Близько 500 авіаційних фахівців Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил, інших силових структур України щороку проходять перепідготовку й підвищують кваліфікацію у Спеціалізованому центрі у Миколаєві.
«Увага! Пожежа!»
Бортінженер: «Пожежа на першому двигуні».
Командир: «Вимкнути 1-й двигун, закрити пожежний кран, увімкнути систему пожежогасіння».
Бортінженер: «Вимикаю 1-й двигун, закриваю пожежний кран, вмикаю 1-шу чергу системи пожежогасіння».
«Пожежу ліквідовано». Політ продовжується на трьох двигунах
— Ось так, не піднімаючись у повітря, я відпрацював на комплексному тренажері алгоритм дій в разі пожежі на одному з двигунів, — розповідає полковник О., який приїхав у Миколаїв перенавчатися на новий тип літака — Іл-76МД. — На цьому тренажері я налітав понад 18 годин. Так, це схоже на гру, яка не завжди стовідсотково відповідає реальним відчуттям. Але це гарна можливість відпрацювати свої дії до автоматизму, аби під час реального польоту бути готовим до багатьох форс-мажорів.
У військовій частині, що в Миколаєві, на тренажерах і в навчальних класах щороку близько 500 авіаційних фахівців Повітряних і Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Національної гвардії та інших силових структур України проходять перепідготовку й підвищують кваліфікацію. Окрім того, із 2016-го курсанти 5-го курсу Харківського національного університету ПС обов’язково перед випускною льотною практикою проходять у частині теоретичну й тренажерну підготовку, до якої залучено миколаївських льотчиків-інструкторів.
Комплексний тренажер КТЛ-32 — це кабіна пілотів літака Іл-76МД з усіма приладами та органами управління, а також розташована окремо кабіна штурмана, макет злітно-посадкової смуги, координатор із відеокамерою й робоче місце інструктора. На тренажері можна здійснити «політ по прямокутному маршруту» та «політ у зону», «заправити літак» пальним, «закинути вантаж» на борт і відпрацювати політ за маршрутом на десантування. Водночас для більшої реалістичності тренажер відтворює шуми запуску й роботи двигунів, випускання-забирання шасі та залежно від умов «польоту» — хитання кабіни. Також візуально відображається позакабінний простір у районі злітно-посадкової смуги аеродрому, лінія польоту або лінія горизонту.
— На нашому «Іл-76» тренуються не лише ті, що переходять на новий тип авіатехніки, — розповідає начальник групи обслуговування тренажерів (КТЛ-32, КТЛ-21) капітан Микола Касаткін, — а й курсанти Харківського національного університету ПС, і фахівці екіпажів цивільної авіації. Приїжджають також іноземці, зокрема з арабських країн і країн Африки, аби налітати години для отримання відповідного допуску до польотів.
Утім справжньою гордістю Центру є КТЛ-21. Це найсучасніший із тренажерів закладу. Він здатний по-справжньому відтворити бойовий виліт. Але тільки віртуально. Пілоти винищувача МіГ-29 можуть потренуватись у знищенні повітряних і наземних цілей та навіть виконати фігури вищого пілотажу, наприклад петлю Нестерова. Також у складі тренажера є робоче місце другого льотчика. Тож можна відпрацьовувати бойові завдання в складі пари.
— Усі наявні тренажні комплекси нам дають змогу відпрацьовувати окремі елементи льотної підготовки та бойового застосування, — каже командир військової частини полковник Олександр Абрамчук, — а от потренуватися в перехопленні повітряної цілі, пусках ракет у віртуальному середовищі чи бомбометанні допоможе тільки КТЛ-21. Це значно дешевше й безпечніше, аніж учитися на справжній техніці. І навіть у країнах-членах НАТО сьогодні рухаються шляхом переведення навчань із реального у віртуальне середовище. У них співвідношення реальних і змодельованих навчань 50:50. Прогнозують, що в майбутньому ситуація змінюватиметься в бік зростання частки саме віртуальних заходів з огляду на потребу економити кошти на військові витрати. Такий підхід є актуальним і в Україні. Сподіваюся, що в майбутньому наш центр стане частиною єдиного віртуального поля бою ЗС України.
Водночас тут переконані, що тільки на віртуальних повітряних поєдинках не підготуєш гарного льотчика. Потрібна практика. Тому не менше уваги під час перепідготовки приділяють практичним заняттям на літаках-тренажерах Су-24М, Су-25, МіГ-29 та Іл-76. Це звичайні літаки. Тут слухачі мають змогу ознайомитися з обладнанням і будовою літальних апаратів, які сьогодні експлуатують в авіаційних частинах Збройних Сил України. Проходять у Миколаєві навчання, тренування й перепідготовку й офіцери бойового управління та особовий склад груп керівництва польотами.
— На тренажно-моделюючому комплексі «Репітер» у нас тренуються керівники польотів, керівники ближньої зони, дальньої зони, зони посадки, штурмани наведення та інші, — розповідає старший льотчик-інструктор льотно-методичного відділення полковник Ігор Олійник. — 2008 року для підвищення якості підготовки «Репітер» частково переоснастили на нову комп’ютерну базу типу тренажно-імітованого комплексу «Віраж-Т». Це дало змогу зменшити вдесятеро енерговитрати у його експлуатації, збільшити перелік завдань для підготовки, оперативно змінювати навігаційно-тактичну обстановку безпосередньо під час виконання тренування.
Однак перед тим, як сісти за штурвал тренажера чи розпочати керувати польотами, слухачі пригадують свої роки навчання у вишах, сідаючи знову за парти. Для теоретичної підготовки в частині обладнано навчальні та спеціалізовані класи, де є й стендові комплекси, натурні макети. Тут ознайомлюються з будовою та принципами роботи авіаційних двигунів, засобів ураження, радіоелектронного й авіаційного обладнання, різноманітних станцій, комплексів або систем. До інструкторсько-викладацького складу — особливі вимоги. Він формується здебільшого із фахівців зі стройових частин. У Центрі служать унікальні інструктори, які мають понад десяток освоєних типів літаків.
— Наші викладачі не тільки мають великий практичний досвід експлуатації авіатехніки, — продовжує Олександр Абрамчук. — Не менш важливе — уміння передати необхідні знання й досвід. Також постійно триває робота з аналізу та узагальнення досвіду застосування авіації в бойових умовах.
Використані джерела: Народна армія
