно-аеродромній службі, доведеться наполегливо. Наступного року сюди планують «десантувати» цілий батальйон аеродромних інженерів, залучити додаткові сили й засоби та створити повноцінну авіакомендатуру.
Луцьк
Місцевим жителям не звикати до сусідства з військовими — у регіоні раніше дислокувалася дивізія фронтових бомбардувальників. Місцеві добре пам’ятають, що таке реактивні двигуни, і знають, як військові частини впливають на динаміку росту економіки. Розуміє це й тутешня влада, яка обома руками за передислокацію.
Потенційно Луцьк міг би стати своєрідним регіональним центром міжнародної торгівлі завдяки своєму географічному розташуванню. Принаймні так вважають волиняни й хочуть у це вірити. Але для цього необхідно створити відповідну транспортну інфраструктуру, зокрема аеропорти, які діятимуть. Іще до війни з Росією волинськими летовищем цікавились китайці. Для найшвидшої доставки товарів у Європу бізнес Піднебесної розглядав саме луцький військовий аеродром із можливістю побудувати на кордоні з Європою вантажні термінали.
У радянські часи керівництво області не раз пропонувало військовим зробити в Луцьку аеродром спільного користування: для цивільної та військової авіації. Однак тоді на озброєнні одного з авіаполків була тактична ядерна зброя, тому пропозицію було відхилено. А таку практику застосовують давно. Аеродроми спільного користування є в усьому світі, були вони й в СРСР. Імовірно, після оживлення аеродрому «Луцьк» буде порушено питання про спільне використання аеродрому, як і в більшості областей України.
Озброєння
2014-го весь парк літальних апаратів авіабригади потрапив у руки «зелених чоловічків».12 найкращих машин: дев’ять МіГів і три модернізовані «елки» ворог «залишив» собі. Шляхом політичних домовленостей чотири десятки МіГ-29 було повернуто в Україну. Коли ці борти почали доставляти в Миколаїв, у багатьох на очі наверталися сльози. Було перебито безцінну проводку, у двигунах — пісок і каміння, порубано сокирою фюзеляжі — це далеко не весь перелік варварського нищення техніки.
Чотири роки на авіаційних підприємствах ДК «Укроборонпром», в авіаційних ТЕЧах кипить робота. Російські стратеги знову недооцінили українців. Думали, що віддають брухт, який уже ні на що не придатний. Аякже! Кримські МіГи один за одним стають у стрій бригади.
Інженери ночували просто в авіаційних ТЕЧах, було організовано позмінну роботу, завантажено замовленнями й авіаремонтні підприємства. Шість МіГ-29 відремонтував Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, приблизно по два літаки щороку. Одразу після переформування авіаційної бригади в Миколаєві військові інженери самотужки відновили шість винищувачів на базі авіаційної ТЕЧі. Наразі робота не припиняється. За даними управління головного інженера авіації Повітряних Сил, цього року бригада отримала ще один МіГ-29, а на поточному ремонті — чотири бойових винищувачі.
«Соціалка»
«Дорожня карта». Таку назву дістав документ, у якому є дані про питання соціального характеру, які обов’язково постануть у процесі переміщення авіаційної бригади на нове місце служби.
Командир авіаційної бригади полковник Ігор Кисельов:— Звісно, люди хочуть сісти на свій аеродром. Ми вдячні колегам з аеродрому «Кульбакіне» за гостинність. Проте у них свій колектив, свої заходи бойової підготовки, свої проблеми. От, скажімо, для проведення льотних змін мусимо підлаштовуватися під їхні планування. Інколи працюємо в небі разом. Для організації взаємодії це плюс, але… Поки ми не повернемося в Крим, нам потрібен свій аеродром, бо росте талановита молодь, учорашні випускники вже наступають на п’яти досвідченим пілотам, на іспитах пускають ракети. Цей рівень підготовки треба підтримувати.
Важко знайти потрібні слова для колег, особливо тих, котрі переживатимуть другий переїзд. У кожного свої проблеми, особливо гостро стоїть житлова. Але ми, військові люди, маємо розуміти, чому носимо форму, навіщо присягали тощо. Тож, як треба буде, переїдемо й втретє, і, сподіваюся, таки в «Бельбек»…
У бригаді було здійснено опитування стосовно майбутнього переїзду. Більшість сприймає передислокацію як належне. Однак третина військовослужбовців не хотіли б знову пакувати валізи.
За словами заступника командира з виховної роботи підполковника Миколи Цвіцінського, люди готові змінити місце служби, але переживають за благополуччя своїх сімей. Ідеться про працевлаштування, школи, садочки, піднайому житла. Особливо болюче це вдарить по військовослужбовцях контрактної служби, які не мають права на компенсацію за піднайом. Власне тому в будь-якій військовій частині контрактники — переважно місцеві жителі. У тому й проблема, що контрактника для авіабригади знайти непросто, бо треба мати базову технічну підготовку для певних спеціальностей. Наразі вивчають мобілізаційний ресурс області, адже 13 років тому тут іще служили відповідні фахівці.
Вартість піднайому житла в Луцьку типова для обласних центрів: орієнтовно 2,5–3,5 тис. грн. Але знайти квартиру буде непросто через малий ринок оренди житла та велику кількість студентів, які теж його винаймають.
У Луцькому гарнізоні — півтисячна черга на житло. Авіабригада суттєво збільшить цю цифру. На жаль, тут є й такі, що з 1986 року перебувають у черзі.
Словом, потреба частини — більше як 200 квартир і близько 150 місць у гуртожитках. Дітей військовослужбовців управління освіти Луцької міської ради обіцяє влаштувати в школах і садочках міста.
На 2018-й — амбітні плани
Будівництво, ремонт і відновлення інфраструктури аеродрому «Луцьк» — такі завдання на 2018 рік стоять перед командуванням Повітряних Сил. На реалізацію, певна річ, треба чимало коштів. Але є рішення уряду, тож військові авіатори сподіваються одержати фінансування. Обіцяє допомогти, чим зможе, і місцева влада.
Для військовослужбовців за контрактом на території вивільненого військового містечка 2018 року пропонують будівництво двох нових двоповерхових казарм поліпшеного планування, на 120 ліжко-місць кожна.
Крім житлового фонду, заплановано відремонтувати всі життєво необхідні для військового аеродрому будівлі, і цей процес уже триває. Мова йде про капремонт будівель ескадрилей, чергової ланки, авіаційних ТЕЧей, вартового приміщення, командно-диспетчерського пункту, складу РАО тощо.
Юрій Ігнат, Народна армія