Основною УКХ радіостанцією ЗСУ буде турецька Aselsan, яку згодом складатимуть в Україні

Ukrainian Military Pages

Про те, як змінилися війська зв’язку з початку антитерористичної операції, розповідає начальник військ зв’язку ЗСУ — начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко

— Володимире Васильовичу, з якими здобутками війська зв’язку підходять до чергового святкування професійного свята?

— На сьогодні забезпеченість сучасними засобами зв’язку бойових підрозділів ЗС України становить понад 70 відсотків від штатної потреби. Це не так мало, якщо згадати, із чого все починалося. Цей показник із року в рік зростає, і тут відіграють свою роль два фактори: фінансовий ресурс, який надала держава, і міжнародна допомога від наших партнерів у світі.

Крім цього, до цифрової стаціонарної мережі зв’язку ми підключили майже 90 відсотків військових частин.

А в найближчому майбутньому хочемо побудувати власну систему супутникового зв’язку. Також завершено порівняльні випробовування та визначено, що основною УКХ радіостанцією Збройних Сил України буде Aselsan турецького виробництва, яку згодом складатимуть в Україні. Плануємо постачити у війська й вітчизняні комплексні апаратні зв’язку та командно-штабні машини, які виробили підприємства Укроборонпрому.

Ukrainian Military Pages фото: defence-ua.com

— Яка нині ситуація з автоматизованою системою управління про яку говорять тривалий час. І навіщо вона взагалі?

— Певні елементи АСУ в нас розробляли багато років. На жаль, тільки війна надала поштовх цій справі. Держава віднайшла кошти, а з програмним забезпеченням допомогу надали волонтерські організації й іноземні партнери. Тепер ця система фактично вже існує. Її використання значно підвищить бойовий потенціал наших підрозділів. Таке програмне забезпечення полегшує дії військ на полі бою, прискорює процес прийняття рішення. Адекватна відповідь супротивнику відтак пришвидшується в рази.

— Щоб працювати із сучасною технікою, потрібні відповідні фахівці. Де їх сьогодні готують?

— Справді, щоб користуватися новим парком техніки й активно брати участь у розвитку військ зв’язку, необхідні освічені офіцери, сержанти й солдати, які знають можливості сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій та спроможні забезпечити їх упровадження. Таких фахівців готують у трьох навчальних закладах. Це Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, у якому навчають майбутніх офіцерів-зв’язківців, Коледж сержантського складу та Об’єднаний навчально-тренувальний центр військ зв’язку.

Також на базі інституту функціонують тримісячні офіцерські курси. Вчитися на них мають право найкраще підготовлені сержанти військ зв’язку з вищою освітою. Після закінчення курсів вони отримують звання молодшого лейтенанта.

— Чи змінилися вимоги до підготовки військових зв’язківців?

— Спираючись на досвід АТО, минулого року ми докорінно змінили програму підготовки фахівців для військ зв’язку. Зокрема, переглянули вимоги до практичних навичок випускників у галузі телекомунікацій і радіозв’язку, підготували перелік того, що належить знати й уміти такому фахівцю, і на його основі переробили навчальні програми. Також до проведення занять широко залучаємо й цивільних спеціалістів.

Окрім цього, на виконання рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зроблено наголос на вивченні загальновійськових дисциплін. Тому що кожен офіцер незалежно від спеціальності повинен уміти керувати в бою мотопіхотним підрозділом.

У підготовці офіцерського складу вже багато в чому орієнтуємося на стандарти НАТО. Наразі іноземні колеги навчають наших зв’язківців користуватися технікою, яку закуповуємо за кордоном чи отримуємо як гуманітарну допомогу.

— Хто нині є головним постачальником сучасних засобів зв’язку?

— Нині в ЗС України широко використовують вітчизняні та іноземні засоби, придбані бюджетним коштом або отримані як матеріально-технічна допомога.

— Які нагальні завдання стоять перед військовими зв’язківцями?

— Одне з головних завдань, яке тепер стоїть перед нами, — до мінімуму скоротити час проходження інформації каналами зв’язку. До того ж вона має бути достовірною, закритою для противника та надходити неушкодженою. Як переконує досвід, показник від моменту виявлення цілі до пострілу по ній не повинен перевищувати кількох хвилин.

Тому ми постійно вивчаємо досвід розвинених армій і по змозі намагаємося запровадити все найкраще в себе. У процесі переозброєння прагнемо максимально наблизитися до стандартів НАТО. Наше завдання на найближче майбутнє: війська зв’язку мають стати високопрофесійними й мобільними та бути готовими забезпечити таку якість зв’язку та управління, що дасть змогу підвищити ефективність функціонування системи управління.

Уже зараз можна сказати, що за час АТО війська зв’язку вийшли на новий якісний рівень. Але без широкого використання автоматизованих та інформаційних систем поліпшити ефективність управління військами не вдасться. А для того, щоб вони повноцінно функціонували, треба створити надійну та стійку систему зв’язку з необхідною пропускною спроможністю. Над цим тепер і працюємо.

— З якими проблемами доводиться стикатися?

— За короткий проміжок часу надзвичайно складно повністю вирішити всі проблемні питання, які накопичувалися роками. Нині потрібно закуповувати та приймати на озброєння сучасні засоби радіорелейного й тропосферного зв’язку, перешкодостійкі та компактні КХ-УКХ радіостанції, нові КШМ та апаратні, кабельну систему й відеозв’язок, нові засоби радіорозвідки й радіоелектронної боротьби. А це потребує значних фінансових витрат.

Та найбільша проблема у військах зв’язку — це швидкоплинність технологій. І те, чого навчали курсантів на першому курсі, на п’ятому вже може дещо застаріти. Тому учбовий процес потребує постійного вдосконалення.

Звісно, воювати й розвиватися одночасно дещо важко, адже бракує головного ресурсу — часу. Крім того процес переозброєння дуже непростий, оскільки потребує значних витрат.

— Дякую за розмову.

Записав Роман ВУС



Використані джерела:
Видання МО України «Народна армія»

довідник озброєння і військової техніки