З американських бойовиків ми дізнаємося про супергероїв американського «спецназу», російське ТБ переконувало нас у непереможності свого. А що ж ми знаємо про власний, український?
Як правило, зовсім небагато: показові виступи під час свят, сухі зведення із зони АТО з натяком про якісь вдало проведені операції, які в більшості своїй записуються в актив донецьких чи луганських партизанів.
За словами самих спецпризначенців, героїчного в їхній роботі не так і багато, та й стає відомим це героїчне лише тоді, коли командування береться «мікроскопом забивати цвяхи», тобто використовувати підрозділи спецпризначення як звичайну піхоту. Треба одразу сказати, що передусім це дуже важка, тиха робота, пов'язана з величезними моральними та фізичними навантаженнями й необхідністю миттєво обробляти великий масив різної інформації. І треба розуміти, що ця «чорна робота» дуже рідко стає відома громадськості.
Наша розповідь якраз і буде про тих, хто щодня виконував на фронті свою нелегку роботу військового розвідника. Це група Бі…на 8-го окремого полку спеціального призначення (опСпП). Звичайна група армійського спецпризначення, на прикладі якої можна зрозуміти, чим займаються і чим повинні займатися спецпризначенці, якщо їх не використовувати як пожежні команди, як було на початку АТО.
Історія їхнього бойового шляху почалася тоді, коли на Донбасі вже тривала повноцінна війна і Генштаб ухвалив рішення створити додаткові загони в полках спецпризначення. Багато бійців, які потрапили до цих новостворених загонів у результаті мобілізаційних заходів, уже мали певний досвід, оскільки частина з них колись проходила військову службу в подібних підрозділах, а дехто вже навіть брав участь у бойових діях, хоча були й ті, хто мав до війська доволі віддалений стосунок у минулому.
Не хочеться бути Капітаном Очевидністю, але потрібно сказати, що підготовка спецпризначенця навіть у нинішніх умовах суттєво відрізняється від інших, не менш важливих військових спеціальностей. Тож мобілізовані бійці згаданого загону наново проходили через увесь спектр виснажливих занять. Тактико-спеціальна, вогнева, інженерна й гірська підготовка, тактична медицина, топографія та коригування артвогню. Особливу увагу приділяли маршовій втягнутості для здійснення марш-кидків на 10, 20, 30 км.
Зважаючи на здобутий на той час досвід бойових дій, особливу увагу звернули на курс із тактичної медицини, що для України в 2014 році було рідкісним явищем. Бійці вчилися справлятися з травмами та пораненнями будь-якої складності, навіть зашивати рани. За сприяння Світового конгресу українців у межах програми «Захист патріотів» для них проводили спеціалізовані тренінги: курс бійця-рятувальника, курс ТССС від інструкторів зі США та курс медиків дальніх патрулів від британських спеціалістів. Вказані вище заходи дали змогу пройти групам повноцінне бойове злагодження. Загалом підготовка тривала близько двох із половиною місяців.
На війні для будь-якого підрозділу надзвичайно важливо те, з якими командирами доводиться працювати. Практично всі бійці групи кажуть, що їм дуже пощастило як із керівництвом загону, роти (приміром, один із заступників комбата Хан…р брав участь у захоплені перших російських ПЗРК і журналістів LifeNews), так і з першим їхнім оперативним офіцером із позивним Б...нд, який, зокрема, незадовго до того командував зведеним загоном полку, що деблокував 32-й блокпост на Бахмутській трасі (за що недавно здобув звання «Народний герой України»).
Діяльність сил спеціальних операцій загалом не є публічною, тому більшість вдало виконаних завдань так і лишаються темами для внутрішнього обговорення і тому бійці погодилися говорити лише про ті епізоди, які з різних причин уже відомі.
Від початку участі групи в бойових діях у їхньому активі практично весь спектр діяльності армійських підрозділів спецпризначення: виявлення ворожих укріпрайонів і вогневих позицій, мінування та розмінування, диверсії об'єктів ворожої інфраструктури, участь спільно з добровольчими підрозділами в зачистці низки населених пунктів, вдало проведені засади, у ході яких ворог зазнав втрат живої сили й техніки, безліч протидиверсійних заходів, а також опосередкована участь у перекритті нелегального трафіку контрабандного коксового вугілля.
Бойовий шлях група розпочала в Секторі А (зараз ОТУ «Луганськ»). Уже тут, на місці, вони займалися подальшою підготовкою, ознайомлювалися з регіоном та оперативною ситуацією. Велику допомогу їм надавали вже згаданий оперативний офіцер Б…н і група «Мак…ші», досвідчені спецпризначенці, які були в зоні АТО від самого початку.
Одним із перших завдань групи була розвідка місцевості на стику Сектору А та Сектору С, де бойовики, знаючи про низький рівень взаємодії між сусідніми підрозділами, полюбляють улаштовувати вилазки. Щодня вони проходили десятки кілометрів у пошуках стежок, прихованих місць для влаштування засідок, схронів зброї. На одній із ділянок між секторами виявили прихований законсервований укріплений район бойовиків і маршрут для проходження бронетехніки до позицій ЗСУ. Спільно з добровольчими підрозділами провели низку вдалих операцій у районі селища Золоте. У цей час була налагоджена ефективна співпраця з добровольчим батальйоном «Донбас», а саме з бійцями роти під командуванням Казбека, батальйоном «Айдар», підрозділом Гори та ротою, якою командував доброволець із тепер уже неоднозначною репутацією Рубєж.
Так поступово група вивчила ситуацію та визначила основні напрями своєї роботи. Для цього вони майже щодня працювали на «нулі» та поза ним, де спостерігали за переміщеннями живої сили й техніки терористів. Саме це і є щоденною роботою спецпризначенців — прискіпливе та скрупульозне вивчення ворога.
Так, узимку 2015 року група працювала в тилу бойовиків, досліджуючи діяльність бойовиків на відрізку дороги неподалік тимчасово окупованого Первомайська Луганської області. Біля одного з довколишніх сіл на польовій дорозі було виявлено відрізок із недавно встановленими протитанковими мінами ТМ-62М, а в самому селі вже на шосе бійці знайшли ще одну, вже стару ТМ-62М, яка, вочевидь, лежала ще з літа 2014-го, коли точилися бої за Первомайськ.
Найцікавіше було те, що цю міну встановили на «невиймання», її ніхто не прибирав із дороги, вона так і лежала скраю. Біля неї постійно пригальмовували авто бойовиків. Враховуючи кривизну дороги, це місце було ідеальним для засідки. Трафік руху показував, що окрім іншої техніки час від часу дорогою рухаються дорогі позашляховики зі встановленими на саморобних турелях великокаліберними кулеметами. Командир групи прийняв рішення організувати засаду, коли стемніє. Від початку виходу в район проведення завдання до моменту початку засідки бійці близько дев’яти годин за мінусової температури пролежали на позиції спостереження в тривожному очікуванні.
Коли стемніло, група висунулася до місця проведення засідки, головний і тиловий дозори зайняли свої місця зверху та знизу відрізка дороги, а ядро групи — відповідно навпроти міни.
За деякий час спокій порушив тиловий дозор, бійці якого передали по рації, що з району Первомайська рухається автомобіль Toyota Tundra з кулеметом чи АГС на борту. Напруження зростало. Коли джип бойовиків під’їхав до визначеного місця та пригальмував, це було якраз біля міни, командир групи зробив перший постріл, за ним інші бійці відкрили шквальний вогонь. Авто за інерцією проїхало кількадесят метрів. Майже відразу червоними ракетами проявили себе «секрети» бойовиків, які перебували неподалік села та, як виявилося, перекривали найкоротші шляхи руху до наших позицій. Побачивши активність бойовиків, командир прийняв правильне рішення: не забирати трофеї, а відразу починати відхід. Стало зрозуміло, що терористи за мить розпочнуть пошукову операцію.
Тут треба також сказати, що група прийшла сюди не найпростішим шляхом, а, навпаки, вибрала складніший, розраховуючи на те, що в разі вимушеного відходу бойовики скористаються простішим. Так і вийшло. Вони кинулися на місце розстрілу, а потім під’їхали до поля зі скошеними соняхами, яким відходили спецназівці, й почали підсвічувати його потужними фарами та прожектором. Бійці залягли, а потім одним ривком через заміновану дорогу перемістилися в балку, яку використовували для проходу.
Згодом завдяки радіоперехопленням стало зрозуміло, що було знищено якийсь «важняк», а з Первомайська для перехоплення групи виїхало два КамАЗи з групами ГРУ ГШ РФ, які діяли в тому районі. Далі вони висунулися ближче до села Орі…ве саме простішим шляхом.
Як стало відомо пізніше, група Бі…на знищила одного з помічників отамана Дрьомова (за непідтвердженими даними, громадянина РФ). Згодом на останнього теж чекала подібна участь, щоправда, досі не зрозуміло, від чиїх куль.
У контексті цього епізоду також слід зазначити, що група Бі…на була першим підрозділом ЗСУ, бійці якого активно використовували в бойових операціях зброю українського виробництва «Форт». І цілком можливо, що під час цієї засідки боєць групи з позивним Ф…л уперше результативно застосував «Форт» у бою.
Ще одним прикладом вдалої специфічної операції, проведеної групою, можна назвати події, що відбулися трохи раніше. Одного зимового дня 2015 року, повертаючись із завдання, вона виявила вантажний поїзд, який повільно рухався з тимчасово окупованої території. Перед виходом, під час узгодження дій із добровольчими підрозділами, надійшла інформація про можливість перевезення в таких поїздах на нашу територію зброї для організації закладок. Тому швидко було прийнято рішення не допустити його проходження в глиб української території. Сапери дуже оперативно й чітко зробили свою справу, причому так, що цивільний персонал не постраждав. Під час огляду поїзда виявилося, що вагони належать московській транспортній компанії, а сам вантаж контрабандний. По радіозв’язку вийшли на командування, яке за деякий час повідомило, що до них із візитом їде тодішній очільник Луганщини Геннадій Москаль. Хлопці зустріли керівника області, який під їхньою охороною прийшов до поїзда, і передали йому як представникові цивільної адміністрації весь вантаж. Навіть Москаль був здивований масштабом і наглістю контрабандистів, адже поїзд із 46 вагонами з вугіллям без жодних документів просто так ішов на територію України. Після цього бійці ще якийсь час охороняли ешелон, а щоб бойовики не змогли його відбуксирувати на підконтрольну їм територію, за погодженням із очільником області було зроблено ще один точковий підрив під останнім вагоном із кінця поїзда.
У цей самий час російські терористичні війська розпочали операцію зі знищення угруповання українських військ під Дебальцевим, де командування Сектору С задіяло зведений загін бійців 8-го опСпП під керівництвом полковника Д. як звичайних піхотинців, затикаючи ними дірки де тільки можна, а потім ще й спробували зробити з них головних винуватців провалу свого планування. Вже після того, як Дебальцеве залишили, кілька груп полку перекинули з Луганщини в Сектор С для роботи на новій лінії зіткнення.
Спочатку стосунки між тодішнім командуванням Сектору та спецназівцями складалися не дуже. То кілька разів ставилися бойові розпорядження, а після висунення в район виконання групи без пояснення причин знімалися, то ставилися відверто самовбивчі завдання. Так, після однієї з нарад у штабі Сектору командир зведеного загону Тай…р і командир групи Бі…н повернулися дуже пригнічені. Коли в них запитали, що сталося, вони відповіли, що командування посилає групу підірвати колії в Дебальцевому, яке на той час уже понад тиждень контролювали терористи. Безглуздість завдання в тому, що проїхати туди вже було неможливо, а доставити потрібну кількість вибухівки на плечах та ще й пройти непоміченим за такої концентрації бойовиків нереально. Зрозуміло, що це була дорога в один кінець. Але здоровий глузд командування все ж таки переважив і завдання скасували.
Далі співпраця між штабом Сектору та спецназівцями ніби трохи налагодилася. Натомість бійці встановили ефективні відносини з підрозділами, які займали передній край оборони. Особливо тепло вони згадують взаємодію із 43-м окремим мотопіхотним батальйоном «Патріот» і «господарем» Кодемського блокпоста Бродником. Загалом група виконувала різноманітні завдання за своїм призначенням від Попасної до Горлівки.
Так, навесні 2015 року на горлівському напрямку були виявлені ймовірні шляхи пішого виходу ворожих ДРГ у тил ЗСУ та дорога, якою бронетехніка бойовиків під’їжджала на позицію для обстрілу блокпоста, про що командир групи поінформував командування. У результаті було отримано наказ на проведення мінування вказаного району. Під прикриттям частини групи та групи 73-го морського центру спеціальних операцій у повному складі сапери групи (Ф…л і Зм…й — майже найстарший та наймолодший за віком бійці групи) працювали практично цілий день, встановлюючи протитанкові й протипіхотні міни.
За деякий час, коли групу вже було відведено на ротацію, розвідники 54 орб, які теж працювали в тому районі, повідомили спецназівцям, що їхні іграшки спрацювали. Одного з весняних днів під час піщаної бурі майже водночас на ТМ підірвалася БМП, на МОН напоролася ДРГ, за даними радіоперехоплення, у терористів щонайменше четверо 200-х і кілька 300-х.
Приблизно в цей час група виконувала ще одне завдання — гарантування безпеки операторів БПЛА волонтерської групи «Армія SOS», охороняючи їх на «нулі» та в сірій зоні. Бійці з великою вдячністю згадують співпрацю з Юрієм Касьяновим, Ярославом Тропіновим, Мариною Комаровою та іншими волонтерами «Армії SOS», які надавали групі велику допомогу.
Повернувшись із ротації, група Бі…на знову перебазувалася в Сектор А, де працювала за своїм призначенням біля Щастя та Станиці Луганської практично все літо 2015 року аж до демобілізації.
Використані джерела:
Тиждень.ua
