Три роки війни сильно змінили українську армію. Війна стала для ЗСУ своєрідним полігоном, практично навчила, що треба робити в тих чи інших ситуаціях, як треба реагувати, координуватися.
Мені стало цікаво, як оцінюють бойовий досвід української армії наші союзники під час тренувань. І ось я сиджу з командиром взводу морської піхоти України, який брав участь в міжнародних навчаннях Agile Spirit - 2016 Грузії. Зараз він відточує практичні навички, отримані за час участі в них, під Маріуполем, і, судячи за перехопленням з боку противника, вельми успішно. Але сьогодні нас цікавлять минулі вчення.
- Що це за наавчання були, Agile Spirit - 2016?
- Це були міжнародні навчання, які проходили в Грузії біля населеного пункту Ахалціхе (груз. ახალციხე) на полігоні Аполло. У Agile Spirit - 2016 брали участь такі країни, як Сполучені Штати Америки, які були представлені ротою з Корпусу морської піхоти і ротою «ейрборнов» (десантники) - в основному європейський контингент армії США. Також там були задіяні такі країни, як Грузія, господар цих навчань - її представляв піхотний компонент.
Це був 42-й батальйон, який у військових діях проти російських частин проявив себе як найбільш бойовий і чинив добрий опір силам противника, що переважали за чисельністю. Ще брали участь в навчаннях румуни, латвійці та болгари. Болгар, пам'ятаю, представляли два роди військ - це піхота і ССО, два офіцерські загону спецпризначення Болгарії.
- Хто представляв Україну?
- Від України був зведений взвод морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп) ВМС ЗС України (місце дислокації - Миколаїв). Морська піхота представляла всі Збройні Сили України на цих навчаннях. Нас було 26 чоловік - матросів та сержантів і 2 офіцери.
- Як проходили навчання?
- Навчання проходили за певними фазами: спочатку теоретична підготовка військовослужбовців, потім практична (яка включала в себе стрільби), вогнева та тактична (переміщення полем бою, ведення бойових дій в гірських умовах). Також практично відпрацьовувалась спільна робота підрозділів всіх країн, щодо координації і взаємодії між групами всіх військ, присутніх на навчаннях.
В підсумку остаточно був обраний наступний сценарій навчань - створені три ротні-тактичні групи: «Альфа», «Браво» і «Чарлі». «Альфа» - це були в основному американські «ейрборни», «Браво» - це рота грузин, «Чарлі» - рота з болгар, грузинів, румунів, українців і литовців.
У фінальній фазі ми відпрацювали всі елементи і етапами, скомпоновані в єдиний алгоритм, з ударами авіації і вогнем артилерійських установок - умовне знищення противника йшло цими трьома РТГр. Можу сказати, що вся група діяла скоординовано, що, в принципі, не дивно, так як ми два тижні попередньо відпрацювали багато елементів з союзниками на щоденних тренуваннях.
У підсумку представники тих країн, які брали участь у навчаннях, і президент, і високопоставлені чиновники Грузії були присутні на фінальній стадії цього заходу. Можу сказати, що для грузин ці міжнародні навчання були дуже вагомим заходом - вони були їм дуже натхнені.
- Як до морській піхоті поставилися союзники?
- Представники усіх країн проявляли дуже велику повагу. Всі підходили і розпитували, яка у нас ситуація, як ми воюємо, які складнощі. Я, як командир взводу, намагався бути присутнім при таких діалогах. Але що радувало, так це те, що наші матроси в основному відповідали, що непросто, воюємо, однак перемога буде за нами - ніякого «упаднічества» не помітив. Основний меседж, який ми заявляли - не боїмося ні величезної армії Росії (РФ), ні її терористів. Після того, як союзники дізнавалися, які у нас там йдуть бойові дії, то говорили нам, що ми - «crazy man».
- А як ви оцінюєте рівень підготовки взводу, що представляв Україну в цих навчаннях?
- Я вважаю, що досить середній рівень. У нас є багато набагато більш навчених і досвідчених бійців. Матроси в нашому взводі були в основному молоді. Але це не завадило їм продемонструвати найвищі показники і з фізичної, і з тактичної, і з вогневої підготовки. Причому треба врахувати той факт, що ми працювали з іноземною зброєю. Було спочатку трохи незвично: М4 - не автомат Калашникова. Але ми швидко навчилися пристрілювати, як їм правильно працювати - і показали хороший результат. За підсумком навчань президент Грузії навіть окремо виділив нас і заявив, що армія України має досить високий рівень боєздатності.
- А що це за легенда про «спецназ морської піхоти України»?
- Так, була справа, - посміхається взводний. - Просто коли до нас підходили і цікавилися, який рід військ представляємо і якою діяльністю займаємося, то ми почали перераховувати свій досвід і завдання, що нам доводилося виконувати, який бойовий досвід у кого був. Після одного такого розмови якийсь офіцер - я не пам'ятаю, яку країну він представляв - сказав, що ми не морська піхота, а спецназ морської піхоти. А потім, коли ми в підсумку продемонстрували найвищий рівень підготовки і позитивно виділилися цим, то цю фразу не раз повторювали - що ну нічого в цьому немає дивного, тому що ми «спецназ морської піхоти».
- Так це було суто їхня особиста думка?
- Так, це був їхній висновок. Ну а нам що? Нам приємно було, що нас оцінили. Ми особливо не спростовували (посміхається).
- Часто взагалі про ваш досвід розпитували?
- Максимальний інтерес до нашого бойового досвіду виявляли американці. Часто підходили, ми спілкувалися. Вони ж просили про якісь заняття окремо від усіх, щоб тільки ми з ними попрацювали. Дуже багато розпитували, як ми поводимося в тій чи іншій ситуації, як приймаємо рішення в окремі моменти, як готуємося до бойових дій ... Треба сказати, що такі розмови були не тільки з американцями, але в основному цей досвід дуже цікавив саме їх. Американці дуже акцентували на цьому увагу і виділяли нас.
- Яке враження справила приймаюча сторона?
- Дуже позитивне. Причому відразу, з самого початку навчань. Взагалі, видно, що в Грузії поважають українців. Дуже цікавий момент був під час відкриття навчань. Там було багато високопоставлених чиновників Грузії та інших країн, військові аташе та інші.
Було шикування, попереду кожної колони стояв боєць з прапором і по черзі лунав гімн кожної країни. Ми стояли передостанні, перед болгарами. По черзі включали гімни всіх країн, представники яких стояли перед нами. Але коли зазвучав гімн України, ми не просто його заспівали - ми так вступили хором і так його заспівали, голосно, злагоджено, дружно, з душею, що це вразило багатьох. Після урочистої церемонії президент Грузії Георгій Маргвелашвілі заявив, що українським воїнам притаманні дуже високий патріотизм і відданість державним символам своєї країни.
- Як вважаєте, ви винесли щось корисне з цих навчань?
- Ну звичайно. Подібні навчання - це і певний досвід для кожного військового, це знайомство і робота з новими видами озброєння. Це нове спілкування з людьми, аналіз їх досвіду, роботи їх техніки в бойових умовах. Щоразу для себе відкриваєш нове. Чогось супер нового у тактиці, може, ми і не побачили - всі працюють за схожими стандартами.
Якщо ти вже був на міжнародних навчаннях і вивчив тактику інших, то нового в наступних навчаннях побачиш мало. Але знайомства, спілкування з людьми, які брали участь в різних військових компаніях, і аналіз їх досвіду - це було потрібно. Кожен так по частинці додавав тобі щось нове, то, що ти ще не проходив. В результаті ти збираєш цю всю інформацію, компонуєш і робиш якісь висновки.
- Як ви оцінюєте необхідність проведення міжнародних навчань зараз?
- Вважаю, що це дуже необхідно. Ми щось беремо своє, щось - від натівців і формуємо армію свого зразка, яка тут і зараз зможе виконувати бойові завдання, виходячи з нашої реальності. Цей процес уже пішов, але з міжнародними навчаннями ми зможемо його прискорити. Тому їх повинно бути чим більше, тим краще. Ну а на них не осоромимося, будьте впевнені.
Використані джерела:
petrimazepa.com
