Автор:
Кожен зразок нового озброєння розробляється удвічі довше, коштує удвічі більше та має удвічі менші можливості, ніж це планувалось. Такою є аксіома створення озброєння.
Тактична бойова колісна машина «Дозор-Б» виключенням також не стала.
Разом з цим, нині цей проект є своєрідним лакмусовим папірцем, який дозволить протестувати технологічний, промисловий та організаційний рівень вітчизняних процедур при розробці та серійному виготовленні нових озброєнь. А ще важливіше – вміння приймати адекватні та зрозумілі рішення як на державному, так і на чисто людському рівні. Саме тому висловлю декілька міркувань щодо поточного стану цього лакмусового проекту.
ПРОМІЖНІ РІШЕННЯ
У одній з моїх перших книжок серії «Зброя України» детальний опис проекту цієї тактичної бойової колісної машини (ТБКМ) з’явився у 2011 р., хоча дослідний зразок «Дозору-Б» було виготовлено ще аж у 2006 р. Проте нині для подальших пояснень за точку відліку візьму 8 грудня 2015 р. Саме тоді було підписано Спільне рішення Міністерства оборони України та ДК «Укроборонпром» щодо підсумків державних випробувань дослідного зразка ТБКМ «Дозор-Б».
Там йшлося про те, що дослідний зразок ТКБМ «Дозор-Б», який був розроблений державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.Морозова» та виготовлений державним підприємством «Львівський бронетанковий завод», пройшов державні випробування з 17 серпня по 20 листопада 2015 р. За їхніми результатами ухвалено рішення, що «Дозор-Б» державні випробування витримав. Проте прийняття на озброєння ЗС України та організація серійного виробництва ТКБМ «Дозор-Б» має здійснюватися лише після усунення недоліків та реалізації зауважень та пропозицій комісії з державних випробувань; коригування робочої конструкторської документації та допрацювання дослідного зразка тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б»; виготовлення установчої серії тактичних машин під авторським наглядом по оновленій документації, якій присвоєно літеру «О1». Тут не буду занурюватись у технічні подробиці – кому цікаво, погугліть, розберетесь, що оте «О1» означає.
ХВОРОБИ РОСТУ
Не буває такого, щоб до нового зразка озброєнь та техніки з боку замовників не було зауважень та побажань. Це – нормальна практика. Після випробувань зауважень та побажань до «Дозору-Б» було майже п’ять десятків. Тут кількість нічого не означає. Бо буває, що і двісті дрібних зауважень можна виправити за тиждень і усі ці зміни швидко оформити у відкорегованій робочо-конструкторській документації. А можна мати лише одне зауваження, яке поставить жирний хрест на всій машини. Надовго або назавжди.
Про які саме зауваження до певних конструкційних рішень та недоліків ТКБМ «Дозор-Б» йшлося? Я виокремлю з отих майже п’яти десятків найбільш помітні та критичні і, на противагу, найбільш дрібні. Хоча, звісно, чи може буде щось дрібним у військовій справі?
Маса та потужність
Споряджена маса ТКБМ «Дозор-Б», за вимогами військових, мала становите не більше 7150 кг. За фактом – 8560 кг. Відповідно, повна маса мала бути не більше 8250 кг, за фактом – 9560 кг. Це вплинуло на питому потужність. Вона у дослідного «Дозору» менша, ніж це передбачено тактико-технічним завданням (ТТЗ). Збільшення маси вплинуло на трансмісію, ходову та на гальмівну систему, що мало свої наслідки вже у ході випробувань, казали мені одні. Інші стверджували, що вагові параметри можна буде підкорегувати уже в серії за рахунок більш точного підбору товщини бронелистів, з яких виготовляється корпус.
Захист. Протикульний та протимінний
За технічними вимогами, корпус зразка має забезпечити протикульний захист екіпажу, десанту та внутрішнього обладнання від куль Б-32 калібру 7,62 мм при курсових кутах обстрілу 0°...360° з наступних дистанцій: (передня проекція корпусу – 100 м.; борт корпусу та бічні двері – 450 м; при куті підвищення +30° – 710 м; корма та кормові двері – 900 м). Протимінний захист повинен забезпечувати захист екіпажу та внутрішнього обладнання від протипіхотних мін та вибухових пристроїв з тротиловим еквівалентом до 0,6 кг. Спроби з могу боку уточнити, чи це не замало – може, там помилка в ТТЗ – і треба було 6 кг, а не 0,6 кг витримувати, поки що відповіді не мали. Проте у будь-якому разі, у ході державних випробувань протимінна та протикульна стійкість «Дозору» натурними експериментами не перевірялась - з посиланням на те, що протикульний захист броньованого корпусу та протимінний захист відповідає вимогам ТТЗ згідно довідки розробника.
Але корпус «Дозор-Б» був виготовлений не з тієї марки сталі, яку було початково зазначено у документації, а з польської броні Armstall 500. Саме тому, напевно, комісія і ухвалила рішення, що показники захищеності мають бути визначені за результатами балістичних випробувань корпусу ТБКМ зі сталі Armstall 500. Тож, я певен, за цими випробуваннями будуть уважно слідкувати і наші приватні розробники легкої бронетехніки, які наголошують на тому, що такі важливі речі, як рівень протимінного та протикульного захисту має підтверджуватися за єдиними для усіх процедурами.
Озброєння
Основне озброєння представленого зразка ТБКМ «Дозор-Б» – кулемет калібру 12,7 мм, що встановлюється на поворотній платформі на верхньому броньовому листі корпусу. Кути наведення озброєння у вертикальній площині: від -2° до +65°. Кут наведення озброєння у горизонтальній площині: 360°. Вимог до стабілізації озброєння, забезпечення умов для ведення вогню вночі немає (це я про тепловізори, що начебто встановлені на «Дозорі» і про які часом пишуть журналісти). Конструкція платформи повинна передбачати можливість зняття та використання основного озброєння поза машиною. Для чого зразок має бути укомплектований спеціальною розкладною триногою (лафетом).
Проте триногу у машині немає де розмістити. Відтак, її включено до складу невозимого комплекту ЗІП. Хоча на оту возиму триногу кулемет можна встановити, але лише без патронної коробки.
При випробуваннях на «Дозорі» використовувався бойовий модуль, який був розроблений Львівським бронетанковим заводом. Це дещо інша конструкція, ніж та, що ми бачили на «Дозорі-Б» від ХКБМ ще з 2006 р. У ході проведення стендових та полігонних випробувань виявилось, що ефективно вести вогонь та управляти баштою оператору зовсім не просто. Наприклад, при зрості оператора у 180 см. окуляр прицілу знаходиться на 15 см. нижче рівня очей, при цьому оператор постійно «сповзає» із сидіння, висота якого не регулюється. При одяганні захисного шоломофону ускладнено прицілювання для ведення стрільби з бойового модуля. А на ходу – навіть у шоломофоні – оператор ризикує зіштовхнутись з елементами конструкції, які розміщені у верхній частині башти на дуже близькій відстані від голови. Також залишилося загадкою, яким чином оператор має забезпечити рух модулю по горизонталі у 360˚, якщо його сидіння не обертається, а в певних положеннях оператор взагалі знаходиться поза сидінням.
Спартанська комфортність
Система життєзабезпечення бронемашини повинна забезпечувати комфортні умови екіпажу та десанту у діапазоні температур навколишнього повітря від мінус 40°С до плюс 50°С. На «Дозорі» для цього є і калорифер, і кондиціонер. Проте у ході випробувань з’ясувалось, що система життєзабезпечення гарантує комфортні умови екіпажу та десанту при температурі навколишнього повітря до плюс 28 ºС. При температурі вище ситуація виглядає вже спартанською. Під час руху, повітря, що нагнітається у моторне відділення і проходить крізь радіатори, двигун, коробку передач, роздавальну коробку, нагріває підлогу та потрапляє у десантне відділення крізь щілини у підлозі. Були випадки, коли підлога під робочими місцями водія, командира, а також підлога у десантному відділенні розігрівались до 50°С. І це - при працюючому кондиціонері.
«Дозор-Б» також має забезпечити ведення бойових дій в умовах підвищеної запиленості, застосування проривником зброї масового ураження, отруйних речовин. Відтак, на вимогу замовника, на «Дозорі» встановлена фільтровентиляційна установка. Потужна ФВУ нагнітає повітря в об’ємі не менше 160 м. куб/год. Але у зв’язку з відсутністю герметичності корпусу потрібний надлишковий тиск усередині корпусу не забезпечується.
Під час руху ТБКМ у діапазоні швидкостей 60…110 км/год виникає вібрація підбою та ручок дверей. При їзді на високій швидкості рівень шуму у відділеннях, де знаходиться екіпаж та десант, є граничним – наближається до 100 Дб.
Звісно, комісія пропонувала і наполягала, аби покращити теплоізоляцію, забезпечити звукоізоляцію, підвищити ефективність системи вентиляції для забезпечення комфортних умов для бійців у середині «Дозору», здійснити ущільнення перегородок, бійниць, дверей, люків підлоги для створення у машині надлишкового тиску не менше 25 мм вод. ст. при подачі повітря від ФВУ. Тобто, все довести до ладу.
Інші дрібниці (такі, як неможливість «розбортування» коліс у польових умовах і відсутність «запаски»; недостатня номенклатура інструменту одиночного комплекту ЗІП для проведення технічного обслуговування; потрапляння води у салон з даху через погане ущільнення оглядових приладів, недостатній огляд з дзеркал заднього виду; відсутність спеціального покриття на ніжках для десанту; відсутність механізмів фіксації верхніх люків у відкритому положенні; неможливість встановлення світломаскувальних пристроїв на передні фари тощо) так само потребували усунення - як на першому багатостраждальному дослідному зразку «Дозор-Б» після повторних випробувань, так і на установочній партії – вже на підставі доопрацьованої документації.
РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ
Чи були ці недоліки та зауваження з боку військового відомства до розробників та виробників тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б» виправлені до цього часу? А саме – на період чергової реперної точки, яку прив’язую до цьоготижневої заяви керівництва ЛБТЗ, що вже у квітні перша партія з 10 машин буде передана Збройним Силам.
Частина – так. Частина – ні. Що саме залишилось без змін – у цьому матеріалі свідомо поки що описувати не буду. Хоча останнім часом мав приватні розмови щонайменше з представниками трьох структурних підрозділів Міноборони, представниками «Укроборонпрому» та Львівського бронетанкового заводу, включно з екіпажами випробовувачів. У кожного – свій погляд на поточні справи та першопричини. Істина – десь посередині. Проте нині температурний градус в оцінках суттєво зріс на тлі виявлених тріщин у двох корпусах «Дозорів», що спричинило нову хвилю часом суперечливих оцінок. Від того, що «броня не та, що треба» до «треба вміти правильно її варити».
Разом з тим, армії вкрай потрібна нова техніка та озброєння. Важлива її кількість, і не менш важлива якість. Аби наш солдат мав можливість виконувати поточні та майбутні завдання на значно кращому рівні, ніж нині. З більшим рівнем захисту, мобільності, вогневої потужності, ремонтопридатності та іншого, включно з такими дивними словами як «ергономічність» та «комфорт». Власне, з урахуванням тих вимог, що мають бути у розумних, а не похапцем написаних тактико-технічних вимогах до кожного перспективного зразка бойового «заліза», яке – у разі прийняття на озброєння – перебуватиме у арсеналах нашого війська щонайменше років із двадцять.
Написаний вище абзац правильний, але він набуває глибшого значення, якщо сприймати процес нашого переозброєння через власні інтереси. А саме – через те, що, наприклад, на цій техніці завтра буде служити та воювати ваш найближчий родич чи дорога вам людина. Батько, брат, син. У такому разі те, на що закриють очі інші, ви побачите і не промовчите. Більше в історіях про «Дозор-Б» та про інші «залізяки» для нашого війська у мене – нічого особистого.
Використані джерела:
Defense Express
Кожен зразок нового озброєння розробляється удвічі довше, коштує удвічі більше та має удвічі менші можливості, ніж це планувалось. Такою є аксіома створення озброєння.
Тактична бойова колісна машина «Дозор-Б» виключенням також не стала.
Разом з цим, нині цей проект є своєрідним лакмусовим папірцем, який дозволить протестувати технологічний, промисловий та організаційний рівень вітчизняних процедур при розробці та серійному виготовленні нових озброєнь. А ще важливіше – вміння приймати адекватні та зрозумілі рішення як на державному, так і на чисто людському рівні. Саме тому висловлю декілька міркувань щодо поточного стану цього лакмусового проекту.
ПРОМІЖНІ РІШЕННЯ
У одній з моїх перших книжок серії «Зброя України» детальний опис проекту цієї тактичної бойової колісної машини (ТБКМ) з’явився у 2011 р., хоча дослідний зразок «Дозору-Б» було виготовлено ще аж у 2006 р. Проте нині для подальших пояснень за точку відліку візьму 8 грудня 2015 р. Саме тоді було підписано Спільне рішення Міністерства оборони України та ДК «Укроборонпром» щодо підсумків державних випробувань дослідного зразка ТБКМ «Дозор-Б».
Там йшлося про те, що дослідний зразок ТКБМ «Дозор-Б», який був розроблений державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.Морозова» та виготовлений державним підприємством «Львівський бронетанковий завод», пройшов державні випробування з 17 серпня по 20 листопада 2015 р. За їхніми результатами ухвалено рішення, що «Дозор-Б» державні випробування витримав. Проте прийняття на озброєння ЗС України та організація серійного виробництва ТКБМ «Дозор-Б» має здійснюватися лише після усунення недоліків та реалізації зауважень та пропозицій комісії з державних випробувань; коригування робочої конструкторської документації та допрацювання дослідного зразка тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б»; виготовлення установчої серії тактичних машин під авторським наглядом по оновленій документації, якій присвоєно літеру «О1». Тут не буду занурюватись у технічні подробиці – кому цікаво, погугліть, розберетесь, що оте «О1» означає.
ХВОРОБИ РОСТУ
Не буває такого, щоб до нового зразка озброєнь та техніки з боку замовників не було зауважень та побажань. Це – нормальна практика. Після випробувань зауважень та побажань до «Дозору-Б» було майже п’ять десятків. Тут кількість нічого не означає. Бо буває, що і двісті дрібних зауважень можна виправити за тиждень і усі ці зміни швидко оформити у відкорегованій робочо-конструкторській документації. А можна мати лише одне зауваження, яке поставить жирний хрест на всій машини. Надовго або назавжди.
Про які саме зауваження до певних конструкційних рішень та недоліків ТКБМ «Дозор-Б» йшлося? Я виокремлю з отих майже п’яти десятків найбільш помітні та критичні і, на противагу, найбільш дрібні. Хоча, звісно, чи може буде щось дрібним у військовій справі?
Маса та потужність
Споряджена маса ТКБМ «Дозор-Б», за вимогами військових, мала становите не більше 7150 кг. За фактом – 8560 кг. Відповідно, повна маса мала бути не більше 8250 кг, за фактом – 9560 кг. Це вплинуло на питому потужність. Вона у дослідного «Дозору» менша, ніж це передбачено тактико-технічним завданням (ТТЗ). Збільшення маси вплинуло на трансмісію, ходову та на гальмівну систему, що мало свої наслідки вже у ході випробувань, казали мені одні. Інші стверджували, що вагові параметри можна буде підкорегувати уже в серії за рахунок більш точного підбору товщини бронелистів, з яких виготовляється корпус.
Захист. Протикульний та протимінний
За технічними вимогами, корпус зразка має забезпечити протикульний захист екіпажу, десанту та внутрішнього обладнання від куль Б-32 калібру 7,62 мм при курсових кутах обстрілу 0°...360° з наступних дистанцій: (передня проекція корпусу – 100 м.; борт корпусу та бічні двері – 450 м; при куті підвищення +30° – 710 м; корма та кормові двері – 900 м). Протимінний захист повинен забезпечувати захист екіпажу та внутрішнього обладнання від протипіхотних мін та вибухових пристроїв з тротиловим еквівалентом до 0,6 кг. Спроби з могу боку уточнити, чи це не замало – може, там помилка в ТТЗ – і треба було 6 кг, а не 0,6 кг витримувати, поки що відповіді не мали. Проте у будь-якому разі, у ході державних випробувань протимінна та протикульна стійкість «Дозору» натурними експериментами не перевірялась - з посиланням на те, що протикульний захист броньованого корпусу та протимінний захист відповідає вимогам ТТЗ згідно довідки розробника.
Але корпус «Дозор-Б» був виготовлений не з тієї марки сталі, яку було початково зазначено у документації, а з польської броні Armstall 500. Саме тому, напевно, комісія і ухвалила рішення, що показники захищеності мають бути визначені за результатами балістичних випробувань корпусу ТБКМ зі сталі Armstall 500. Тож, я певен, за цими випробуваннями будуть уважно слідкувати і наші приватні розробники легкої бронетехніки, які наголошують на тому, що такі важливі речі, як рівень протимінного та протикульного захисту має підтверджуватися за єдиними для усіх процедурами.
Озброєння
Основне озброєння представленого зразка ТБКМ «Дозор-Б» – кулемет калібру 12,7 мм, що встановлюється на поворотній платформі на верхньому броньовому листі корпусу. Кути наведення озброєння у вертикальній площині: від -2° до +65°. Кут наведення озброєння у горизонтальній площині: 360°. Вимог до стабілізації озброєння, забезпечення умов для ведення вогню вночі немає (це я про тепловізори, що начебто встановлені на «Дозорі» і про які часом пишуть журналісти). Конструкція платформи повинна передбачати можливість зняття та використання основного озброєння поза машиною. Для чого зразок має бути укомплектований спеціальною розкладною триногою (лафетом).
Проте триногу у машині немає де розмістити. Відтак, її включено до складу невозимого комплекту ЗІП. Хоча на оту возиму триногу кулемет можна встановити, але лише без патронної коробки.
При випробуваннях на «Дозорі» використовувався бойовий модуль, який був розроблений Львівським бронетанковим заводом. Це дещо інша конструкція, ніж та, що ми бачили на «Дозорі-Б» від ХКБМ ще з 2006 р. У ході проведення стендових та полігонних випробувань виявилось, що ефективно вести вогонь та управляти баштою оператору зовсім не просто. Наприклад, при зрості оператора у 180 см. окуляр прицілу знаходиться на 15 см. нижче рівня очей, при цьому оператор постійно «сповзає» із сидіння, висота якого не регулюється. При одяганні захисного шоломофону ускладнено прицілювання для ведення стрільби з бойового модуля. А на ходу – навіть у шоломофоні – оператор ризикує зіштовхнутись з елементами конструкції, які розміщені у верхній частині башти на дуже близькій відстані від голови. Також залишилося загадкою, яким чином оператор має забезпечити рух модулю по горизонталі у 360˚, якщо його сидіння не обертається, а в певних положеннях оператор взагалі знаходиться поза сидінням.
Спартанська комфортність
Система життєзабезпечення бронемашини повинна забезпечувати комфортні умови екіпажу та десанту у діапазоні температур навколишнього повітря від мінус 40°С до плюс 50°С. На «Дозорі» для цього є і калорифер, і кондиціонер. Проте у ході випробувань з’ясувалось, що система життєзабезпечення гарантує комфортні умови екіпажу та десанту при температурі навколишнього повітря до плюс 28 ºС. При температурі вище ситуація виглядає вже спартанською. Під час руху, повітря, що нагнітається у моторне відділення і проходить крізь радіатори, двигун, коробку передач, роздавальну коробку, нагріває підлогу та потрапляє у десантне відділення крізь щілини у підлозі. Були випадки, коли підлога під робочими місцями водія, командира, а також підлога у десантному відділенні розігрівались до 50°С. І це - при працюючому кондиціонері.
«Дозор-Б» також має забезпечити ведення бойових дій в умовах підвищеної запиленості, застосування проривником зброї масового ураження, отруйних речовин. Відтак, на вимогу замовника, на «Дозорі» встановлена фільтровентиляційна установка. Потужна ФВУ нагнітає повітря в об’ємі не менше 160 м. куб/год. Але у зв’язку з відсутністю герметичності корпусу потрібний надлишковий тиск усередині корпусу не забезпечується.
Під час руху ТБКМ у діапазоні швидкостей 60…110 км/год виникає вібрація підбою та ручок дверей. При їзді на високій швидкості рівень шуму у відділеннях, де знаходиться екіпаж та десант, є граничним – наближається до 100 Дб.
Звісно, комісія пропонувала і наполягала, аби покращити теплоізоляцію, забезпечити звукоізоляцію, підвищити ефективність системи вентиляції для забезпечення комфортних умов для бійців у середині «Дозору», здійснити ущільнення перегородок, бійниць, дверей, люків підлоги для створення у машині надлишкового тиску не менше 25 мм вод. ст. при подачі повітря від ФВУ. Тобто, все довести до ладу.
Інші дрібниці (такі, як неможливість «розбортування» коліс у польових умовах і відсутність «запаски»; недостатня номенклатура інструменту одиночного комплекту ЗІП для проведення технічного обслуговування; потрапляння води у салон з даху через погане ущільнення оглядових приладів, недостатній огляд з дзеркал заднього виду; відсутність спеціального покриття на ніжках для десанту; відсутність механізмів фіксації верхніх люків у відкритому положенні; неможливість встановлення світломаскувальних пристроїв на передні фари тощо) так само потребували усунення - як на першому багатостраждальному дослідному зразку «Дозор-Б» після повторних випробувань, так і на установочній партії – вже на підставі доопрацьованої документації.
РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ
Чи були ці недоліки та зауваження з боку військового відомства до розробників та виробників тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б» виправлені до цього часу? А саме – на період чергової реперної точки, яку прив’язую до цьоготижневої заяви керівництва ЛБТЗ, що вже у квітні перша партія з 10 машин буде передана Збройним Силам.
Частина – так. Частина – ні. Що саме залишилось без змін – у цьому матеріалі свідомо поки що описувати не буду. Хоча останнім часом мав приватні розмови щонайменше з представниками трьох структурних підрозділів Міноборони, представниками «Укроборонпрому» та Львівського бронетанкового заводу, включно з екіпажами випробовувачів. У кожного – свій погляд на поточні справи та першопричини. Істина – десь посередині. Проте нині температурний градус в оцінках суттєво зріс на тлі виявлених тріщин у двох корпусах «Дозорів», що спричинило нову хвилю часом суперечливих оцінок. Від того, що «броня не та, що треба» до «треба вміти правильно її варити».
Разом з тим, армії вкрай потрібна нова техніка та озброєння. Важлива її кількість, і не менш важлива якість. Аби наш солдат мав можливість виконувати поточні та майбутні завдання на значно кращому рівні, ніж нині. З більшим рівнем захисту, мобільності, вогневої потужності, ремонтопридатності та іншого, включно з такими дивними словами як «ергономічність» та «комфорт». Власне, з урахуванням тих вимог, що мають бути у розумних, а не похапцем написаних тактико-технічних вимогах до кожного перспективного зразка бойового «заліза», яке – у разі прийняття на озброєння – перебуватиме у арсеналах нашого війська щонайменше років із двадцять.
Написаний вище абзац правильний, але він набуває глибшого значення, якщо сприймати процес нашого переозброєння через власні інтереси. А саме – через те, що, наприклад, на цій техніці завтра буде служити та воювати ваш найближчий родич чи дорога вам людина. Батько, брат, син. У такому разі те, на що закриють очі інші, ви побачите і не промовчите. Більше в історіях про «Дозор-Б» та про інші «залізяки» для нашого війська у мене – нічого особистого.
Використані джерела:
Defense Express
