З проблематики методології визначення ОТВ до ОВТ проведено значну кількість досліджень, які умовно можна поділити на наступні етапи: етап розробки основних концептуальних положень з формування ОВТ та етап деталізації вимог до окремих систем, комплексів та зразків ОВТ, розробка відповідних методик, математичних та логіко-мовних засобів.
Якщо на першому етапі досліджень визначалося, що ОТВ можуть висуваються до систем озброєння, а до зразків зброї висуваються тільки тактико-технічні вимоги, то у дослідженнях другого етапу зазначені два основних аспекти визначення ОТВ:
- формування ОТВ здійснюється до рівня систем, комплексів і зразків ОВТ;
- відбувається поступовий перехід від переважного аналізу бойових можливостей формувань (угрупоувань) родів військ і видів ЗС до аналізу бойових можливостей міжвидових угруповань ЗС.
Це свідчить про те, що у цих аспектах починають враховуватися погляди на «мережецентричну війну», при якій показники ТТХ окремої системи ОВТ без урахування зв'язку її з рештою компонентів збройних сил в принципі не формуються.
Основним чинником, що сприяв змінам у поглядах до формування ОТВ до ОВТ, є істотне зростання ролі системних властивостей озброєння, взаємозв'язку і взаємозалежності його елементів, викликане революційним розвитком інформаційних технологій.
По-друге, у сукупність завдань, вирішення яких повинні забезпечувати системи озброєння видів ЗС і родів військ, необхідно включати «міжвидові» завдання, що вирішуються угрупованнями ЗС змішаного складу
По-третє, класичні системи зброї є вузькоспеціалізованими і в умовах ведення мережецентричної війни не повною мірою відповідають сучасним вимогам. На зміну їм приходять бойові системи.
Розглянуті чинники приводять до необхідності винайдення абсолютно нових підходів до формування ОТВ і вимагають розробки нових і корекції існуючих логіко-мовних засобів.
На сьогодні керівним документом, який регламентує порядок розробки оперативно-тактичних(оперативно-стратегічних) вимог до систем озброєння та військової техніки, є «Інструкція з формування оперативно-стратегічних, оперативно-тактичних та загальних вимог до озброєння та військової техніки Збройних Сил України», затверджена Наказом Начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.05.2016 року № 213, яка не враховує наведені вище зміни.
Державними стандартами, які регламентують порядок розробки озброєння таі військової техніки і застосовуються сьогодні, такі поняття, як «оперативно-стратегічні та оперативно-тактичні вимоги до зразків, систем (комплексів) озброєння та військової техніки», не використовують. У них визначаються такі поняття, як «загальні тактико-технічні вимоги та тактико-технічні вимоги»
Наведені вище нормативні документи не повною мірою враховують тенденції розвитку збройної боротьби на сучасному етапі та потребують доопрацювання з урахуванням сучасних вимог.
Немає потреби нагадувати про те, що нормативна база щодо формування ОТВ до ОВТ, яка спирається на сучасні тенденції розвитку збройної боротьби, має вирішальне значення при оцінці стану Збройних Сил, їх бойових можливостей, створенні сучасних, високотехнологічних зразків ОВТ, оцінці характеру дій вірогідного противника тощо.
Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 11-12 травня 2017 р.)
