Попри відносну «компактність», можливості артилерійського полігону «Дівички» дають змогу стріляти з усіх артсистем, окрім тактичного ракетного комплексу «Точка-У».
Територію цієї військової частини тепер майже повністю віддано для навчання гармашів із різних видів і родів військ. І одного серпневого дня, коли на полігоні побував кореспондент «Народної армії», тут водночас проходили відновлення боєздатності й етап злагодження артилеристів трьох бригад.
…Усередині 122-міліметрової самохідки 2С1 «Гвоздика» літньої днини, коли сонце не шкодує своєї енергії, дуже спекотно. За кілька хвилин перебування в ній весь покриваєшся потом. «А хлопцям там потрібно деколи працювати годинами!» — промайнуло в голові. Кондиціонера бійці не мають. Хіба що трішки легше стає, коли відкрити всі люки, особливо кормовий. Через нього можна завантажувати снаряди й запускати свіже повітря в немилосердну серпневу задуху. Що ж, потрібно терпіти й виконувати поставлені завдання, а вже потім використовувати паузи для перепочинку в рятівній тіні дерев.
Знайомлюся з командиром гаубичної батареї (чотири САУ) однієї з танкових бригад капітаном Артемом К. Його підрозділ другий день перебував на полігоні, проводячи тактичні навчання. Хлопці якраз відстрілялися і очікують на подальші команди.
— На підготовку, опрацювання координат, наведення гаубиці й перший постріл у район визначених цілей у нас часу менше як хвилина. Кожний екіпаж уже випустив по п’ять снарядів відповідно до наданого цілевказання на відстань 5,5 км. Відпрацювали непогано: похибка влучання не перевищує 30 м, — констатує офіцер. — Для артилерії такого калібру це гідний результат. Після завершення злагодження батареї розпочнеться тренінг у складі дивізіону. Практичне відновлення боєздатності відбувається з постійною зміною вогневих позицій, КСП та різноманітними ввідними.
— Наскільки зручно почуваєтеся в «Дівичках»? — запитую в капітана.
— Власне сам «котел» полігона не надто великий, і віддалення вогневих позицій від його меж теж незначне — до 8 км, — зауважує співрозмовник. — Хоча з навчальною метою тут можна виконувати більшість вогневих завдань: як «накриття» батареєю окремих цілей, так і постановку загороджувального вогню в складі дивізіону. Жити є де, харчують непогано, воду підвозять регулярно, навіть у спеку її не бракує.
На думку співрозмовників, ускладнені бойові стрільби доцільно організовувати щонайменше двічі на рік, адже професійні навички, м’язова «пам’ять» невічні, і їх слід постійно оновлювати, тренувати. А приводів у підрозділі для перманентного практичного військового вишколу, очевидно, багато. Приходять нові люди, та й бувалим у бувальцях непогано було б відновити кондиції й на власному прикладі чогось навчити молодь.
Знайомлюся з екіпажем «Гвоздики». Навідник Григорій розповідає, що команда САУ підібралася суперова: хлопці розуміють один одного з півслова. Війна багато чому вчить: бити влучно ворога, ділитися банкою тушонки з побратимами, терпіти холод, бо двигун, працюючи, деколи демаскує машину, економити воду в спеку.
Водій-механік САУ 2С1 Денис — із Кривого Рогу. До війни був будівельником, понад рік тому підписав контракт із ЗС України. Тепер неабияк пишається тим рішенням. Завершується другий місяць доукомплектації й навчання, а він уже сумує за донецьким степом: той йому сниться, закликаючи повернутися.
Читати також: Навчання «Рубіж-2016»: вогонь ведуть «Мста-Б» та «Піони» (фоторепортаж)
— Там, у степу, якось простіше все, аніж тут. Усього отак словами не поясниш… Ніби ж і небезпека чатує, і будь-якого дня може статися загострення, але комусь там треба бути. Єдине що — сумую за дружиною, дев’ятирічною донею та домівкою. Без них важко, але руки й настрій не опускаються, бо знаю, яку важливу місію нам довірено. Справжнім військовим тепер ніколи відволікатися від своєї справи. Ось погляньте на машину — нашу королеву! До речі, моя ровесниця, 1982 року випуску. Жодного разу не підвела — з першого до останнього пострілу! Навзаєм намагаємося підтримувати її в хорошому стані: за потреби робимо цій красуні технічно-косметичні процедури, — жартує боєць
Щойно гармати й гаубиці відстрілювалися, як підрозділи одразу починали переміщуватися полігоном. Сучасна війна показує: артилерія на вогневих позиціях може перебувати не більше як п’ять-шість хвилин. Інакше ворог може накрити у відповідь.
Нині «Дівички» розширюють функціональну спроможність здійснення вишколу. У день нашої гостини сюди тут стріляли самохідні гаубиці, БМ-21 «Град» і протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра». Офіцер відділення бойової підготовки майор Леонід Пилипець докладно оповів про розвиток полігону та плани на майбутнє.
Наприклад, на директрисі стрільби із закритих вогневих позицій завершується ремонт спостережної вежі та командного пункту. Придбано комплект сучасних рухомих і нерухомих радіокерованих мішеней. Щоб облаштувати місце для рухомих мішеней, закуплено 200 м залізничної колії, іще на такий же обсяг рейок через майданчик у ProZorro триває процес закупівлі, як і необхідних кабелів для прокладання силових електроліній та заміни старих, закладених іще 1979-го. Підписано угоду на постачання щебеню. А шефи-спонсори облаштували артезіанську свердловину. Тепер тут своя питна вода, раніше її доводилося привозити. Загалом на 2017 рік надано 5,2 млн грн на розвиток «Дівичок». Більшу частину цієї суми вже освоєно.
— У разі надання коштів продовжимо колії ділянки рухомої мішеневої обстановки до показника 800–1000 м. Уже закуплено самохідні установки для піднімання визначених цілей, — розповідає Леонід Іванович. — Узагалі у «Дівичках» розбудовуватимуть міжвидовий центр підготовки ракетно-артилерійських підрозділів. Тут проходитимуть навчання із бойовими стрільбами відповідні батареї й дивізіони. Після розчищення території помітно зросте пропускна спроможність полігона. Уже сьогодні він здатний прийняти повноцінну бригадну артилерійську групу, озброєну навіть такими потужними системами, як 2С7 «Піон».
